2. За глибиною розміщення:

1) поверхневі (до 100 м)

2) придонні (прилеглі до дна)

3. За тривалістю існування або стійкістю:

1) постійні – це течії, які зберігають середнє значення швидкості та напрямок тривалий час. Вони змінюються по сезонах року або не змінюються. Це Гольфстрім, Куросіо, пасатні та інші;

2) періодичні – течії, які змінюють свої елементи протягом часу з визначеним періодом (припливно-відпливні);

3) тимчасові течії – виникають під дією тимчасових вітрів, різких раптових змін атмосферного тиску, випадіння опадів.

4. За фізико-хімічними властивостями можуть бути:

1) теплими;

2) холодними;

3) розпрісненими;

4) солоними;

5) нейтральними.

Раз на 7 років до узбережжя Перу підходить тепла течія, яка замінює холодну Перуанську течію. Цю течію назвали "Ель-Ніньо" ("немовля"), тому що вона приходить на Різдво.

5. За характером руху поділяють на:

1) прямолінійні;

2) криволінійні;

3) циклонічні;

4) антициклонічні.

6. За масштабом явища:

1. мікротечії;

2. мезотечії;

3. макроциркуляційні системи.

Дослідження динаміки вод у Світовому океані дуже важливо з точки зору забезпечення безпеки життєдіяльності людей і попередження надзвичайних ситуацій екологічного і природного характеру.

Лекція 18. Екосистеми та екологічні функції світового океану.

План лекції

17. Розмаїття рослинного й тваринного світу Світового океану.

18. Біологічна структура Світового океану.

19. Екологічні функції Світового океану.

1. Розмаїття рослинного й тваринного світу Світового океану.

На теперішній час у Світовому океані налічується більше 160 тис. видів тварин і близько 10 тис. видів рослин. Серед тварин близько 16 тис. видів риб, 80 тис. видів молюсків, більше 20 тис. видів ракоподібних, близько 15 тис. видів найпростіших, близько 9 тис. видів кишковополосних, більше 100 видів ссавців, близько 50 видів плазуючих. З океаном зв'язане життя близько 240 видів водоплавних птахів (пінгвінів, чайок, альбатросів, буревісників, бакланів, пеліканів і ін.).

Серед рослин у Світовому океані переважають водорості: зелені, діатомові, бурі, червоні, синьо-зелені, а також близько 30 видів квіткових рослин.

Океан заселений незліченною кількістю бактерій. Одним з них для харчування потрібні органічні сполуки, інші здатні синтезувати неорганічну речовину, як це роблять рослини.

За способом життя в океані виділяють три основні екологічні групи: фіто- і зоопланктон, нектон, фіто- і зообентос.

Крім цих груп, існують також своєрідні співтовариства, пов'язані з поверхневою плівкою води. Це плейстон і нейстон.

Плейстоном називають сукупність організмів, що плавають на поверхні води. До нейстону відносяться організми, що прикріплюються до поверхневої плівки зверху й знизу. Плейстон і, головним чином, нейстон відіграють особливу роль у житті океанів. Нейстон – розплідник для молоді багатьох риб і безхребетних (личинок, яєць, мальків), а виходить, і вузол зв'язків у круговороті речовин в океані між океаном і сушею. За середнім віком своїх складових нейстон – сама молода життєва форма в океані. Нейстон грає вкрай важливу роль як індикатор впливу людства на навколишнє середовище: радіонукліди, нафта, пестициди й т.д. концентруються в поверхні океану.

Світовий океан – це екологічна система, тобто єдина функціональна сукупність організмів і середовища їхнього перебування.

Кожний вид живих організмів, що входять в екосистему, виконує в ній певну функцію: продуцентів – рослини, головним чином фітопланктон; консументів – тварини, редуцентів – організми, що розкладають мертву органічну речовину.

Крім прямих трофічних відносин, досить важливі процеси зовнішнього метаболізму – обміну речовин між співтовариствами й навколишнім середовищем.

Загальна властивість океану – його біологічна продуктивність. Всі фактори зовнішнього середовища, що впливають на продуктивність океану, діляться на три основні групи: фізичні, хімічні й геологічні. В останні десятиліття до цих факторів додався антропогенний вплив.

Під фізичними факторами розуміються температура, солоність, щільність, циркуляція вод, припливно- відливні явища, світлові хвилі, гідростатичний тиск і т.д. Температура води в найбільшому ступені активізує або обмежує вплив на біологічну продуктивність океану. Біологічна продуктивність перебуває в тісному зв'язку із зонами конвергенції, дивергенції, фронтальними зонами, ділянками вихрів.

До хімічних факторів, що становлять вихідну матеріальну базу біологічної продуктивності, відносяться вуглець, азот, фосфор, кремній, кисень, сірководень, мікроелементи й органічні речовини, які беруть участь у гео- і біохімічних процесах.

До геологічних факторів відносяться рельєф дна й берегової зони, донні відкладення. Зі зміною глибини тісно зв'язаний розподіл екологічних зон. Важливим геологічним фактором є вулканічна діяльність, що може носити як позитивний, так і негативний характер, підвищуючи або знижуючи біологічну продуктивність.

Антропогенний вплив на Світовий океан уже прийняло глобальний характер. Основа його "закладена" на суші в побутовій і промисловій технології. Основний глобальний токсикант – це нафта й нафтопродукти. Далі за значенням випливають хлоровані вуглеводні, важкі метали, а також радіоактивні матеріали.

Багатство життя в океані обумовлено особливостями первинної продукції, що створюється в основному фітопланктоном. Будучи первинною ланкою в харчовому ланцюзі, фітопланктон визначає кількість зоопланктону, бентосу й риб.

Просторова зміна маси первинної продукції (мг/м² в день) в Світовому океані відбувається під впливом двох основних факторів, що визначають у морі інтенсивність фотосинтезу фітопланктону: кількості світлової енергії, доступної водоростям, і умов надходження до них живильних речовин.

Концентрація біогенних елементів залежить від швидкості їхньої регенерації й надходження в евтрофічну зону. Швидше всього ці процеси йдуть над шельфом, материковим схилом і в прилеглих до них районах океану. Особливо сприятливі для розвитку фітопланктону прибережні райони, у яких підйом вод переважає над їхнім опусканням. Це райони згінних явищ і дивергенцій плинів. У відкритому океані підйом глибинних вод є єдиним джерелом надходження живильних речовин у фотосинтетичну зону. Тому підвищення продукції виникає в областях екваторіальної й антарктичної дивергенцій, полярного фронту, циклонічних областях і районах, яким властиво зимове конвективне перемішування. В антициклонічних областях океанів, де переважає опускання поверхневих вод, спостерігається низький рівень первинної продукції.

Оскільки планетарна циркуляція вод Світового океану (як і розподіл світлової енергії, яка надходить у воду) носить зональний характер, географічні зміни первинної продукції у Світовому океані також підлеглі цієї зональності. Сама низка первинна продукція у Світовому океані характерна для високо арктичних і субтропічних вод, а високі значення властиві водам помірних широт і екваторіальних вод. Цей характер розподілу значень порушується материками.

Чиста продукція виміряється величиною 20- 25 * 10⁹ т С у рік, а валова 25-30* 10⁹ т С у рік.