142. Формування і використання прибутку банку.

Однією з основних цілей комерційного банку є одержання прибутку, який є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку тощо.

Прибуток банку становить собою різницю між його валовим доходом і витратами.

Валовий дохід банка залежить насамперед від обсягу його кредитних вкладень і інвестицій, розміру процентної ставки по кредитах, від величини і структури банку.

Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є проценти, що стягуються з позичальників за користування позиками. Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками, які здійснюють перерозподіл грошових коштів між тими, у кого вони вивільнились, і тими, у кого з них з’явилась тимчасова потреба.

Значні доходи банки отримують від проведення операцій з іноземною валютою. Доходи від цих операцій виступають як у вигляді комісійних за виконання операцій для клієнтів, так і у вигляді курсової різниці.

Банки отримують доходи і від операцій з цінними паперами. Але оскільки ринок цінних паперів в Україні тільки починається формуватись, то і доходи банків від цих операцій поки незначні.

Банки також отримують доходи і від надання різного роду послуг: надання гарантій і поручительств клієнтам, розрахунково-касове обслуговування, довірчі (трастові), консультаційні, аудиторські, лізингові, факторингові послуги, операції з монетарними металами тощо. Доля цих видів у валовому доході кожного банку неоднакова і залежить від здійснюваних операцій та їх обсягу.

Витрати комерційних банків, як і в будь-якій іншій сфері підприємницької діяльності, можна поділити на відносно постійні і перемінні.

Відносно постійними є витрати банків на заробітну плату і нарахування на неї, бланки і канцелярські приладдя, утримання приміщень, охорони, протипожежної сигналізації, амортизаційні відрахування та інші. Правда, в довгостроковому плані і ці витрати перемінні.

До перемінних витрат відносяться виплати процентів по вкладах, депозитах і міжбанківському кредиту, за залишки коштів на поточних рахунках. Вони залежать як від обсягу залучених банком кредитних ресурсів, так і від їх вартості. До цих витрат відноситься також плата за послуги регіональній розрахунковій палаті за здійснення розрахункових операцій, забезпечення готівкою. Перемінними можуть бути витрати банку на рекламу, відрядження, поштово-телеграфні витрати тощо.

153. Інтеграційні процеси та створення міжнародних валютно-кредитних установ.

Важливими напрямами розвитку банківської сфери в більшості розвинутих країн є уніфікація діяльності зі збереженням національних традицій, поєднання державного нагляду та регулювання ринку банківських послуг з поетапною лібералізацією та дерегуляцією, поширення та вдосконалення інформаційних технологій, загострення конкуренції, а також зростання ризиковості, що, за недосконалості системи управління ризиками, призводить до кризових явищ у банківському секторі. Важливими чинниками, які визначають глибину змін у банківській діяльності, є регіональні інтеграційні процесиДіяльність міжн вал-кред установ є важливою складової світового та регіонального співробітництва й інтеграції. Україна, розвиваючи співробітництво з багатьма з них, намагається інтегруватися у світову економічну систему. Найважливішу роль серед міжнар організацій відіграють Міжнар. валютний фонд (МВФ) і Міжнар банк реконструкції та розвитку (МБРР) МВФ — міжнар наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ сприяє міжнар. валютному співробітництву та стабілізації валют, підвищенню ступеня їх конвертованості, підтримує рівновагу платіжних балансів країн - членів Фонду, надає короткострокові кредити країнам—членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організовує консультативну допомогу з фінансових і валютних питань. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові установи створюються поступово, відповідно до певних етапів розвитку світогосподарських Зв'язків та інтенсивності інтеграційних процесів. Вони мають схожі цілі — це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування — переважно інфраструктура, с/г, добувна промисловість. Кредити надаються лише країнам-членам.