4. Планування заробітної плати на підприємстві
Джерела інформації аналізу і планування заробітної плати на підприємстві
Згідно чинного законодавства, підприємства й інші суб'єкти підприємницької діяльності мають повну самостійність у питаннях організації й планування оплати праці всіх категорій персоналу. Керівники державних підприємств, установ й організацій самостійно вибирають форми й системи оплати праці, установлюють працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат, керуючись при цьому єдиною тарифною сіткою, а також умовами, які передбачені в колективному договорі.
Підприємства інших форм власності впроваджують власну, індивідуальну розроблену модель оплати праці (при цьому використовуючи тарифні ставки й оклади єдиної тарифної сітки тільки як орієнтир).
У ринкових умовах господарювання заробітна плата працівника вже не визначається розміром «якогось гарантованого» фонду оплати праці, а усе більше залежить від кінцевих результатів і доходів діяльності підприємства. При цьому сам працівник всі частіше стає більш-менш реальним співвласником підприємства й повинен одержувати винагороду не тільки за працю, але й за вкладений у підприємство капітал.
Планування засобів на оплату праці здійснюється на основі розробленого штатного розкладу й прийнятої на підприємстві системи матеріального стимулювання праці персоналу. Плани по заробітній платі складаються роздільно для всіх категорій персоналу. Як і при розрахунку чисельності, найбільш трудомісткі й складні ті розрахунки, які зв’язані з визначенням фонду заробітної плати робітників.
Аналіз фонду оплати праці здійснюється на основі форми № 1-ПВ „Звіт з праці” (термінова – місячна) і форми № 1-ПВ „Звіт з праці” (термінова – квартальна). Дані форми № 1-ПВ „Звіт з праці” (термінова – квартальна) містять інформацію про склад фонду оплати праці та інші виплати (розділ 1), кількість та фонд оплати праці окремих категорій працівників (розділ П.), розподіл працівників за розмірами заробітної плати (розділ Ш.), а форма № 1-ПВ „Звіт з праці” (термінова – місячна) – середньооблікову кількість усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості і штатних працівників, фонд оплати праці усіх і штатних працівників, сума податку з доходів фізичних осіб, що відрахована з фонду оплати праці усіх працівників, фонд робочого часу, за який нарахована заробітна плата штатним працівникам всього, у тому числі відпрацьований (розділ І.), суму заборгованості із виплати заробітної плати всього (розділ П.).
4.2. Планування оплати праці: форми і системи
Для основних й допоміжних робітників фонди заробітної плати плануються роздільно.
Прямий фонд являє собою заробітну плату, нараховану робітником за відрядними розцінками, у відсотках від виторгу, по тарифних ставках за відроблений час. Загальний прямий фонд заробітної плати визначається за формулою:
де 
- прямий фонд заробітної плати
робітників-відрядників;
- тарифний фонд заробітної
плати робітників-повременщиків.
Згідно закону України “Про оплату праці” застосовують такі системи зарплати:
Тарифна
Безтарифна
Контрактна.
Елементи тарифної системи оплати праці:
1) тарифно – кваліфікаційний довідник містить перелік і характеристики виконуваних робіт за професіями і спеціальностями і служить для присвоєння кваліфікації працівникам;
2) тарифні сітки – сукупність тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів.
Тарифний коефіцієнт показує в скільки разів тарифна ставка і – того розряду більша за тарифну ставку першого розряду. Існує шести та восьми розрядна тарифна сітка.
3) тарифні ставки показують розмір зарплати робітника відповідного розряду за одиницю робочого часу (годину, зміну або місяць).
Надбавки – компенсації до зарплати, які залежать від особистої майстерності робітника (за звання, за класність).
Доплати не залежать від результату праці окремого працівника, а залежать від умов, в яких він працює (у нічний час, у святкові дні).