3. Екологічні функції Світового океану.

Різноманітні екологічні функції Світовий океан виконує шляхом активної взаємодії водного середовища з її організмами, що його населяють, атмосферою, літосферою й материковим стоком, а також у ході динамічних, хімічних і інших процесів, що відбуваються в океані. Розрізняють непрямі й прямі екологічні функції океану.

Прикладом непрямих екологічних функцій служить взаємодія атмосфери й океану. Вона проявляється в різних аспектах, серед яких екологічно досить показовий обмін киснем між цими середовищами. За наявними оцінками, найбільш інтенсивний кисневий обмін у системі океан – атмосфера має місце в помірних широтах (особливо Південної півкулі), тому що тут швидкості вітру максимальні, а середні для всієї зони величини надмірного насичення поверхневого шару киснем відносно великі.

Великий обмін киснем і в тропічній зоні, що займає приблизно 60 % площі океану. У зв'язку із цим тут перебувають основні високопродуктивні райони, у яких шар фотосинтезу пересичений киснем на 10 - 20 % і більше, що сприятливо для існування організмів і розвитку життя.

Фізико-хімічні й динамічні процеси, що протікають в океанських водах, впливають на сторонні речовини, що потрапили у водне середовище, наприклад на нафту. Вона поширюється на багато десятків квадратних кілометрів поверхні, утрудняє газообмін океану й атмосфери, перешкоджає проникненню світла у верхні шари води, порушуючи процеси фотосинтезу. Все це згубно діє на фауну й флору, знижує біологічну продуктивність забруднених нафтою районів океану.

Характерним прикладом прямого впливу на життя морських організмів є дія температури води, оскільки в океані переважають холоднокровні тварини. У багатьох з них строки розмноження приурочені до певних температурних умов. Так, нерідко відбувається масова загибель ікри й личинок, якщо в період розмноження температура води стала несприятливої для цього. Із прогрівом і похолоданням вод зв'язані строки підходу риби до берега і її зворотний відхід у відкриті райони океанів і морів. Показовим є також вплив гідростатичного тиску на організми: в океанських водах він збільшується на 1 атм. через кожні 10 м приросту глибини. Так, у мешканців більших глибин зникає строкатість фарбування, вони стають однотонними або зовсім знебарвленими. Форми з вапняним кістяком заміщаються представниками тварин із кремнеземовим або органічним кістяком.

Відчутно впливають на морських мешканців поверхневі плини в океані. Вони переносять значні маси водоростей на більші відстані, захоплюють за собою весь планктон, що знаходиться у водах, які переміщуються і т.п. Із плинами переміщаються деякі види тварин.

Звичайно, наведеними прикладами на вичерпуються різноманітні екологічні функції океану. У цей час вони стають предметом дослідження морської науки.

Забруднення Світового океану сприяє погіршенню стану водного середовища, зникненню багатьох видів морських організмів, руйнуванню окремих екосистем і харчових зв'язків, що приводить до скорочення біологічної розмаїтості в ньому. У холодних зонах океану число трофічних рівнів відносно невелике (чотири - п'ять) і вони менш стійкі, чим у тропічних, де число рівнів досягає семи.

Завдання людства – збереження унікальної екосистеми океану – джерела життя й благополуччя на нашій планеті.