
- •Міністерство освіти і науки україни
- •Конспект лекцій (опорний конспект лекцій)
- •Затверджено
- •1.Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі.
- •Основні завдання дисципліни.
- •В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:
- •Тематичний план дисципліни
- •Лекція 1. Поняття інтелектуальної власності і її охорони
- •1. Поняття інтелектуальної власності.
- •Термін «право» означає можливості, які має соціальний суб’єкт, тобто громадянин, а також систему правил соціальної поведінки.
- •2. Еволюція інтелектуальної власності.
- •Право промислової власності.
- •1. Складові системи ів
- •Лекція 3. Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності у відповідності до законодавства.
- •Лекція 4. Економіка і управління комерціалізацією інтелектуальною власністю. Інформаційно-аналітичне забезпечення технологічних інновацій.
- •Способи комерціалізації
- •Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності
- •Форма комерціалізації інтелектуальної власності.
- •Використання опів у виробництві товарів і послуг
- •Корисна модель
- •Уступка прав власності на опів
- •Передання прав на використання опів за ліцензійним договором
- •Порівняння економічної ефективності різних способів комерціалізації опів
- •Економічна ефективність різних форм комерціалізації
- •4. Прогнозування нових технологій
- •Лекція 6. Конкурентне право.
- •Правова основа захисту.
- •Шляхи удосконалення конкурентного права в Україні
- •Список основної літератури з курсу “Інтелектуальна власність”
- •Список додаткової літератури з курсу “Інтелектуальна власність”
Лекція 6. Конкурентне право.
Мета: ознайомити студентів з роллю і місцем конкурентного права України серед європейського права і міжнародних стандартів
План
Поняття, предмет і принципи конкурентного права
Правова основа захисту.
3. Шляхи удосконалення конкурентного права в Україні
Поняття, предмет і принципи конкурентного права
Під конкурентним правом розуміють сукупність норм, що забороняють:
а) зловживання корпораціями своїм домінуючим становищем на ринку;
б) дії підприємств та компаній, спрямовані на усунення чи послаблення конкурентів, демпінг;
в) дискримінацію малого та середнього бізнесу;
г) антиконкурентні угоди між суб'єктами підприємницької діяльності.
Права інтелектуальної власності надаються або гарантуються системою інтелектуальної власності, вони відображені в різних міжнародних договорах, угодах та національних законах.
Причин порушення прав інтелектуальної власності дуже багато – від недостатності інформації до злочинного наміру.
До порушення права інтелектуальної власності відносяться:
піратство;
плагіат;
недобросовісна конкуренція;
підроблення та зміна інформації.
Піратство – дії, спрямовані на протиправне використання об’єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені з особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди.
Плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах.
Зокрема, підлягають забороні:
усі дії, здатні будь-яким чином викликати змішування по відношенню до підприємств, продуктів промислової або торгової діяльності конкурента;
помилкові твердження під час здійснення комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство або продукти, промислову чи торгову діяльність конкурента;
вказівки або твердження, використання котрих при здійсненні комерційної діяльності можуть ввести суспільство в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування або кількості товару.
Контрафактна продукція та піратство – проблема, що потребує особливо пильної уваги.
Вперше розв’язати цю проблему міжнародне співтовариство спробувало шляхом укладання Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі (TRIPS). У цій Угоді визначається мінімальний намір вимог і норм щодо забезпечення захисту прав інтелектуальної власності. Всі члени зобов’язані застосовувати ці норми, які складаються із загальних зобов’язань, цивільно-правових та адміністративних процедур, а також засобів захисту, тимчасових заходів, спеціальних заходів, що стосуються процедур перетину кордону, а також карного судочинства. Зазначені положенні встановлюють процедури, які вимагають від сторін, що підписали Угоду, передбачати певні можливості для власників прав інтелектуальної власності: ефективно захищати їхні права, затримувати товари або піддавати їх тимчасовому арешту, вимагати застосування заходів проти злочинного підприємства і товарів, що порушують права власників, а також вимагати допомоги від тих урядових органів, які відповідають за ці питання, наприклад, від судів, поліції, митних органів та інших адміністративних установ.
Для контролю за дотриманням законодавства щодо інтелектуальної власності з весни 2002 року в Україні створений спеціальний інститут державних інспекторів з питань інтелектуальної власності. Такий інститут у своїй роботі використовує ознаку світової новизни, у жодній іншій країні нічого подібного не існує. Українське законодавство надає державним інспекторам з питань інтелектуальної власності широке коло повноважень.