Система показників аналізу чисельності працюючих
Для характеристики забезпеченості трудовими ресурсами та їх використання застосовують таку систему показників:
чисельність персоналу та його склад за групами, категоріями, професіями і кваліфікацією;
рух робочої сили, плинність кадрів;
використання робочого часу, величину цілоденних та внутрішньозмінних втрат часу та причини Їх виникнення;
середній виробіток на одного працюючого та одного робітника за певний період;
середній процент виконання норм виробітку робітниками-відрядниками;
трудомісткість виробництва та окремих видів продукції.
Вказані показники аналізують в їх взаємозв'язку і визначають їх вплив на обсяг виробництва. Розглянемо більш детально деякі з наведених показників.
Аналіз забезпеченості підприємств робочою силою починають з визначення абсолютного і відносного надлишку чи нехватки працівників у звітному періоді. Вони визначаються шляхом простого зіставлення фактичного і планового числа працівників за категоріями персоналу. При цьому встановлюються причини надлишку чи нехватки в кадрах.
Загальна зміна чисельності працюючих на підприємстві визначається в абсолютному та відносному вираженні:
1. Абсолютна зміна: А =
–
.,
де
і
– фактична і запланована
середньооблікова кількість робітників
(працівників).
2. Відносна зміна з урахуванням проценту виконання плану випуску продукції:
,
де Qпл. та Q1
– запланований і фактичний випуск
продукції.
3. Динаміка чисельності:
.
На рівні підприємств та організацій персонал підприємства розділяють за наступними категоріями:
керівники;
спеціалісти;
службовці;
робітники.
У окремих галузях ті чи інші категорії персоналу розробляються більш детально. Особливо це стосується категорії робітників. У залежності від тривалості роботи робітники підрозділяються на постійних, тимчасових і сезонних робітників; у залежності від характеру роботи, що виконується, - на основних робітників, що зайняті у технологічному процесі виробництва основної продукції підприємства, і на допоміжних робітників, які зайняті усіма видами обслуговування трудових процесів, що виконуються основними робітниками
Так, надпланова чисельність основних працівників може бути наслідком підвищення трудомісткості продукції, що випускається, чи нераціонального використання працівників. У зв’язку з тим, що між чисельністю основних робітників і обсягом виробництва продукції існує тісний зв’язок, виникає необхідність виявлення їхнього відносного надлишку чи не хватки за допомогою формули розрахунку відносної зміни з урахуванням проценту виконання плану випуску продукції.
Аналіз раціональності кадрів – це ретельне вивчення організації виробництва, ступеня завантаження працівників корисною роботою, відповідності чисельності діючим нормативам обслуговування. Його метою є проектування більш раціональної організації праці.
Наступним етапом аналізу є вивчення структури кадрів, що здійснюється шляхом зіставлення фактичної і планової питомої ваги чисельності за кожною категорією працюючих у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу. Зміна питомої ваги певної категорії працюючих свідчить на скільки відсоткового пункту змінилась питома вага цієї групи працівників відносно усієї чисельності зайнятих на виробництві фактично у порівнянні з запланованим рівнем чи у звітному періоду порівняно з базовим. Визначаються причини зміни структури кадрів, вивчаються тенденції цього процесу, а також нормативні документи, на підставі чого розробляються відповідні заходи щодо раціоналізації структури кадрів.
Аналіз структури допоміжних робітників здійснюється за основними цехами, видами робіт і сферами зайнятості. Для цієї мети допоміжні робітники об’єднуються в окремі групи:
1.) з підтримки устаткування, приладів, установок і транспортних засобів у працездатному стані;
2.) з ремонту і виготовлення технологічного оснащення й інструментів;
3.) з підтримки будинків і споруджень, виробничих приміщень;
4.) зайняті на транспортно-складських роботах;
5.) зайняті в енерго- і теплопостачанні;
6.) зайняті контролем за якістю продукції;
7.) інші.
За кожною групою здійснюється порівняння їх питомої ваги фактично з планом в основних і допоміжних цехах. За результатами аналізу робляться відповідні висновки.
Аналіз професійного складу кадрів проводиться методом зіставлення фактичної і планової кількості робітників за кожною професією. Виявляється їхній надлишок чи нехватка. Надлишок робітників тієї чи іншої професії призводить до їхнього простою і недовантаження, зниження продуктивності праці, використання не за призначенням, а нехватка – до зриву термінів виконання завдань, понаднормових робіт і т. д.
Кваліфікаційний склад робітників аналізують зіставленням рівня кваліфікації робітників за кожною професією з кваліфікаційним рівнем (складністю) робіт, що виконуються ними. При цьому порівнюється середній розряд групи робітників із середнім розрядом робіт, що виконуються ними, а також ступінь їхнього завантаження на роботах тієї чи іншої групи складності в професійному розрізі.
При аналізі чисельності працюючих на підприємстві дуже важливим є аналіз руху і плинності кадрів. На плинність робочої сили впливає ряд факторів, тому необхідно проводити аналіз причин звільнення з роботи. Число щорічно вибулих робітників, фахівців та інших категорій працівників можна встановити за звітними даними.
Рух робочих кадрів визначається за допомогою абсолютних і відносних показників:
І. Абсолютні показники:
- Оборот з прийому (
)
включає зовнішній оборот з прийому
(сума прийнятих) та внутрішній оборот
(перехід з однієї категорії працівників
в іншу).
- Оборот зі звільнення (
)
включає зовнішній оборот зі звільнення
та внутрішній : перехід з однієї категорії
в інші.
- Плинність кадрів (П), тобто чисельність звільнених за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни, а також в результаті невідповідності кваліфікації.
П. Відносні показники:
Коефіцієнт обороту з прийому:
.
Показує скільки відсотків складають
прийняті на роботу у даному періоді
відносно середньооблікової кількості
зайнятих на виробництві.Коефіцієнт обороту зі звільнення:
.
Показує скільки відсотків складають
звільнені з роботи у даному періоді
відносно середньооблікової кількості
зайнятих на виробництві.Коефіцієнт плинності:
.
Скільки відсотків складають звільнені
за власним бажанням та за порушення
трудової дисципліни у даному періоді
відносно середньооблікової кількості
зайнятих на виробництві.Загального обороту:
.
Скільки відсотків складають прийняті
й звільнені робітники за даний період
відносно середньооблікової кількості
зайнятих на виробництві.
Зіставленням відповідних коефіцієнтів звітного і базисного періодів вивчають оборот робочої сили, причини звільнення робітників з підприємства, які можна згрупувати наступним чином:
– природне зменшення (вихід на пенсію за старістю, інвалідність, смерть), призов у ряди армії, відбуття на навчання і тощо;
– звільнення внаслідок скорочення обсягу робіт, часткової ліквідації підприємства, закінчення терміну договору і тощо;
– вибуття за особистим бажанням, з родинних обставин, за прогули і з інших причин, не передбачених законом. Кількість робітників, звільнених з цих причин, характеризує плинність кадрів.
Ці причини підлягають глибокому аналізу. Найбільш типовими є: незадовільні умови праці, низький рівень зарплати, відсутність житла, дитячих установ.
Методика аналізу руху працюючих за даними звіту підприємства наведена в табл. 2.3.1.
Дані таблиці дозволяють зробити висновок, що у звітному році показник руху робітників на підприємстві зменшився. Про це свідчить зниження коефіцієнтів обороту по прийому, звільненню і плинності. Проте рівень цих показників залишається досить високим, що викликає необхідність вивчення причин звільнення робітників і розробки заходів, які сприяють скороченню плинності кадрів.
Таблиця 2.3.1.