4. Порядок розгляду та затвердження звіту керуючого санацією

Функції контролю та нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого. Якщо в процесі нагляду виявляється, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані відповідно до передбачених планом санації умов, керуючий повідомляє про це господарський суд та комітет кредиторів. Останні ухвалюють щодо цього відповідне рішення аж до здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку.

За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов’язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

Звіт керуючого санацією має містити:

• баланс боржника на останню звітну дату;

• рахунок прибутків і збитків боржника;

• відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;

• відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;

• відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.

До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну з таких пропозицій:

1) прийняти рішення про припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

2) звернутися до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації;

3) про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і укладення мирової угоди;

4) звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредиторів не пізніше 10 днів від дати його надходження.

Звіт, розглянутий зборами кредиторів, і затверджений протокол засідання комітету кредиторів надсилаються до господарського суду для затвердження не пізніше ніж через 5 днів після дати проведення засідання комітету кредиторів. Затвердження господарським судом звіту є підставою для винесення ухвали про припинення провадження справи про банкрутство.

Зазначимо, що процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. На нове законодавство про банкрутство покладаю­ться значні надії щодо його спроможності суттєво стимулювати процеси фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання, які опинилися на межі банкрутства.

Тема 6. Фінансування санації підприємств

1. Форми фінансової санації підприємств.

2. Поняття та класифікація джерел фінансової санації підприємства.

3. Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу.

4. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.

5. Фінансова участь персоналу в санації підприємства.

1. Форми фінансової санації підприємств

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:

1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.

2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Фінансування санації може здійснюватися за рахунок: внутрішніх фінансових джерел; фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і (у виняткових випадках) за рахунок державної фінансової підтримки. За формальними ознаками розрізня­ють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів (автономна санація) проводиться шляхом:

• зменшення номінальної вартості капіталу підприємства (товариства);

• конверсія власності у борг;

• конверсія боргу у власність;

• пролонгація термінів сплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості;

• самофінансування.

Санація із залученням додаткових фінансових ресурсів (зовнішня санація) передбачає:

• безповоротну фінансову допомогу власників (альтернативна санація);

• добровільне зменшення кредиторами суми боргу;

• зменшення номінальної вартості статутного капіталу підприємства з можливістю подальшого його збільшення;

• безповоротну фінансову допомогу персоналу;

• емісію облігаційної позики або конвертування облігаційної позики в корпоративні права;

• надання допомоги інвесторами в обмін на корпоративні права або інші права (користування нематеріальними активами);

• отримання коштів бюджету на умовах бюджетної позики або на безповоротній основі;

• залучення додаткових позик.