6. Технічне регулювання

Н.І.Марченко, Національний науково-дослідний інститут охорони праці

Державна політика нашої країни в сфері охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Реалізація забезпечення вимог виробничої безпеки має здійснюватися через державну політику в сфері технічного регулювання. Його завданням є встановлення та забезпечення основних вимог - безпеки праці та безпечності продукції.

Термін „технічне регулювання", крім законодавчих та нормативних документів, все частіше зустрічається як у спеціальній літературі, так і в засобах масової' інформації в значенні, де донедавна застосовували термін „стандартизація та суміжні види діяльності". Цей термін широко вживається в документах міжнародних організацій зі стандартизації, Світової організації торгівлі, Європейського Співтовариства Він передає сучасну практику застосування нормативних документів і процедури оцінювання відповідності, яка має базуватися на обов'язк

Проте визначення терміну "технічне регулювання" не знайдено в міжнародних і європейських публікаціях Єдиним документом, де визначено цей термін, є федеральний закон Російської Федерації "Об основах технического регулирования в Российской Федерации", в якому вказано технічне регулювання - діяльність з установлення обов'язкових вимог добровільних правил, загальних принципів, характеристик стосовно продукції, процесів (методів) виробництва, експлуатації й утилізації, робіт або послуг, оцінки відповідності, а також щодо контролю за дотрима

Про стан технічного регулювання в Україні

На підставі документів міжнародних організацій та враховуючи положення чинного законодавства можна сформулювати такі основні принципи технічного регулювання

єдність правил установлення вимог до продукції, процесів (методів) виробництва експлуатації й утилізації, робіт чи послуг,

відповідність технічного регулювання інтересам національної економіки, стану матеріально-технічної бази та рівню науково-технічного розвитку,

незалежність органів з акредитації, сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) від виробників, продавців, виконавців і покупців,

єдність системи та правил акредитації,

Про стан технічного регулювання в Україні

єдність системи та правил оцінки відповідності

Головними складовими технічного регулювання є системи стандартизації, метрології та сертифікації (підтвердження відповідності).

Законами України "Про стандартизацію", "Про підтвердження відповідності", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та низкою основних стандартів у цій сфері на підставі настанов ISO/IEC національна система технічного регулювання за основними елементами гармонізована з міжнародною і відповідає вимогам Угоди про технічні бар'єри в торгівлі

Принципи державної політики у сфері технічного регулювання також відображено в законах України "Про охорону праці", "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу"

З метою закріплення сфер діяльності в системі технічного регулювання відповідно до статті 6 Закону України "Про підтвердження відповідності" постановами Кабміну України від 13 03 02 №288 та від 29 04 04 № 568 затверджено "перелік центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів" Ці функції покладено на Мінтранс, Мінпромполітики, МОЗ, Мінагрополітики, Мінпаливенерго, МВС, Держнаглядохоронпраці, Держспоживстандарт, Держатомрегулювання, Де�

( Про стан технічного регулювання в Україні) Законом "Про стандартизацію" запроваджується основоположний принцип міжнародної стандартизації - добровільність застосування стандартів, тобто виробник вільний виробляти продукцію за будь-яким чинним в Україні нормативним документом (національним або міждержавним стандартом, технічними умовами)

Однак добровільність стандартів, задекларована міжнародною, європейською, українською системами стандартизації, ускладнює досягнення основних цілей стандартизації щодо сумісності, взаємозамінності та безпечності продукції, процесів, послуг (далі - продукція) для життя та здоров'я людей, тварин І рослин, захисту навколишнього середовища Для досягнення цього повинні встановлюватися чіткі однозначні вимоги та забезпечуватися безумовне їх виконання

У межах Європейського Союзу (ЄС) це питання вирішено таким чином.

Як відомо, одним з основних правових актів ЄС є директиви Нового підходу, які встановлюють основні вимоги щодо безпечності продукції, захисту здоров'я працівників та навколишнього середовища, а також методів оцінки відповідності, які є обов'язковими і яким має відповідати продукція, що виготовляється в державах ЄС До директив розробляють європейські гармонізовані стандарти, які мають статус добровільного застосування і розробляються з метою забезпечення реалізації вимог відповідної директиви (директив) Виконання положень таких ст�

Перелік гармонізованих (або визнаних гармонізованими) стандартів публікується в Official Journal Європейського Співтовариства (OJEC) Лише з моменту публікації в цьому журналі гармонізовані стандарти вважаються такими, що забезпечують презумпцію відповідності основним вимогам, встановленим європейськими директивами, тобто відповідності європейському законодавству

Про стан технічного регулювання в Україні

Таким чином, у ЄС ключовим завжди залишається принцип застосування стандарту є добровільним, а відповідність закону - обов'язковою

Новий підхід доповнюється Глобальним підходом до оцінки відповідності Основна мета Глобального підходу полягає в тому, що він вводить гармонізовані процедури оцінки відповідності в директиви Нового підходу

В Україні згідно з Програмою Інтеграції України до ЄС, схваленою Указом Президента України від 14 09 2000 № 1072/2000, встановлення вимог щодо безпечності продукції (послуг) та безпеки праці, а також забезпечення їх виконання має вирішуватися відповідно до правил та принципів європейського законодавства

Так, вимоги директив Нового підходу повинні впроваджуватися в Україні через технічні регламенти з підтвердження відповідності (далі - технічний регламент), які є нормативно-правовими актами Технічні регламенти встановлюють єдині вимоги до продукції та процедури з підтвердження відповідності продукції цим вимогам і принципи маркування національним знаком відповідності в законодавче регульованій сфері Вимоги технічних регламентів є обов'язковими

Вимоги технічних регламентів забезпечуються через певні національні стандарти, які мають статус добровільного застосування, та інші нормативні документи, де встановлюються конкретні норми та положення, виконання яких гарантує виконання вимог відповідних технічних регламентів Перелік цих стандартів має бути опублікований в офіційному виданні

Про стан технічного регулювання в УкраїніЗгідно зі статтею 6 Закону України "Про підтвердження відповідності" технічні регламенти мають затверджуватися Кабміном України, який, у свою чергу, постановою від 26 12 03 № 2022 делегував свої повноваження щодо затвердження цих нормативно-правових актів Держспоживстандарту України

Відповідно до постанови Кабміну України від 100401 №345 силами технічних комітетів стандартизації, наукових організацій, випробувальних та експертно-технічних центрів розроблено 11 національних технічних регламентів з підтвердження відповідності, які базуються на директивах Нового та Глобального підходів

Підготовлені проекти розглядалися на засіданнях спеціально створених робочих груп, до складу яких увійшли розробники, представники центральних органів виконавчої влади (у тому числі ДержнаглядохоронпрацІ України) Проекти технічних регламентів узгоджено з органами виконавчої влади

Кабміном України прийнято постанову від 07 11 03 № 1585 про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності "Про модулі оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності"

Наказами Держспоживстандарту України затверджено 10 технічних регламентів з підтвердження відповідності та визначено організації, відповідальні за розробку та перегляд національних стандартів, що мають сприйматися як д