Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen_Ustenko.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
667.65 Кб
Скачать

1 Поняття "показник" і "параметр". Класифікація показників, які використовуються в оперативному управлінні.

Загальновідомо, що на діяльність організації впливають безліч різних факторів (природні, економічні, фінансові, політичні тощо), які можуть бути описані різними показниками і параметрами. Під “фактором” ми розуміємо явище суспільного виробництва або причину того чи іншого показника, яка вимірюється як змінна величина, що приймає в певний момент часу відповідне значення; а також фундаментальні компоненти виробничого процесу, якому властиві певна сукупність, склад загальних властивостей і рис, достатніх для віднесення даних компонентів до певного класу цілісних явищ, речей. “Показник”– це результат взаємодії факторів, що характеризує різні сторони аспектів виробництва (організації, підприємства), її внутрішнє і зовнішнє середовище. “Параметр” – це кількісне або якісне вираження міри впливу фактора (факторів), певна постійна сукупність, склад властивостей і рис фактора, що піддається вимірюванню, оцінці в процесі управління.

Крім того, слід зауважити, що показники, які використовуються в оперативному управлінні, класифікуються на такі основні групи:

  1. за керованістю: керовані, некеровані;

  2. за вимірюванням|вимірюванню|: кількісні, якісні;

  3. за вираженням|виразу|: натуральні, умовно-натуральні, вартісні;

  4. за звітністю: планові, звітні;

  5. за використанням: державні, розрахункові;

  6. за часом: перспективні, поточні, оперативні;

  7. за сферою: національні, галузеві, на рівні підприємства, на рівні підсистем підприємства, на рівні виробничих підрозділів, на рівні робочих місць|місце-милях|);

  8. за природою: технічні, технологічні, економічні, соціальні, організаційні, маркетингові, управлінські, наукові;

  9. за принципом “чорної скрині”: вхідні, вихідні, процесні|, інформаційно-зв’язкові|звязковіззззззздд|пов'язувати|, в середовищі|середовищі|;

  10. за направленням|напряму|: локальні, системні, загальносистемні.

2 Принципи побудови|шикування| системи показників для оцінки ефективності управління.

Побудова|шикування| системи показників для оцінки ефективності управління повинна базуватися на таких принципах:

  1. принцип об'єктивності;

  2. принцип виділення головного|чільного|;

  3. принцип системності;

  4. принцип диференціації та інтеграції;

  5. принцип валідності|;

  6. принцип простоти;

  7. принцип багатоступінчастості|багатоступінчатий|;

  8. принцип відповідності методології та організації використання;

  9. принцип процесуальності|;

  10. принцип перспективності (орієнтація на розвиток).

Сучасна економічна наука пропонує велику кількість показників і методик їх обрахунку для усвідомлення міри успішності (або неуспішності) власної діяльності. Разом із цим, якщо, наприклад “прибуток” чи “собівартість одиниці продукції” – загальновідомі критерії оцінки, і до них неодмінно причетні менеджери різних рівнів і ланок, то все ж-таки методику оцінки діяльності суто системи менеджменту, яка була б загальноприйнятою на сьогодні, ми назвати не можемо. Зрозуміло одне, що сьогодні один і навіть декілька показників не спроможні дати об’єктивну картину оцінки ефективності управління. Напевно, ми також не зможемо дати вичерпну відповідь на це питання, але спробуємо запропонувати власний підхід щодо вирішення цієї проблеми.

Кожна організація в умовах ринкової економіки знаходиться в динамічному агресивному середовищі, адаптація до якого є головним імперативом до розвитку і позитивних змін у внутрішньому середовищі. Класичними критеріями результативності управління Д.С. Сінка можна назвати наступні: дієвість (ступінь досягнення поставлених цілей), економічність (ступінь використання ресурсів), якість (ступінь відповідності потребам ринку), прибутковість (співвідношення між валовим прибутком і витратами), продуктивність (відношення кількості продукції до витрат на її виробництво), інноваційність (ступінь оновлення товарів і послуг), якість трудового життя (рівень задоволення потреб працівників організації).

Нагадаємо, що ефект ми розуміємо як абсолютний показник, як певний конкретний результат, який можна кількісно визначити, а ефективність – відносний показник, який визначає ціну цього результату в порівнянні з витратами на його отримання в даний момент часу і простору. Не секрет, що деякі наші результати інколи нам дуже дорого коштують, а псевдоуправління використовує такі оціночні характеристики, щоб приховати реальну вартість деяких “досягнень” і “здобутків” (так, наприклад, коли результат у вигляді “прибутку” отримали в розмірі в одному випадку 100 гривень, а в другому – 100 тис. гривень, але в першому витратили на це 50 гривень, а в другому – 200 тис. гривень).

Ефективність може визначатись як абсолютна – загальна величина ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів впливу СУ на ОУ, і порівняльна, що показує, наскільки один варіант розвитку системи кращий за інший.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]