4. Вплив антропогенних факторів на зелені насадження
Фітоценози, в т.ч. і штучні – це дуже складні системи, функціонування яких базується на стійких зв’язках між усіма його компонентами. Порушення рівноваги у будь-якій його ланці призводить до змін усієї системи, аж до її руйнування.
Рекреаційна діяльність людини негативно впливає на стан природних ландшафтів. Збір грибів, ягід, зривання квітів, розпалювання вогнищ, витоптування перешкоджає самовідновленню рослинних угруповань. Наприклад, розпалене вогнище на 5-7 років повністю робить непридатною для життя ділянку ґрунту, на якій воно розташоване. Навіть невеликі пошкодження дерев (вирізання імен на корі, обчухрування автомобілями) можуть призвести до занесення інфекції та загибелі рослини.
Внаслідок антропогенного навантаження вологоємність ґрунту зменшується вдвічі (з 50 до 23%), пористість – з 80 до 36%. Навантаження 6-10 осіб на 1 га лісу знижує приріст деревини на 10%, 20-25 осіб – на 30%, 30-35 осіб – на 50%.
За рівнем негативного впливу міських факторів середовища на зелені насадження, виділяють 4 ландшафтно-екологічні пояси:
Природні ліси зовнішнього кільця зеленої зони міста, які не підлягають помітному антропогенному впливу.
Лісопаркові і паркові масиви, у межах міста, призначені для періодичного відпочинку населення, а також об’єкти спеціального призначення, де умови зростання рослин екологічно сприятливі
Міські сквери, сади, бульвари, внутрішньоквартальні об’єкти. Умови зростання на них напряму залежать від проведення заходів по догляду за ними
Насадження вулиць, площ в житлових, суспільних та промислових масивах з інтенсивним рухом транспорту. Рослинність знаходиться в умовах забруднення і негативного впливу факторів середовища (насамперед, антропогенних) і без системи інтенсивного догляду не може існувати.
Залежно від зміни стану лісових насаджень внаслідок впливу рекреації вирізняють 5 стадій рекреаційної дигресії (дигресія - перевантаження природного комплексу внаслідок надмірного впливу на нього відпочивальників).
Перша – площа стежок займає 5% територій (Коефіцієнт рекреації 0,05). Трав’яний і моховий покрив незайманий і відповідає типу лісу. Підстилка не порушена. Підріст і підлісок непошкоджені і відповідають типу умов місцезростання
Друга – стежки і дороги займають 6-10 % від загальної площі ділянки (КР=0,06-0,1). Трав’яний покрив малопорушений, з добре вираженою ярусністю. Підріст і підлісок у доброму або задовільному стані. Відновлення деревних порід задовільне, є самосів основних порід. Переважають дерева доброго та задовільного стану (75-90%)
Третя – коефіцієнт рекреації становить 0,11-0,30. Трав’яний і моховий покрив пошкоджені на значній площі. Серед лісових і лучних трав багато бур’янів, нехарактерних для даних лісорослинних умов. Ярусність трав’яного покриву зберігається. Підріст малодиференційований, відсутній самосів основних порід.
Четверта – стежково-дорожня мережа та витоптані ділянки займають 31-61% території (КР=0,31-0,60). Трав’яний покрив деградований, в ньому переважають нетипові для даних умов рослини. Підстилка у стадії руйнування, підріст і підлісок трапляються у вигляді куртин.
П’ята – витоптані ділянки з’єднуються між собою і займають понад 60% площі. Трав’яний і моховий покрив, характерний для даних умов, деградував і представлений, здебільшого, бур’янами. Підстилка перебуває у стадії повного руйнування. Підріст і підлісок практично відсутні. Різко зросла освітленість під наметом деревостанів. Дорослі дерева мають механічні пошкодження, заражені хворобами, у значної кількості дерев оголене коріння.
Ступінь рекреаційної дигресії перебуває у прямій залежності від рекреаційного навантаження, тобто кількості відпочивальників, які проходять через одиницю площі за одиницю часу (вимірюється у людино-днях на 1 га):
A1+A2
n
д
=
Lt x S
де nд – рекреаційне навантаження в день обліку, чол. х дн. х (га)-1
A1 – кількість відпочивальників, що увійшли до паркової зони, чол
А2 – загальна кількість людей, які не вийшли з парку на визначену годину, чол.
Lt – тривалість умовного облікового дня, год.
S – площа паркової зони, га
Межа стійкості лісових фітоценозів проходить між третьою і четвертою стадіями рекреаційної дигресії. Тому за гранично допустиме рекреаційне навантаження беруть ту кількість відпочивальників, яка призводить фітоценоз до третьої стадії дигресії (найчастіше це 5-7 люд.-дн./га), а за критичне – до четвертої (8-10 люд.-дн./га).