2.3. Принципи управління персоналом
Принципи управління персоналом (ПУП) – правила, основні положення і норми, яким мають слідувати керівники і спеціалісти в процесі управління персоналом. Пізнаючи принципи, люди відкривають закономірності. Принципи управління персоналом відображають вимоги об’єктивно діючих економічних законів і закономірностей, тому і самі є об’єктивними. Таких принципів множина, але при всіх умовах управління персоналом здійснюється на основі наступних традиційних принципів у вітчизняних організаціях:
науковості;
демократичного централізму;
плановості;
першої особи;
відбору, підбору і розстановки кадрів;
поєднання єдиноначальності і колегіальності;
централізації і децентралізації;
контролю виконання рішень і ін.
Ряд американських і японських корпорацій широко використовують наступні принципи управління персоналом:
по життєвий найм;
контроль виконання завдань, заснований на довірі;
сполучення такого контролю з корпоративною культурою;
обов’язкове схвалення рішень, що приймаються більшістю робітників.
Президент школи міжнародного менеджменту М. Озеров, що має досвід навчання декількох тисяч керівників і спеціалістів, вважає, що управління персоналом повинно базуватися на наступних принципах:
Людина – основа корпоративної культури. Успішні підприємства приділяють велику увагу персоналу, коли людей ставлять очолювати зміни, вони стають рушійною зміною цих змін.
Менеджмент для всіх. Управління повинно здійснюватися на трьох рівнях: вище керівництво, середнє керівництво („команда”) і нижча ланка („співробітники”).
Ефективність як критерій успіху організації, що полягає у досягненні цілей з оптимальним використанням ресурсів і максимізації прибутку.
Взаємовідносини як критерій успіху організації. Проблеми, що виникають зі „світу почуттів” (психологічні відносини, комунікації, цінності, мотиви), повинні бути пріоритетними у порівнянні з проблемами із „світу фактів” (техніка, технологія, організація). Принцип „клієнт перш за все” більш бажаний, ніж „ієрархія перш за все”.
Якість як критерій ефективності. Необхідно працювати з п’ятьма взаємопов’язаними підсистемами якості: особиста якість, якість команди, якість продукту, якість сервісу і якість організації.
Команди як критерій успіху організації. Всі працюючі в організації є співробітниками. Всі вони члени соціальної групи (команди). Всі команди і окремі співробітники, що входять у команду, вносять вклад як в успіх, так і в провали організації.
Навчання – ключ до розвитку і змін і невід’ємна частина життєво важливого процесу просування організації. Навчальні програми мають бути зверненими до сердець і розуму співробітників.
Дані принципи заслуговують пильної уваги, так як спрямовані на формування корпоративної культури і всебічний розвиток особистості. У поєднанні із сучасною технологією і консалтингом вони дозволяють суттєво підвищити рівень управління персоналом.
2.4. Методи управління персоналом
Все мистецтво управління зводиться до двох речей:
обдаровувати і карати.
Магомет II,
турецький султан
Методи управління – це способи здійснення управлінського впливу на персонал для досягнення цілей управління виробництвом. Розрізняють адміністративні, економічні, соціологічні і психологічні методи, котрі відрізняються за способом впливу на людей.
Адміністративні методи базуються на владі, дисципліні і стягненнях та відомі в історії як „метод батога”. Економічні методи базуються на правильному використанні економічних законів виробництва і за способами впливу відомі як „метод пряника”. Соціологічні методи базуються на способах мотивації суспільного впливу на людей через „думку колективу”. Психологічні методи базуються на знанні психології людини, її внутрішнього духовного світу і відомі як „метод переконання”. В процесі конкретного рішення управлінських проблем дуже корисно організовувати ефективні комунікації і залучати сукупність різних методів управління, котрі дозволяють врахувати „чужі помилки” і дають способи рішення господарських і кадрових задач.
Характеристика адміністративних методів
Адміністративні методи є способом здійснення управлінського впливу на персонал і базуються на владі, дисципліні і стягненнях. Розрізняють п’ять основних способів адміністративного впливу (рис. 2.3.).
Організаційний вплив базується на підготовці і затвердженні внутрішніх нормативних документів, що регламентують діяльність персоналу конкретної організації. До них відносяться: устав підприємства чи організації, колективний договір між адміністрацією і трудовим колективом, правила внутрішнього трудового розпорядку, організаційна структура управління, штатний розпис організації, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції співробітників і організація робочих місць. Ці документи (крім уставу) можуть оформлюватися у вигляді стандартів організації і обов’язково вводяться в дію наказом керівника організації.