- •Передмова
- •Закономірності функціонування людського організму і активізації психічніх людини функцій в процесі праці
- •Тема 1. Введення в фізіологію і психологію праці План:
- •1.1.Фізіолого-психологічні аспекти праці як людської діяльності
- •1.2. Методологічні засади фізіології та психології праці
- •1.3. Історія розвитку та сучасні проблеми фізіології і психології праці
- •Теми індивідуальних завдань, які готуються до семінарського заняття:
- •Тема 2. Роль центральної нервової системи в процесі праці План:
- •2.1. Загальні відомості про будову нервової системи людини
- •2.2. Принципи та механізми функціонування нервової системи людини
- •2.3. Функції центральної нервової системи в процесі праці
- •2.4. Методи вивчення властивостей нервової системи
- •Питання для самооцінювання:
- •Теми індивідуальних завдань, які готуються до семінарського заняття:
- •Тема 3. Фізіологія рухового апарата, види м'язової діяльності люди та основні закономірності фізіологічних реакцій людини в процесі праці План
- •3.1. Руховий апарат людини та його функції
- •3.2. Мязова сила, витривалість і діяльність працівника
- •3.3. Робоча поза в умовах праці
- •Критерії для вибору робочої пози
- •4.4. Фізіологічні принципи раціоналізації трудових рухів
- •Показники сили окремих м'язових груп
- •Питання для самооцінювання:
- •Теми індивідуальних завдань, які готуються до семінарського заняття:
- •Тема 4. Фізіологічні та психологічні фактори трудової діяльності План
- •4.1. Поняття про адаптацію та фізіологічні резерви організму людини
- •4.2. Біохімічні процеси та енергетика трудової діяльності
- •Калоричний еквівалент при різних значеннях дихального коефіцієнта
- •4.3. Психіка людини та її функції у процесі праці
- •4.4. Закономірності функціонування дихальної та серцево-судинної систем людини у процесі праці
- •Важкість робіт за показником легеневої вентиляції і споживання кисню
- •Частота пульсу, споживання кисню і затрати енергії у процесі праці
- •4.5. Терморегуляція організму людини та сутність відновлювальних процесів в трудовій діяльності
- •Питання для самооцінювання:
- •Теми індивідуальних завдань, які готуються до семінарського заняття:
- •Проєктування організації праці з урахуваням фізіолого-психологічних факторів
- •Тема 5. Монотонність праці та динаміка працездатності людини План
- •5.1. Суть монотонності праці та її критерії
- •5.2. Монотоностійкість й основні заходи, спрямовані на підвищення працездатності людини
- •Критерії для оцінки монотонності праці
- •5.3. Поняття працездатності та її рушійні сили
- •5.4. Динаміка працездатності та заходи щодо її підвищення
- •Питання для самооцінювання:
- •Теми індивідуальних завдань, які готуються до семінарського заняття:
- •Тема 6. Втома та важкість праці План
- •6.1. Причини і загальний механізм розвитку втоми
- •6.2. Показники і стадії втоми
- •Критерії оцінки ступеня втоми за фізіологічними і психологічними показниками
- •6.3. Суть і фактори важкості праці
- •6.4. Методика оцінювання важкості праці
- •Граничні норми ваги вантажу, кг
- •Питання для самооцінювання:
- •Теми індивідуальних завдань, які готуються до семінарського заняття:
- •Тема 7. Проектування раціональних режимів
- •7.1. Суть режиму праці і відпочинку та критерії його раціональності
- •Час на відпочинок залежно від важкості роботи і санітарно-гігієнічних умов праці, % від оперативного часу
- •7.2. Шляхи раціоналізації та оцінка ефективності внутрішньо-змінних режимів праці і відпочинку
- •Питання для самооцінювання:
- •Теми індивідуальних завдань, які готуються до семінарського заняття:
- •Тема 8. Психофізіологічні основи профорієнтації, профвідбору і виробничого навчання
- •8.1. Суть і завдання профорієнтації, профвідбору в ринкових умовах
- •8.2. Завдання і форми організації виробничого навчання
- •8.3. Критерії та методи оцінювання адаптації робочих кадрів
- •Критерії класифікації періодів соціально-психологічної адаптації
- •8.4. Психофізіологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників у професійній діяльності
- •Питання для самооцінювання:
- •Теми індивідуальних завдань, які готуються до семінарського заняття:
- •Термінологічний словник
- •Література
- •Філіппов Олександр Іванович фізіологія і психологія праці
- •8 3015, М. Донецьк-15, вул. Челюскінців, 163а
4.2. Біохімічні процеси та енергетика трудової діяльності
Рівень витрат енергії є інтегральним показником діяльності організму людини в процесі праці. Основні витрати енергії при цьому зумовлюються роботою м'язів: чим більшу механічну роботу виконує працівник, тим більше він витрачає енергії. Витрати енергії залежать також від інформаційного змісту праці, умов виробничого середовища, емоційного стану працівника. Джерелом енергії для всіх життєвих процесів і функцій є обмін речовин. Обмін речовин характеризується складними біохімічними реакціями, які полягають в засвоєнні поживних речовин, що надходять із зовнішнього середовища, складних перетвореннях цих речовин та виділенні в навколишнє середовище відпрацьовані продуктів.
Процес засвоєння організмом речовин, створення з них нових та відновлення порушених клітин і тканин називається асиміляцією, а процес розпаду складних органічних речовин на прості сполуки називається дисиміляцією. У процесі дисиміляції виділяється енергія, яка використовується для підтримання життєдіяльності органів і систем організму та на виконання роботи. Процеси асиміляції і дисиміляції перебувають у відносній рівновазі. Співвідношення між кількістю енергії, яка надходить до організму з їжею, і витраченою енергією називається енергетичним балансом. Посилення діяльності призводить до посилення процес дисиміляції. Щоб зберігалась рівновага між надходженням і витрачанням речовин та енергії, необхідно збільшити надходження поживних речовин для посилення процесів асиміляції.
Обмін речовин і обмін енергії складає єдиний процес. Кожна органічна сполука, що входить до складу живого організму, має певний запас потенційної енергії. Речовини з великою енергією біологічного окислення називаються макроергічними. Серед останніх особливо велику роль в енергетичному обміні відіграє аденозинтрисфосфорна кислота (АТФ). Вона утворюється з інших макроергічних сполук і нагромаджується у клітинах організму. Найбільша кількість АТФ у скелетних м'язах (0,2- 0,5 %). Запас енергії в їжі виражається її калорійністю, тобто здатністю, вивільняти при окисленні ту чи іншу кількість енергії. При окисленні 1 г вуглеводів вивільняється 5,05 ккал енергії, 1 г білка - 4,85 ккал, 1 г жирів - 9,3 ккал. Однак для окислення різних поживних речовин потрібна різна кількість кисню. Так, на окислення 1 г вуглеводів потрібно 830 кисню, 1 г білка - 970 мл, а на 1 г жирів - 2030 мл кисню. Кількість енергії, яка вивільняється при використанні 1 л кисню, називається калоричним еквівалентом. Він становить від 4,7 до 5,05 ккал. Для визначення калоричного еквіваленту кисню вираховують дихальний коефіцієнт, тобто відношення об'єму видихнутої вуглекислоти до об'єму поглинутого кисню. При окисленні вуглеводів дихальний коефіцієнт дорівнює одиниці, білків - 0,85, рів - 0,72. Якщо дихальний коефіцієнт відрізняється від названих цифр, то це означає, що в організмі згоряють суміші жирів білків і вуглеводів.
Для визначення кількості енергії, що вивільняється в організмі, застосовуються методи прямої і непрямої калориметрії. Більш доступним у виробничих умовах є другий метод. Він ґрунтується на визначенні кількості спожитого організмом кисню і виділеного вуглекислого газу. Якщо працівник, наприклад, за 10 хвилин поглинув 5950 см3 кисню і видихнув 4200 см3 вуглекислого газу, то дихальний коефіцієнт дорівнює 0,7 (4200 : 5950). Згідно з таблицею, енергетична вартість 1 л кисню при такому дихальному коефіцієнті становить 4,7 ккал. Перемноживши кількість спожитого у процесі праці кисню на калоричний еквівалент, можна обчислити затрати енергії. Значить, за 10 хвилин працівник витратив біля 28 ккал енергії (5,95 × 4,7). Витрати енергії за 1 хвилину в цьому випадку дорівнюють 2,8 ккал. На практиці часто калоричний еквівалент при розрахунках беруть на рівні 5 ккал.
Таблиия 1