3. Біологічні ресурси Світового океану.

Світовий океан – глобальне середовище проживання живих організмів. Життя пронизує його води від поверхні до найбільших глибин. Органічний світ населяє не тільки водну товщу, але і дно океанів і морів.

Сільськогосподарські угіддя на суші мають обмежену площу, і при сучасних способах ведення господарства забезпечення людства продуктами хар­чування пов'язано з великими труднощами. Тим часом 1% площі шельфу досить для розведення такої кількості устриць, щоб задовольнити потреби людини у тваринному білку на два-три десятиліття вперед. З 1 га морського дна можна зібрати 15 т водоростей, придатних для корму худоби, тоді як із заливних луків такої ж площі на суші – лише 2 т зеленої маси.

У широкому розумінні біологічними ресурсами є усі тварини і рослини, що живуть в океанах і морях. Однак поки ще людиною використовується лише незначна частина органічного світу океану, тому біологічні ресурси Світового океану – це лише ті групи і види його мешканців, видобуток яких у даний час економічно виправданим. До них відносяться риби, морські безхребетні (двостулкові і головоногі молюски, ракоподібні та голкокожі), морські ссавці (китоподібні і ластоногі), а також водорості. Але масштаби видобутку різних видів живих багатств океану далеко не однаковий: видобуток риби складає 80% загального видобутку, видобуток безхребетних – приблизно 10-12%, видобуток морських ссавців і водоростей – 8-10%

Далеко не всі простори Світового океану однаково багаті на життям, що пояснюється розходженням природних умов у його різних районах. В океанах і морях, так само як і на суші, є високопродуктивні і малопродуктивні площі. Та­ким чином, лише 37% акваторії Світового океану приходиться на частку біологічно продуктивних ділянок, розташованих в основному на шельфі периферії океанів і частково у відкритих районах поблизу материкового схилу над підняттями ложа океану. З цим багато в чому пов'язана географія світового промислу водяних тварин і рослин, тобто ступінь використання сировинної бази Світового океану в його різних районах.

Рибальство. Істотний показник сучасного промислового рибальства – розподіл уловів за ступенями глибин Світового океану. Велика частина вилову приходиться на шельфові води, значно менші улови на материковому схилі і на дні океану.

Вилов морських тварин і рослин значно збіль­шився за останні роки, що пов'язано зі змінами природних умов у промислових районах (коливання температури води, кількості живильних речовин). Разом із тим загальносвітовий рівень видобутку досить стабільний.

Величина уловів нерівномірно розподілена по просторах Світового океану. Статистичний облік видобутку риби і нерибних об'єктів веде спеціалізована міжнародна організація ФАО.

Сучасне промислове рибальство орієнтоване лише на деякі сімейства і види риб, що володіють великою чисельністю і живуть переважно в шельфовій зоні й водах, що примикають до неї. Видовий склад уловів визначають приблизно 9 сімейств: оселедцеві, тріскові, анчоусові, скумбрієві, ставридові, мермузові, тунцеві, корюшкові, камбалові.

Аналіз світового рибальства показує, що в уловах частка тих чи інших сімейств, а також тих чи інших видів одного сімейства в різні періоди часу неоднакова. Підвищення виловлювання якихось сімейств змінювалося з кожним роком, на що впливали як природні, так і антропогенні фактори.

Молюски. Ведуче місце в промисловості займають двостулкові молюски (мідії, устриці, гребінці й ін.), за ними слідкують головоногі молюски (кальмари, восьминоги, каракатиці). Улов молюсків майже вдвічі перевершує вилов ракоподібних.

Мідія – найбільш широко розповсюджений морський двостулковий молюск – добувається в основному в Атлантичному океані. Щорічний світовий вилов мідії трохи перевищує 200 тис. т. Видобуток мідій ведеться переважно європейськими країнами. Найбільші улови мають Нідерланди, Іспанія, Франція, Данія, Італія. У Тихому океані найбільше мідій добувають поблизу берегів Таї­ланду, південних берегів Корейського півострова, біля берегів Австралії і Нової Зеландії.

Устриці живуть переважно в морях тропічної і субтропічної зон, але поширені й у багатьох інших районах Світового океану. Звичайно, устриці населяють прибережні ділянки на глибинах до 6 м. Промисел устриць зосереджений у прибережній зоні Атлантичного океану, трохи менше він у Тихому океані. Сучасний щорічний видобуток устриць перевищує 150 тис. т. Основна частина світового видобутку устриць приходиться на частку США, Японії і Франції. Істотні вилови устриць характерні і для країн Південно-Східної Азії. У деяких традиційних районах видобутку устриць улови знизилися в результаті надмірно інтенсивного промислу, наприклад, у морях Центральної Америки, у Перській затоці, у Шрі-Ланці, в Австралії.

Морські гребінці заселяють переважно природні банки, покриті розсипами каменів і пісків. Світовий улов морських гребінців перевищує 460 тис. т. Головні райони промислу гребінців зосереджені в північно-західній і західно-центральній Атлантиці, де ведуть їхній видобуток США і Канада. У Північно-східній Атлантиці морських гребінців добувають Франція й Іспанія. У північно-західній і західно-центральній частинах Тихого океану інтенсивний промисел гребінців веде Японія, а біля своїх берегів – Австралія.

Промислові види головоногих молюсків – кальмари, восьминоги, каракатиці – живуть на узбережжях і у відкритих районах морів і океанів, перева­жно в помірних широтах. Поширені вони до значних глибин головним чином у шельфовій зоні.

Кальмарів переважно виловлюють у Тихому океані, приблизно вдвічі менше – в Атлантичному і незначну частину – в Індійському. У середньому річний видобуток кальмарів складас: 1,3 мли т. Восьминоги і каракатиці досить широко поширені у Світовому океані, однак основні райони їхнього видобутку – північно-західна частина Тихого океану.

Краби. Різні види цих тварин поширені на глибинах до 250 м у водах із позитивною температурою в багатьох районах Світового океану. За традицією тихоокеанських крабів ловлять США в Беринговому морі й у затоці Аляска, а Росія і Японія добувають їх в Охотському морі.

Омари і лангусти. Ці величезні морські «родичі» річкових раків живуть на значних глибинах. Річний вилов омарів і лангустів більш 200 тис. т. їх добувають поблизу берегів Західної Африки, Бразилії, у Середземному морі, на півдні Каліфорнійської затоки й біля берегів Південно-Східної Азії. Цих ракоподібних добувають в Австралії (найбільший постачальник лангустів на світовий ринок), США, Франції, Італії, Бразилії, Японії.

Креветки. Невеликі, довжиною від 5 до 20 см раки-креветки, що плавають, живуть у багатьох районах Світового океану. В даний час це основний вид промислових ракоподібних. Світовий вилов креветок складає близько 2,5 мли т на рік. Близько 1/2 всього улову дає Тихий океан, трохи менше – Атлантичний (тут основні райони – Мексиканська затока і Карибське море) і Індійський.

Китоподібні. Різноманітні морські велетні за біологічними особливостями поділяються на беззубих, чи вусатих, китів (гренландський сірий, финвал, сейвал, синій кит) і зубатих китів (кашалот, білуха, дельфін) .

Вони поширені переважно в антарктичних водах і в меншій ступені в північній частині Тихого й Атлантичного океанів. Білуха водиться в прибережних районах євроазіатської частини Північного Льодовитого океану.

Ластоногі. До цих водних тварин, так званих морських звірів, відносяться різні види тюленів, котики, нерпи і моржі. Усі вони живуть у водах помірних і полярних широт. Їхній спосіб життя тісно пов'язаний не тільки з во­дою, але й з берегом, де ці тварини утворюють великі скупчення. Останні зу­стрічаються на островах і на материковому узбережжі в північній частині Тихо­го океану, у Північному Льодовитому океані.

Морські котики – другі за обсягом видобутку ластоногі. Серед них перше місце в промислі займають далекосхідні морські котики. Вони утворюють великі лежбища на Командорських островах.

Моржі арктичних і далекосхідних морів мають невелику чисельність, тому видобуток їхній обмежений.

Видобуток водної рослинності. Прибережна зона багатьох морів і різних районів океану оперезана заростями вищих водоростей. Їх нараховується понад 4000 видів. Самі численні і найбільше широко використовувані людиною – бурі водорості (ламінарія, чи морська капуста; алярія, фукус). Менш поширені червоні водорості, чи багрянки (анфельція, філофора, порфіру). Ще менше поширені зелені водорості (ульва, чи морський салат, лоуренсії).

Річний видобуток водоростей близький до 11 млн т. Переважна більшість водоростей добувається в Тихому океані.

У цілому рівень видобутку морських біологічних ресурсів неоднаковий у різних країнах світу і помітно змінюється в різні роки.

У зв’язку з швидким розвитком освоєння біологічних ресурсів океану виникла небезпека, що не регулююче та нераціональне їх використання призведе до зменшення запасів чи до невідновних втрат. В зв’язку з необхідністю найбільш раціонального освоєння ресурсів тваринного та рослинного світу океану постало питання про міжнародну співпрацю у цій галузі, зокрема тих чи інших мешканців океану.

У наші дні до використання ресурсів Світового океану застосовується принцип стадійності. На першій стадії антропогенного впливу на океанічне середовище (використання ресурсів, забруднення і т.п.) порушення рівноваги в ньому знешкоджується процесами самоочищення. На другій стадії, порушення, викликані виробничою діяльністю, знешкоджуються природним самовідновленням та цілеспрямованими заходами людини, які потребують певних матеріальних затрат. Третя стадія передбачає становлення та підтримку нормального стану середовища тільки природними шляхами з залученням технічних ресурсів. На цій стадії використання морських ресурсів потребують значних капіталовкладень.

Звідси ясно, що в наш час економічне освоєння океану розуміється більш широко. Воно включає в себе не тільки використання його ресурсів, але і турботу про їх охорону та становлення.. При такому підході Світовий океан допоможе людству у вирішенні харчової, водної та енергетичної проблем.