5. Загальна характеристика основних функцій прокуратури

Прокуратура, як і інші державні органи, виконує при­таманні тільки їй функції. Функції прокуратури визнача­ються як головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення. Функції підрозділяються на наглядові і ненаглядові".

Відповідно до ст. 121 Конституції України на проку­ратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держа­ви в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які про­водять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні су­дових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами;

Водночас, перехідними положеннями Конституції (п. 9) також перед­бачено, що прокуратура продовжує виконувати відповід­но до чинних законів 6) функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію 7) попереднього (досудового) слідства по введення в дію законів, що регулюють діяльність держав­них органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Крім цього, прокуратура також бере участь у розроб­ленні органами державної влади заходів запобігання зло­чинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдоскона­ленню та роз'ясненню законодавства.

На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені законами України.

Функції підтримання державного обвинувачення в суді та представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, — ненаглядові. Вони передбачають участь прокурора при розгляді справ у суді.

Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорен­ня їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та поста­новлених судових рішень, що ґрунтуються на законі. Всі­єю своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконанню цих завдань, але здійснює він це особливими засобами з урахуванням принципів правосуддя: змагальності, рівно­правності сторін тощо.

Згідно з ст. 35 Закону «Про прокуратуру» прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчас­но вжити передбачених законом заходів до усунення по­рушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються Законом «Про прокуратуру» та процесуальним законодавством України.

У кримінальному процесі прокурор виступає в суді як державний обвинувач. Підтримуючи державне обвинува­чення, прокурор бере участь у дослідженні доказів — у допиті підсудного, потерпілого, свідків, дослідженні ви­сновків експертів і речових доказів. Він бере участь також у судових дебатах, виступаючи з обвинувальною промо­вою, в якій він аналізує докази, що досліджувалися під час судового слідства, подає суду свої міркування щодо засто­сування кримінального закону та міри покарання підсуд­ному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.

Гарантією об'єктивності та незалежності прокурора в суді є встановлений законом обов'язок для прокурора від­мовитися від обвинувачення у разі, коли при розгляді справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного (ст. 36 Закону «Про прокуратуру»).

Прокурор бере обов'язкову участь у розгляді судами всіх цивільних справ, порушених за позовами та заявами прокурора, а також за заявами прокурора про захист інте­ресів держави або прав і законних інтересів громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не мо­жуть захистити свої права.

Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгля­ду справ визначаються цивільно-процесуальним законо­давством.

Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ, прокурор сприяє суворому додержанню матеріального законодавства та норм цивільного судочинства. Для цьо­го він наділений низкою повноважень, специфічних саме для нього: правом звернутися до суду з заявою про захист прав і інтересів інших осіб; вступити у справу в будь-якій стадії процесу; знайомитися з матеріалами цивільної справи, навіть якщо він не брав участі у процесі, тощо.

Важливим повноваженням, яким володіє прокурор незалежно від його участі в розгляді в суді першої інстанції конкретної кримінальної або цивільної справи, є внесення апеляції чи касації на незаконне чи необґрунтоване рішення суду. Так, згідно п.8 ст.348 КПК апеляцію мають право подати прокурор,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  а  також  прокурор,   який   затвердив   обвинувальний висновок,  - у межах обвинувачення,  що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Водночас касаційне подання  на  судові  рішення,  зазначені  у частині першій ст. 383 КПК згідно ч.3, 4 ст. 384 КПК має право подати прокурор, який брав   участь  у  розгляді  справи  судом  першої  чи  апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. Касаційне подання на  судові  рішення,  зазначені  у  ч. 2 ст. 383 КПК (вироки та постанови  районного  (міського),  міжрайонного (окружного) судів, військових    судів    гарнізонів,   ухвали   апеляційного   суду, постановлені щодо цих вироків та постанов),  має право подати прокурор,  який брав  участь  у  розгляді  справи  судом  першої  чи   апеляційної інстанції,   а   також   Генеральний   прокурор  України  та  його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст  Києва  і  Севастополя,  прирівняні  до  них  прокурори та їх заступники  в  межах  їх  повноважень  - незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції.

Прокурор, його заступник в межах своєї компетенції мають право витребувати з суду будь-яку справу або кате­горію справ, по яких вироки, рішення, ухвали або постано­ви набрали законної сили. Виявивши, що судове рішення є незаконним або необґрунтованим, Генеральний прокурор України, прокурори областей та прирівняні до них проку­рори приносять протест у порядку судового нагляду або звертаються з поданням до вищестоящого прокурора. Так, згідно ст.  400-8 КПК     заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства, установи,  організації і посадові  особи  подають  прокуророві.  З метою перевірки заяви прокурор вправі витребувати справу із суду.

Інші функції, які покладаються на прокуратуру, крім названих, — наглядові.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слід­ство. Повноваження прокурора в цій галузі встановлені кримінально-процесуальним законодавством та іншими законодавчими актами. Так, ст. 227 КПК України наділяє прокурорів такими основними повноваженнями.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції: 1) вимагає від органів дізнання і попередньо­го слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід діз­нання, попереднього слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на мі­сяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини; 2) скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання; 3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обран­ня, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфіка­цію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини; 4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчи­нили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого про­куратури; 5) бере участь у провадженні дізнання і по­переднього слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі; 6) санкціонує проведення об­шуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК; 7) продовжує строк розслідування і тримання під вартою як запобіжного заходу у випадках і порядку, встановлених КПК; 8) повертає кримінальні справи органам попере­днього слідства з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування; 9) вилучає від органу дізнан­ня і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу попереднього слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування; 10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення діз­нання або попереднього слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи; 11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закри­ває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих ви­падках, коли це передбачено КПК; затверджує обвину­вальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду; 12) вирішує питання про допущення захи­сника до участі в справі; 13) дає  згоду  або  подає  до  суду  подання  про  обрання запобіжного заходу  у  вигляді  взяття  під  варту,  а  також  про продовження  строку  тримання під вартою в порядку,  встановленому КПК.

Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому кримінально-процесуальним законодавством.

Вказівки прокурора органам дізнання і попереднього слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кри­мінальних справ, дані в порядку, передбаченому КПК, є для цих органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК (в разі   незгоди   слідчого   з   вказівками  прокурора (1) про притягнення як обвинуваченого,  (2) про кваліфікацію злочину  і  обсяг обвинувачення,  (3) про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про  закриття  справи  слідчий  вправі  подати  справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень.  В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.).

Як вже було сказано, функція розслідування прокура­турою діянь, що містять ознаки злочину, зберігається за прокуратурою згідно з Перехідними положеннями Кон­ституції України. Кримінально-процесуальне законодав­ство надає прокурору право брати участь у провадженні дізнання і попереднього слідства і в необхідних випадках особисто провадити окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі чи доручити прове­дення розслідування слідчому прокуратури.

Функція нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при засто­суванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.      Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб   у  місцях  тримання  затриманих,  попереднього  ув'язнення, виправно-трудових, інших установах,  що  виконують  покарання  або заходи  примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого  кримінально-виконавчим  законодавством  порядку  та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Прокурор при виконанні своїх обов'язків у цій галузі нагляду має право:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затри­маних, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуд­жені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там пере­бувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них за­стосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і по­станов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі не­відповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язкови­ми і підлягають негайному виконанню.

Прокуратура продовжує також виконувати відповід­но до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званий загальний нагляд).

Згідно з ст. 19 Закону «Про прокуратуру» предметом загального нагляду є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадови­ми особами, вимогам Конституції України та чинним за­конам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього се­редовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора. Проку­ратура не підміняє органи відомчого управління та конт­ролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Повноваження прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів, поділяються на дві групи: повнова­ження щодо виявлення порушень закону і повноваження, спрямовані на усунення виявлених порушень. Виконуючи свої повноваження по загальному нагляду, прокурор має право безперешкодно входити на території і у приміщення перелічених об'єктів нагляду, має доступ до документів і матеріалів, може вимагати від керівників подання різнома­нітних документів, проведення перевірок і ревізій, виділен­ня фахівців для з'ясування питань, що виникли.

Якщо факт порушення закону буде встановлений, про­курор має право звільнити своєю постановою осіб, неза­конно підданих адміністративному затриманню, приноси­ти протест на акти, що суперечать закону, давати приписи про усунення порушень закону, порушувати кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, звертатись до суду з за­явами про захист прав і законних інтересів громадян, дер­жави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Тема (4) : Прокурорський нагляд за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства

1) Повноваження прокурора з нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.

2) Нагляд за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про злочини (с. 7).

3) Нагляд прокурора за додержанням законів при порушенні кримінальної справи (с.13).

4) Прокурорський нагляд за виконанням за­конів органами дізнання і досудового слідства під час затримання підозрюваних у вчиненні злочину (с.18)

5) Прокурорський нагляд за додержанням строків досудового слідства, дізнання і тримання під вартою.(с.23)

6) Прокурорський нагляд за додержанням вимог закону щодо участі захисника на досудових стадіях провадження у кримінальних справах (с.27).

7) Нагляд прокурора за законністю та обґрунтованістю при­тягнення особи як обвинуваченого (с.30).

Для здійснення нагляду за додержанням законів органа­ми дізнання та досудового слідства прокурор наділений від­повідними владно-розпорядчими повноваженнями, характер яких зумовлений специфікою кримінальна-процесуальної діяльності зазначених органів, які з метою швидкого і повно­го розкриття та розслідування злочинів застосовують заходи процесуального примусу, обмежують права особи.

Реалізація владно-розпорядчих повноважень під час здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнан­ня та досудового слідства дозволяє прокуророві своєчасно виявляти порушення законів, таким чином прокурорський нагляд виступає гарантією законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства.

Повноваження прокурора під час нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства поділя­ються на:

повноваження, спрямовані на запобігання порушень законності (відвід слідчого, особи, що провадить дізнання, відмова у санкціонуванні слідчих дій, ненадання згоди на закриття кримінальної справи та ін.);

повно­важення, спрямовані на виявлення порушень законності (перевірка прокурором матеріалів кримінальної справи, розгляд заяв та скарг учасників процесу, участь у слідчих діях та ін.);

3) повноваження, спрямовані на усунення по­рушень законності (скасування незаконних постанов слід­чого, дача вказівок про проведення повторних слідчих дій, повернення справи для провадження додаткового розслі­дування та ін.). Крім цього, для притягнення осіб, які при­пустилися порушень закону, прокурор використовує повно­важення, передбачені ст. 24 Закону «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 227 КПК України, при здійсненні на­гляду за виконанням законів органами дізнання та досудо­вого слідства, прокурор в межах своєї компетенції:

1) вимагає від органів дізнання та досудового слідства для перевірки кримінальної справи документи, ма­теріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчине­ні або ті, що готуються, злочини;

2) скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного за­ходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття зло­чинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5) бере участь у провадженні дізнання та досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

6) санкціонує проведення обшуку, відсторонення обви­нуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК; продовжує строк розслідування у випадках і порядку, встанов­лених КПК;

7) дає згоду або звертається до суду з поданням про об­рання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому КПК;

8) повертає кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками;

9) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудо­вого слідства до іншого, а також від одного слідчого до іншого з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слід­ства, якщо вони припустилися порушень закону при розслідуванні справи;

11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх пору­шенні; закриває або зупиняє провадження в кримі­нальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено КПК; затверджує обвинувальні висновки (постанови) направляє кримінальні справи до суду;

12) вирішує питання про допущення захисника до учас­ті в справі.

Головною вимогою, що пред'являється до використання прокурором своїх повноважень, є те, що застосування кож­ного з них має базуватися на вимогах закону, бути обґрунтованим і мотивованим. Здійснюючи свої повноваження прокурор не повинен обмежувати процесуальну самостій­ність слідчого, його відповідальність за повноту, всебічність та об'єктивність розслідування справи.

Для виявлення порушень законів у діяльності органів, які здійснюють дізнання та досудове слідство, прокурор використовує такі методи: 1) ознайомлення з матеріалами розслідування кримінальної справи; 2) участь у проваджен­ні дізнання і досудового слідства; 3) розгляд скарг на дії слідчого та органу дізнання; 4) доручення керівникам ор­ганів досудового слідства та дізнання проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок; 5) участь у розгляді кри­мінальної справи в суді.

Ознайомлення з матеріалами розслідування криміналь­ної справи може бути:

а) шляхом безпосередньої перевірки і вивчення матеріалів справи. Прокурор на підставі ч. 1 п. 1) ст. 227 КПК має право витребувати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальної спра­ви документи та матеріали про вчинені злочини. При ознайомленні з матеріалами кримінальної справи прокурор вивчає показання свідків, потерпілого, об­винуваченого, висновки експертизи та інші докази, робить висновок про повноту і всебічність розсліду­вання, законність постанов, що виносить слідчий;

б) заслуховування доповіді особи, яка проводить роз­слідування, про хід розслідування по справі в цілому, окремих її епізодів, тактики розслідування, а також перспективи розслідування. Під час доповіді проку­рор може ознайомитися безпосередньо зі справою або з окремими її документами;

в) ознайомлення прокурора з наглядовим провадженням по справі. У наглядовому провадженні знаходяться копії основних важливих процесуальних документів: постанови про порушення кримінальної справи, про пред'явлення обвинувачення, про міру запобіжного заходу, копії вказівок прокурора по справі та інші документи. Ознайомлення з матеріалами наглядово­го провадження дає прокурору можливість просліди­ти строки розслідування справи, пред'явлення обви­нувачення, виконання окремих слідчих дій та ін.

Участь прокурора у проведенні дізнання та досудового слідства передбачає: а) його присутність при виконанні слід­чим окремих важливих слідчих дій: огляді місця події, до­питі свідків, потерпілого, обвинуваченого та інших; б) його участь у проведенні слідчим окремих слідчих дій. При цьому прокурор може ставити питання особам, яких до­питують, пред'являти речові докази, документи та брати участь у проведенні інших слідчих дій; в) особисте прове­дення окремих слідчих дій по справах, що знаходяться у провадженні слідчого.

Розгляд скарг на дії слідчого і органу дізнання. Порядок розгляду прокурором скарг на дії слідчого та органу дізнання регламентований КПК України. Так, ст. 110 КПК передбачає оскарження дій і постанов органів дізнання, а ст.ст. 215, 234, 235 КПК — оскарження дій слідчого. Крім норм КПК окремі питання організації роз­гляду скарг на дії слідчого і органів дізнання регламентовані наказом Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. за № 4 гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство» Скарги на дії слідчого можуть бути подані як через слід­чого, так і безпосередньо прокурору. Прокурор на протязі трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'яза­ти її і про результати повідомити скаржника. Відмова у задоволенні скарги має бути мотивованою (ст. 235 КПК). Скарга і копія повідомлення про результати її вирішення приєднуються до справи.

Рішення прокурора по скарзі може бути оскаржене ви­щестоящому прокуророві або до суду. При перевірці скарги прокурор знайомиться з матеріалами кримінальної справи, опитує заявника і інших осіб, вимагає пояснень від праців­ників органів дізнання і слідчих, а за необхідності прово­дить окремі слідчі дії.

Доручення керівникам органів досудового слідства, дізнання про проведення перевірок у підпорядкованих їм підрозділах.

Відповідно до вимог ст. ЗО Закону України «Про про­куратуру» прокурор має право у необхідних випадках до­ручити керівникам органів досудового слідства та дізнання проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою виявлення і усунення порушень закону. Такі вимоги про­курора є обов'язковими для виконання керівниками цих органів (ст. 8 Закону «Про прокуратуру»).

За виявленими порушеннями керівники органів досу­дового слідства і дізнання повинні вжити заходів реагуван­ня, про що повідомити прокурора. За необхідності прокурор може витребувати матеріали перевірки для ознайомлення і адекватності оцінки вжитих заходів.

До основних засобів усунення прокурором порушень законності відносяться постанови та вказівки.

Постанова прокурора — це процесуальний акт, спрямо­ваний на усунення порушень закону органами дізнання та досудового слідства, відновлення правового статусу суб'єк­тів процесу, а також забезпечення додержання норм КПК України.

Письмова вказівка прокурора — це процесуальний акт, який скеровує хід розслідування і його результати. До вка­зівок прокурора повинні пред'являтися ті самі вимоги, що і до постанови прокурора (слідчого) (ст. 130 КПК України). Кожна вказівка прокурора, яких би питань вона не стосу­валася, має бути законною, обґрунтованою та мотивованою. Крім цього, вказівка прокурора по кримінальній справі повинна відповідати вимозі доцільності, тобто виходити із слідчої ситуації, що склалася у справі, і реальності, мати можливість бути виконаною.

За загальним правилом вказівки прокурора органам ді­знання й досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, надані у порядку, передбаченому законом, є для цих органів обов'яз­ковими. Оскарження вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання (ч. З ст. 227 КПК України). Ви­няток складають випадки, передбачені ч. 2 ст. 114 КПК України, коли йдеться про незгоду слідчого із вказівками прокурора з таких питань: 1) про притягнення як обвину­ваченого; 2) про кваліфікацію злочину; 3) про обсяг обвинувачення; 4) про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду; 5) про закриття справи. Слідчому на­дано право не виконувати цих вказівок і передати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладенням своїх заперечень (ч. 2 ст. 114, ч. З ст. 227 КПК України).

Відповідно до ст. 227 КПК України вищестоящий прокурор може прийняти інше рішення, крім передбачених ч. 2 ст. 114 КПК України, наприклад, запропонувати нову кваліфікацію злочину, повернути справу на додаткове розслідування для з'ясування обставин, що мають зна­чення для справи, та ін.

Ефективним засобом попередження порушень прав і законних інтересів громадян в кримінальному процесі є санкціонування прокурором деяких дій органів досудового слідства. Санкція — це дозвіл прокурора на виконання певних слідчих дій, які обмежують правове становище осо­би у кримінальному процесі.

Кримінально-процесуальне законодавство містить ви­черпний перелік випадків, коли для прийняття і реалізації рішень слідчого необхідно отримати санкцію чи згоду про­курора або затвердження ним відповідних рішень.

Йдеться, зокрема, про такі випадки: відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства (ч.З ст.139 КПК України); відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК України); проведення обшуку, за ви­нятком житла чи іншого володіння особи (ч.З ст. 177 КПК України); виїмки документів, що складають державну та­ємницю (ч.З ст. 178 КПК України).

Згода прокурора необхідна: на закриття кримінальної справи внаслідок зміни обстановки (ст. 7 КПК України); на звільнення особи від відповідальності в порядку ст.ст. 7-10, 111 КПК України; на застосування, скасування або заміну запобіжного заходу, обраного прокурором, крім взяття осо­би під варту (ч. 4 ст. 165 КПК України), на обрання запо­біжного заходу у вигляді взяття під варту (ч.2 ст.165² КПК України), на продовження строків тримання під вартою (ч.1 ст. 165³ КПК України), на накладення арешту на корес­понденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ч.4 ст. 187 КПК України), направлення обвинуваченого на судово-ме­дичну або судово-психіатричну експертизу (ст. 205 КПК України).

Прокурор затверджує: постанову органу дізнання про передачу справи слідчому (ч.1 ст. 104 КПК У країни), поста­нову про направлення справи для провадження досудового слідства (ст. 109 КПК України), постанову слідчого про екс­гумацію трупа (ч.2 ст. 192 КПК України); постанову слід­чого про визначення обвинуваченому та його захиснику терміну для ознайомлення з матеріалами справи, якщо вони явно намагаються затягнути закінчення справи (ч. 6ст. 218 КПК України); постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових за­ходів медичного характеру (ст. 418 КПК України); обвину­вальний висновок (ст. 229 КПК України).

Прокурор також продовжує терміни попереднього слід­ства (ст. 120 КПК України), відновлює слідство по закритій справі (ст. 216 КПК України).