Лекція 4. Економіка і управління комерціалізацією інтелектуальною власністю. Інформаційно-аналітичне забезпечення технологічних інновацій.

Мета: ознайомити студентів з основними способами комерціалізації, використанням об’єктів права ІВ у власному виробництві.

План

1.Способи комерціалізації.

2. Використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг.

3. Внесення прав на ОПІВ до статутного капіталу підприємства.

4. Уступка прав власності на ОПІВ.

5. Передання прав на використання ОПІВ за ліцензійним договором.

6. Передання прав на ОПІВ за договором комерційної концесії (франшизи).

7. Передання прав на ОПІВ за договором лізингу.

8. Порівняння економічної ефективності різних способів комерціалізації ОПІВ.

Способи комерціалізації

Специфіка маркетингових досліджень при комерційному використанні інтелектуальної власності виявляється в розходженні підходів до створення і збуту її об'єктів у порівнянні з традиційними товарами. Виробництво і реалізація традиційних товарів безпосередньо зв'язані з ринком, на якому зосереджені однакові або взаємозамінні товари. Із самого початку створення товару і виробництво його орієнтовані на ринок.

Необхідність продажу або покупки об'єктів інтелектуальної власності не настільки очевидна для їхніх власників і для потенційних покупців цієї продукції. У первісному виді науково-технічні досягнення створюються фірмами переважно не для їхнього продажу, а для застосування у власному виробництві. Виключення складають ті винаходи, власники яких не мають можливості здійснити їхнє виробниче освоєння і використання.

Взагалі під комерціалізацією розуміють підпорядкування діяльності цілям отримання прибутку. Стосовно об'єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) під діяльністю, що підпорядкована цілям отримання прибут­ку, зазвичай, розуміють введення ОПІВ до цивільного обороту, — тобто використання прав на ОПІВ у господарській діяльності. Це може бути: купівля або продаж (передання) прав на ОПІВ іншій ocoбi, внесення ОПІВ до статутного капіталу, операції з надання або отримання ліцензії, операції з ОПІВ як това­ром або інновацією чи заставою, введення в експлуатацію у внутрішньовиробничому процесі тощо.

Як правило, ці дії наступають після того, як будуть закріплені майнові права на ОПІВ відповідним охоронним документом, що характерно для прав на результати науково-технічної діяльності та комерційні позначення. Що стосується майнових прав на об'єкти авторського права та суміжних прав, то закон не вимагає обов'язкової процедури набуття прав через от­римання охоронного доку­мента. Вважається, що ці права охороняються законом з моменту їx виникнення. Однак, якщо передбачається комерціалізація цих прав, то закон надає можливість от­римання на них охоронного документа — свідоцтва в будь-який момент протягом дії цих прав.

Способи введення ОПІВ у цивільний оборот можна розділити на дві групи :

— використання прав на ОПІВ у виробництві товарів або послуг;

— передання прав на ОПІВ іншій ocoбi. Передання прав на ОПІВ може бути здійснене шляхом:

• передання (уступки) вcix майнових прав іншій ocoбi;

• внесення прав на ОПІВ до статутного капіталу підприємства;

• передання права користування ОПІВ іншій юридичній або фізичній ocoбi.

Своєю чергою, передання прав користу­вання ОПІВ може відбуватися за такими вapiантами:

— за ліцензійним договором;

— за договором комерційної концесії (франшизи);

— за договором лізингу.

ОПІВ можуть бути придатними до комерціалізацій, якщо:

— обсяг потенційного ринку більше ніж у 100 разів перевищує витрати на розробку i просування нового продукту до ринку;

• наявна висока компетентність персо­налу;

• наявні виключні права на ОПІВ;

• іcнyє сприятливе конкурентне відношення: ціна / якість;

• продукція відповідає стандартам;

• наявний бренд.