4. Океанічні течії та їх класифікація.

Води океану знаходяться у постійному русі. В океанах існує генеральна система течій з невеликими відокремленнями її від середнього географічного положення та інтенсивності. Течії відіграють велику роль у процесі розподілу тепла на Землі. Не випадково О. Воєйков назвав морські течії "трубами водяно­го опалення" земної кулі. Величезні маси води рухаються серед океанів і зале­жно від того, де вони починаються, несуть із собою тепло або холод.

Течії – це поступальні горизонтальні рухи, які пов'язані з переміщенням значних об'ємів води на великі відстані. Окрім постійних течій, можуть вини­кати вітрові або припливно-відпливні, які мають періодичний характер. По­стійні течії виникають, наприклад, під дією постійних вітрів (пасати). Тимчасо­ві вітри виникають внаслідок зміни вітрів, нерівномірного розподілу опадів то­що.

Сили, які викликають морські течії, визначаються як гідрометеорологічними, так і астрономічними факторами.

До гідрометеорологічних факторів відносять:

• щільнісна сила, яка утворюється різницею щільності води внаслідок нерівномірності в розподілі температури та солоності;

• нахил рівня моря, який виникає внаслідок надлишку або нестачі води в тому чи іншому районі;

• нахил рівня моря, викликаний змінами розподілу атмосферного тиску, який створює зниження рівня в області підвищеного тиску та підняття його в області зниженого тиску;

• тертя вітру об поверхню води моря і тиск вітру на тилову частину хвиль.

До астрономічних факторів відносять припливно-утворювальні сили Місяця та Сонця.

Частіше за все на течії впливають декілька сил одночасно. Так, напри­клад, Гольфстрім може бути одночасно густиною, вітровою, стоковою течією.

На виникнення течій діють і так звані вторинні сили. Це:

• сила Коріоліса, яка відхиляє течії в північній півкулі вправо, а в пів­денній – вліво від напрямку течії;

• сила тертя, що сповільнює рух водних мас;

• відцентрова сила (для криволінійних течій) .

Поверхневі течії, що спричинені вітрами, відхиляються від напряму вітру на кут 45° у північній півкулі вправо, а у південній – вліво. Пасатні течії мають напрямок зі сходу на захід, а вітри, що їх викликають ці течії дмуть у північній півкулі з північного сходу на південний захід.

Течії поділяють:

1. За походженням (генетична класифікація):

Фрикційні виникають завдяки дії вітрів, виділяють вітрові та дрейфові;

а) Вітрові течії – викликаються короткочасними та нетривалими вітрами, в них не створюється нахил рівня.

б) Дрейфові течії – викликаються вітрами, діючими тривалий час, вони приводять до нахилу рівня та появи градієнта тиску, який визначає виникнення в прибережних районах глибинної градієнтної течії. До них відносять такі течії: Північні пасатні, Південні пасатні, течії Західних вітрів тощо. Дрейфові течії охоплюють поверхневий шар води, товщиною 100-200 м.

З глибиною напрям і величина течії змінюються, причому на деякій гли­бині, яку називають глибиною тертя, течія спрямовується в протилежний бік від поверхневої течії. На глибині, яка дорівнює глибині тертя, швидкість течії дуже уповільнюється і становить лише 4% швидкості поверхневої течії.

Градієнтно-гравітаційні течії виникають внаслідок нахилу фізичної по­верхні моря, викликаного різними факторами – це густині, бароградієнтні та стокові течії.

а) Густині течії утворюються внаслідок нерівномірного горизонтального розподілу густини води на одній і тій самій глибині. Ці течії широко поширені не тільки у поверхневому шарі, а й в глибоких шарах океану, де дрейфові течії затухають.

б) Бароградієнтні течії виникають внаслідок зміни розподілу атмосфер­ного тиску, який приводить до зниження рівня в областях підвищеного тиску та підвищення його в областях зниженого тиску.

в) Стокові течії утворюються в результаті нахилу поверхні моря, який виникає внаслідок притоку берегових вод (Карське і море Лаптєвих), атмосфе­рних опадів, випаровування, притоку вод з інших басейнів або стоку вод в інші райони.

г) Компенсаційні течії утворюються внаслідок порушення рівноваги: за рахунок зменшення або відтоку вод з одного району в інший під впливом згінно-нагінної циркуляції та інших факторів.

Припливно-відпливні течії виникають під дією припливно-утворювальних сил Місяця та Сонця. Найбільшу швидкість ці течії мають у ву­зьких протоках (до 22 км/год.), а у відкритому океані – до 1 км/год.

Інерційні течії – це залишкові течії, які спостерігаються після закінчення дії усіх збуджуючих рух факторів. На частинки води в інерційній течії діють тільки дві зрівноважені сили – Коріоліса та відцентрова.