Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності

Одним із способів комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності є передача прав на її використання за ліцензійним договором. Обсяг світової торгівлі ліцензіями росте випереджальними темпами стосовно торгівлі традиційними товарами. Україна не є виключенням. Так, у 2003 р. Державним департаментом інтелектуальної власності було зареєстровано 952 договіра на передачу прав на об'єкти промислової власності.

З одного боку, продаж ліцензій приносить ліцензіару додатковий прибуток, а з іншого боку – покупка ліцензії ліцензіатом сприяє підвищенню конкурентноздатності вироблених ним товарів або послуг, активізації експорту, зменшенню залежності від імпорту.

Порівняльні оцінні розрахунки варіантів комерційного використання винаходів і інших об'єктів інтелектуальної власності показують, що за інших рівних умов економічно вигідніше використання нових розробок у власному виробництві, чим при продажі ліцензій.

У першому випадку весь прибуток від продажу товарів, виготовлених з використанням винаходів, залишається у патентовласника, у другому випадку вона розподіляється між ліцензіаром і ліцензіатом, як показує міжнародна практика, у співвідношенні (10-30): (70-90)%. Це значить, що прибуток патентовласника при продажі ліцензії може бути в 3-9 разів менше, ніж при продажі товарів. Однак, існує цілий ряд причин, по яких продаж ліцензій може бути єдиною або кращою можливістю одержання прибутку патентовласником від комерційного застосування своєї розробки. Так, за даними французького ліцензійного спілки, найбільш розповсюдженими причинами продажу ліцензії патентовласником є:

• відсутність у власника винаходу можливості фінансувати виробництво продукції, заснованої на винаході;

• створений на фірмі винахід не відповідає профілеві її основної діяльності;

• ціни продавця на продукцію, що випускається з використанням винаходу, не приймають покупці;

• закордонний імпортер не може одержати у компетентних органів своєї країни ліцензію на закупівлю продукції, заснованої на використанні винаходу;

• урядові заборони або обмеження на імпорт визначених видів продукції, до яких відноситься продукція, заснована на винаході.

Крім того, при виборі варіанта постачання товарів або продажу ліцензії підлягають обліку і такі фактори, як розмір мита на готові товари, віддаленість ринків збуту і транспортні витрати, витрати виробництва на рекламу, випуск і збут товарів, якість продукції, складності з забезпеченням технічного обслуговування товарів.

Форма комерціалізації інтелектуальної власності.

Незважаючи на унікальність і індивідуальний характер об'єктів інтелектуальної власності, вони являються звичайними елементами ринку ліцензій. Тому питання про продаж і покупку прав на об'єкти інтелектуальної власності не може розглядатися лиш на основі оцінки його переваг перед аналогами, у відриві від ринку ліцензій і ситуації, що складається на ньому. Більш того, покупка ліцензій і випуск виробленої по них продукції безпосередньо пов'язані з кон’юнктурою відповідних товарних ринків, станом і тенденціями розвитку світового господарства.

Науковий підхід до проведення маркетингових досліджень об'єкта означає поетапний підхід до проблеми: по-перше, розглядається стан і прогнозується розвиток у цілому й у тих галузях, де можливе використання об'єкта ліцензії. По-друге, аналізується стан і прогнозується розвиток товарного ринку продукції, що виробляється з використанням об'єкта ліцензії. По-третє, вивчається кон'юнктура і прогнозується розвиток ринку ліцензій, на якому намічається реалізація конкретної науково-технічної розробки. По-четверте, аналізується значення даного об'єкта ліцензії для галузевих ринків і оптимальні умови реалізації ліцензій, а також виявляються потенційні ліцензіари і ліцензіати.

Паралельно варто здійснити прогноз на більш віддалену перспективу, щоб уникнути помилок. Так, у післявоєнний період було зроблено багато нововведень у мартенівському плавленні сталі, у виробництві цементу мокрим методом. У цей же період у США, Японії і Західній Європі з'явилися більш прогресивні технології виробництва сталі в конвекторах і цементу сухим способом. Неврахування довгострокового прогнозування в цій області поставив багатьох ліцензіатів у важке положення. Тому, більше 90% американських фірм займаються питаннями технологічного прогнозування, витрачаючи на це не менш 1% від усіх сум, виділених на наукові дослідження і розробки.

Продажу технологій сприяє затребуваність промисловістю. Можна очікувати, що попитом будуть користуватися такі перспективні технології, які необхідні людству в 21 столітті, :

• інформаційні і комунікаційні технологи;

• біоінженерія;

• новітня фізика;

• медицина;

• екологія, особливо глобальна зміна клімату, екологічно чиста енергія;

• нові матеріали.

Торгівля ліцензіями зв'язана зі значними ризиками, оскільки виробляється на підставі маркетингу неіснуючого товару. Знизити ризики при торгівлі ліцензіями можна шляхом висновку опціонних угод, що укладаються обачно на період від шести до дванадцяти місяців, сторони підписують ліцензійні договори. Опціонні угоди, як правило, передбачають зобов'язання фірми не використовувати одержувану від партнера інформацію у випадку її відказа від висновку ліцензійного договору.