Питання на іспит з дисципліни «Інформаційний маркетинг»

1/Інформаційне виробництво: проблеми та перспективи розвитку.

Інформаційне виробництво - це процес дії людини на інформацію (предмет праці) за допомогою засобів (знарядь) праці з метою отримання нової інформації (продукту праці), необхідної для створення матеріальних, духовних та інших цінностей, що забезпечують існування та розвиток людини і суспільства.Фундаментальним для інформаційного виробництва є положення, назване академіком Г. Т. Артамоновим законом проникнення: Ніяка діяльність людей у суспільстві і суспільства загалом не вільна від інформаційного виробництва, з нього вона починається, ним і закінчується. Основними елементами інформаційного виробництва, так само як i матеріального виробництва, є предмети праці, засоби виробництва i сама праця (тобто доцільна діяльність). На жаль, Україна поки що не належить до держав з розвиненим інформаційним виробництвом. Отже, на сучасному етапі надзвичайно важливим є виховання керівників усіх рівнів на засадах концепції інформаційного суспільства. На сьогодні в усіх діючих у людському суспільстві інформаційних виробництвах переважають вербальні основи спілкування. В епоху інформаційного суспільства можливо з’явиться нова, набагато могутніша за вербальну, основа спілкування людей (наприклад, спілкування образами), яка якісно змінить засоби світового інформаційного виробництва. Сформульовані закони показують підпорядкованість засобів виробництва процесам виробництва. Тобто жодний з нових засобів, що пропонуються виробниками, не може претендувати на суспільну значущість, якщо він використовується в певному інформаційному виробництві і не вдосконалюється під впливом ви¬мог цього виробництва. У соціальному аспекті розвитку людства інформаційне суспільство надає широкі можливості для розв'язання основної проблеми - проблеми зайнятості більшості працездатного населення суспільно корисною працею. Із зростанням продуктивності праці в матеріальному виробництві потреба у залученні людей до цього виробництва зменшується, потреба ж у залученні людей до інформаційного виробництва зростає, не вимагаючи великих витрат матеріальних ресурсів. Звідси випливає якісна зміна пріоритетів розвитку розширеного суспільного відтворювання при переході до інформаційного суспільства.

2/Український ринок інформаційних продуктів та послуг.

У ринкових умовах господарювання інформація стає товаром, який має соціальні, якісно-кількісні, вартісні виміри та характеристики, своїх виробників і своїх споживачів. Інформаційний ринок - це ринок інформаційних продуктів та послуг (ІПП), де діють усі обов'язкові атрибути - закони попиту і пропозиції, життєвий цикл товару, ціна і т. ін.У формуванні інформаційного ринку України можна виділити три етапи.Перший етап розпочався ще в глибині радянських часів й закінчився приблизно в 1988 р. масовим поширенням ПЕОМ. Цей етап характеризувався тим, що існувала досить чітка система державних закупівель комп’ютерної техніки, в основному радянського виробництва. Поняття «програмна продукція» практично не існувало, оскільки програмне забезпечення закуповувалося разом із комп’ютерами та сприймалося невіддільно від нього. Другий етап характеризувався появою персональних комп’ютерів у масовому масштабі. Розвиток і становлення приватного підприємництва в Україні потребували нової техніки. Кордони відкрилися, в Україну стала надходити велика кількість інформації про західні програмні продукти, поширюються піратські копії різних програм.Третій етап розпочався в 1992 р. і продовжується й сьогодні. На ринку значно збільшується кількість представництв іноземних компаній, що займаються виробництвом як програмного забезпечення, так і наданням інформаційних послуг.Розвиток українського інформаційного ринку відбувається в основному за рахунок іноземних програмних продуктів. Але їх поширення має й негативні наслідки. Через нерозвиненість власного виробництва ПП вітчизняні програми не можуть на належному рівні конкурувати з іноземними.Стосовно ринку програмних засобів слід зазначити, що, за орієнтовними даними, сьогодні тут працюють близько 300 фірм, 70% з яких знаходиться у м. Києві. При цьому безпосередньо комерційним розробленням програм займається менше третини їх, решта — дистрибуцією та системною інтеграцією.