2. Коефіцієнт використання робочого дня:

,

де: - середня фактична тривалість робочого дня;

- тривалість робочого дня за планом .

Треба мати на увазі той факт, що за даними обліку відпрацьованого часу можна отримати дві характеристики середньої фактичної тривалості робочого дня: повної і урочної.

Середня фактична тривалість робочого дня (повна):

= Фактично відпрацьовано люд.-год. за період : фактично відпрацьовано люд.-дн. за період.

Середня фактична тривалість робочого дня (урочна):

= Фактично відпрацьовано люд.-год. за період – надурочно відпрацьовані люд.-год. за період : фактично відпрацьовано люд.-дн. за період.

При аналізі ступеню використання робочого дня використовується саме середня фактична тривалість робочого дня у межах зміни , тобто урочна.

2. Інтегральний показник використання робочого часу:

За допомогою інтегрального показника використання робочого часу розраховується питома вага загальних втрат робочого часу , одна частина яких це цілодобові втрати робочого часу, а друга – внутрізмінні.

2. Сердньофактична тривалість робочого тижня.

У зарубіжній статистиці цей показник розраховується регулярно і використовується при аналізі економічної кон’юнктури. Значення його заключається у тому. Що він раніше, ніж інші економічні показники, реагує на зміни економічної кон’юнктури у державі.

Методи розрахунку середньої фактичної тривалості робочого тижня:

- Перший метод:

Фактично відпрацьовано люд.год. робітниками за тиждень : Середньооблікова кількість робітників за цей тиждень.

- Другий метод: У зв’язку з тим, що на Україні підприємства і статистичні управління збирають інформацію на базі місячних даних, то середня тривалість робочого тижня розраховується за формулою:

Середня кількість люд.-год., що відпрацьовані у середньому одним робітником за місяць : Кількість робочих тижнів у даному місяці.

2. Показники змінності розраховують на підприємствах і в галузях, які працюють у змінному режимі. Вони характеризують використання змінного режиму, а також використання робочих місць, які є на підприємстві, і розраховуються для категорії робітників на певну дату або за календарний період:

1. Коефіцієнт змінності:

• на певну дату: (на і-ту дату) =Загальна кількість робочих у всіх змінах : Кількість робітників у найбільшу зміну;

• за календарний період: (на і-ту дату) =Загальна кількість відпрацьованих люд.дн. у всіх змінах : Кількість відпрацьованих люд.-дн. у найбільшу зміну.

Приклад: Підприємство працює у 3-х змінному режимі. За червень робітниками у 1-у зміну відпрацьовано 8800 люд.дн., у 2-у – 5500 і у 3-ю – 2000 люд.-дн. Число робочих днів за режимом роботи підприємства -20, число робочих місць – 500.

Розв’язок

Кзм = (8800 +5500+2000) : 8800= 1,9.

2. Коефіцієнт використання змінного режиму: ,

де Р – режим роботи підприємства.

За даними нашого прикладу він буде дорівнювати:

К зм. реж.= 1.9 : 3 = 0,633 (-36,7% ),

тобто змінний режим роботи використовувався у червні лише на 63,3%, резерв недовикористання - становить 36,7%.

3. У випадку, коли у найбільш заповнену зміну використовуються не всі робочі місця, то розраховується коефіцієнт використання робочих місць у найбільш заповнену зміну:

,

де - кількість робочих у найбільш заповнену зміну;

Р.М. – кількість робочих місць.

При розрахунку за календарний період коефіцієнт використання робочих місць розраховується як відношення фактично відпрацьованих люд.-дн. у найбільш заповнену зміну до добутку кількості робочих місць на число робочих днів за період.

У нашому прикладі: , тобто робочі місця у найбільш заповнену зміну використовувались лише на 88%, резерв недовикористання – 12%.