§ 2. Елементи явища взаємодії

Для того, щоб явище взаємодії людей у вказаному вище значенні було можливе, потрібно три основні умови: 1) наявність двох або більшої кількості індивідів, що визначають переживання і поведінку один одного; 2)наявність актів, через які вони визначають взаємні переживання і вчинки; 3) наявність провідників, що передають акти дії або подразнення від одного індивіда до іншого.

Поза цими умовами явище взаємодії не може существо-вать: 1) без індивідів нікому взаємодіяти; 2) якби ці індивіди не здійснювали актів, то незрозуміло було б, як і чим вони можуть "подразнювати", обумовлювати поведінку і переживання інших осіб; не було б подразників; 3) якби не було про-водников, то, як побачимо нижче, акти-подразники одного индиви-да не могли б передаватися і подразнювати інших індивідів.

Ці необхідні умови або складові частини явища взаи-модействия назвемо його елементами.

З'єднання їх, складове явище взаємодії, утворює у своїй сукупності своєрідну єдність, або особливу систему (див. нижче) як реальність sui generis.

Зупинимося на кожному з цих елементів.

§ 3. Індивіди як елемент явищ взаємодії

1. Основні біологічні і психічні властивості індивідів

Що стосується індивідів, то їх анатомічна будова і физи-ологические властивості дають нам анатомія і фізіологія. Їх психи-ческую життя намагається розкрити нам психологія. Повторювати тут дані цих наук немає потреби.

Для нас тут важливо відмітити лише наступні властивості: а) як всяка жива істота людина має здатність реагиро-вать на роздратування, що випробовуються його організмом; б) як выс-ший організм він володіє досконалою нервовою системою.

Елементарні функції цієї системи полягають: 1) в сприйнятті роздратуванні, що йдуть ззовні (відповідні органи нервової сис-темы називаються рецепторами або воспринимателями); 2) в прове-дении їх до центрального нервового органу (відповідні частини нервової системи називаються провідниками або кондукторами); 3) у виконанні ефекту - руховій реакції, раз-дражением, що викликається, що йде від центрального органу до робочих органів (частини нервової системи, що со-ответствующие, називаються эффекторами).

Що стосується функцій вищої нервової системи, то ці функції полягають в діяльності аналізатора - в аналізі і розкладанні раз-дражений, що впливають на організм, і в замыкательной (у контак-торской) діяльності, що встановлює зв'язок організму з разложен-ными або проаналізованими подразниками зовнішнього мира61.

Володіння таким дивним рецептивно-кондукторски-эффектив-ным апаратом дає можливість людині дуже досконалим чином пристосовуватися до середовища. Рецептивні і аналізатори органи нервової системи служать идеальнейшими органами для того, щоб: 1) відмічати всяке роздратування, діюче на організм; 2) розкладати комплекси роздратувань на елементи і встановлювати відмінності останніх, інакше - точно пізнавати, які подразники діють на нас. Эффекторы і замыкательные органи, отримавши проаналізоване роздратування через кондукторні органи, дають можливість організму певним чином реагувати на ці роздратування і в тій або іншій формі встановлювати зв'язок між ними і організмом. То видаляючи увесь організм від шкідливих раздражи-телей, то наближаючи його до корисних, то викликаючи ряд рухів от-дельных частин організму, вони дозволяють останньому зберігати необхідну для життя рівновагу і "безперервно підтримувати пристосування внутрішніх стосунків до зовнішніх", в чому, по мне-нию Спенсера, і полягає суть жизни68.

В цьому відношенні нервова система являється прекрасним аппа-ратом для пристосування організму до середовища.

Ця роль нервової системи стане ще яснішою, якщо взяти до уваги готівка в ній особливих органів для сприйняття роздратуванні на відстані, так званих Distance - Receptors, ре-агирующих на роздратування об'єктів, що знаходяться на відстані.

До таких Distance - Receptors належать органи зору, слуху і нюху. Вони є органами для сприйняття раздра-жений від об'єктів віддалених, таких, що входять в зіткнення з ре-цепторами не безпосередньо, а лише шляхом еманації особливих сил (коливання ефіру, діючі на зорові органи, коливання повітряних хвиль, що впливають на органи слуху, і т. д.). Distance - Receptors дають таким чином можливість організму приспосаб-ливаться шляхом належних реакцій до об'єктів отдаленным69.

З інших властивостей нервової системи відмітимо наступні: 1) слу-чаи, "де роздратування, діючи на нервову систему ззовні, дає не-посередньо за цим свідоме відчуття і вже потім веде остаточно до якого-небудь руху"; 2) залежність відчуттів від природи подразників. У одних випадках одні "відчуття не залежать від природи подразника, що виробив їх, а інші про-исходят, навпаки, тільки при відомій формі роздратування". Наприклад, виведення сечі і калу можна викликати будь-яким раздражи-телем: електрикою, механічним насильством і т. д.; навпаки, похітливі відчуття викликаються тільки легким механиче-ским роздратуванням статевих органів. До останнього типу близька де-ятельность органів чуття - зорового, дотикового, вкусово-го, слухового і нюхового апаратів.

У цих випадках подразники діють на певні мес-та поверхонь тіла, що відчувають. "Органи чуття збуджуються нормально не тими діячами, які носять назву загальних не-рвных подразників, а абсолютно особливими впливами, зовсім нездатними збуджувати загальні нервові стволи; зоровий ап-парат збуджується світлом, слуховий - звуком, дотиковий - легким механічним потрясінням" 70.

Увесь організм людини, кожен шматочок його шкіри завдяки нервовій системі представляє, таким чином, чутливий ап-парат, нескінченно чутливіший, ніж будь-хто фотографиче-ская пластинка.

Організм відмічає всяке найдрібніше роздратування, що йде від його довкілля, і має здатність шляхом надлежа-щих реакцій і рухів відповідати на ці роздратування, приспосаб-ливать себе до цього середовища згідно з вимогами збереження життя.

Як цілком правильно відмічає академік І. П. Павлов, "деятель-ности (вищих відділів центральної нервової системи) устанавли-вают детальніші і витонченіші співвідношення тваринного організму з навколишнім світом, інакше кажучи, досконаліше урівноваження системи речовин і сил, що становлять тваринний організм, з речовиною і силами навколишньої природи" 71.

Із сказаного виходить, що людина має прекрасні апарати для сприйняття роздратувань, для їх аналізу і для ре-агирования на них у формі тих або інших рухів (рефлексів безумовних і умовних, інстинктивних дій, "розумних або свідомих" актів і т. д.) як окремих органів, так і усього організму. У останньому випадку організм людини може бути порівняний з машиною, яка носить в собі прекрасний двигатель-ный апарат; з цієї точки зору, організм людини може бути названий автомотором (самодвигателем).

Такі ті характерні фізіологічні властивості людини, які важливо було нагадати читачеві.

Що стосується його психічних властивостей, то тут обмежимося на-поминанием найзагальніших рис людської психіки : 1) налично-сти у людини психічних переживань; 2) в їх підрозділі сучасною психологією на три основні елементи: а) познава-тельные елементи: відчуття, сприйняття, представлення і поня-тия; б) чуттєво-емоційні елементи, дані в пережива-ниях болі і задоволення; в) вольові елементи. Ряд психологів відступає від цього потрійного ділення і дає іншу класифікацію, але для нас врешті-решт це питання не має великого значе-ния. Так само в даному випадку неважливими для нас є суперечки про те, який з цих елементів має те, що першенствує, або головне, значення: чи ідеї, чи почуття або вольові елементи; 3) заслуговує на згадку той факт, що ряд роздратуванні, воспри-нимаемых рецептивними органами нервової системи, сопровожда-ется психічними переживаннями, входить в "поле свідомості" і спричиняє за собою "свідому реакцію" 72