74. Роль грошово-кредитної політики в формуванні пропозиції грошей.

Пропозиція грошей – це маса грошей у ріхних формах, яка перебуває в обороті та контролюється центральним банком. Зміна цієї маси має багатоаспектний вплив на економіку: динаміку цін, процентні ставки та обсяги інвестицій, валютний курс, стимулювання експорту чи імпорту, зайнятість населення та доходи. Пропозиція грошей є ключовим об’єктом грошово-кредитної політики центрального банку. Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною, чи грошовою, політикою.

За допомогою системи механізмів та інструментів центр банк регулює пропозиці. Грошей у державі. У формуванні пропозиції грошей беруть участь банки, фірми , домогосподарства, державні структури, фін установи. Формування пропозиції грошей відбувається під впливом грошової бази та грошово-кредитного мультиплікатора. Грошова база переважно котролються центр банком. На фомування пропозиції грошей впливають такі основні макроекономічні чинники:

-стан платіжного балансу та валютної політики центрального банку,

- стан державних фінансві та механізм монетизації бюджетного дефіциту,

- грошово-кредитна політика цент банку.

В умовах розвитку ринкової системи господарювання в Україні найбільш ефективними інструментами грошово-кредитної політики є інструменти, що доповнюють її функціонування. Відбувається перехід до переважного використання заходів непрямого монетарного контролю, які діють завдяки здійсненню контролю центральним банком за ціною або об'ємом резервних грошей, що, в свою чергу, відображається на кількості грошей, рівні процентних ставок та кредитному потенціалі банківської системи. Важливе місце тут посідає простий депозитний мультиплікатор. Особливо вплив на його рівень чинників, як регулятивні заходи центр банку: зміна коефіцієнта надлишкові резерви / чекові депозити та коефіцієнта готівка / чекові депозити.

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значения має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами i вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні i тактичні

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Тактичні цілі — це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних перемінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Хоча регулятивні заходи монетарної політики здійснюються безпосередньо в грошово-кредитній сфері, її ефект не обмежується цією сферою, а проявляється також у реальній економіці завдяки впливу монетарних змін на виробництво, інвестиції, зайнятість тощо.

80.Дискусії щодо нейтральності грошей на довгих часових інтервалах. Нейтральність грошей – відсутність впливу змін номінальної пропозиції грошей на обсяги виробництва та реальну процентну ставку.

В довгостроковому періоді зазначена зберігається класиками «нейтральності грошей», тобто зміну номінальної змінної (в даному випадку може вплинути лише на іншу номінальну змінну, не зачіпаючи реальні величини.У короткостроковому періоді зміна номінальної величини може на якийсь час відбитися на реальній змінної.

Кейнс змістив центр аналізу ролі Г в ек-ці з довгострокових часових інтервалів, як це робили неокласики, на короткострокові, тому що тільки на цих інтервалах можливо було з'ясувати механізм економічного циклу та вияснити зв'язок грошей з його розвитком. Це був новий підхід, який дав можливість Кейнсу зробити принципово нові висновки.

Зокрема він довів, що на короткострокових інтервалах вплив грошей на економіку здійснюється не за постулатами кількісної теорії, тобто не тільки через ціни, а й з допомогою інших інструментів, передусім норми процента. До цього висновку він прийшов у результаті поглибленого дослідження "теорії касових залишків", сформованої кембриджською школою. Кейнс глибоко вивчив роль процента в динаміці реальної економіки, насамперед через зв'язок "процент - інвестиції". Зміна норми процента безпосередньо впливає на інвестиційну активність економічних суб'єктів: при підвищенні процента вона знижується, а при зниженні - підвищується. Динаміка ж інвестицій безпосередньо впливає на зміну інвестиційного попиту, зайнятості, масштабів виробництва, темпів економічного зростання.

Ланцюг причинно-наслідкових зв'язків у грош. механізмі впливу на економіку Кейнс вибудував за такою схемою: зміна грошової пропозиції зумовлює зміну рівня процентної ставки, Що, у свою чергу, призводить до зміни в інвестиційному попиті і через мультиплікативний ефект - до зміни обсягів номінального ВВП. У зв'язку з цим передатний механізм впливу грошей на реальну економіку, що випливає з кейнсіанської концепції, може бути виражений такою формулою: M= Пр –І – Пз - ВВП

де Пр - ставка процента, І - попит на інвестиції, П3 - загальний обсяг платоспроможного попиту, ВВП - номінальний обсяг виробленого ВВП.

Отже, ця ф-ла має спрощений вигляд порівняно з ф-лою передатного механізму Туган-Барановського, оскільки не враховує таких факторів, як прямий вплив зміни пропозиції Г на платоспроможний попит та психологічна оцінка ек-ми суб'єктами вартості Г (інфляційні очікування).

Уведення в передатний механізм процента та інвестицій значно розтягнуло ланцюг зв'язку між масою грошей і цінами, зробило його не таким жорстким, що сприяло розширенню меж збільшення пропозиції грошей без інфляційних наслідків. Це дало підстави Кейнсу захищати переваги "слабкої" валюти перед "твердою", допустимість помірної інфляції, доцільність політики "дешевих грошей". Він вважав таку інфляцію цілком виправданою ціною за активізацію кон'юнктури ринку, стимулювання ефективного попиту з метою сприяння зайнятості та економічного зростання.

82. Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку в трактуванні Кейнса та сучасних дослідників. Етапи економічних змін під впливом монетарних чинників. Ефективність монетарної політики залежить насамперед від надійності передавального механізму між монетарними командами (змінами) та змінами обсягів виробництва (ВВП). Дія цього механізму була і є предметом гострих суперечок в економічній науці передусім між монетаристами та кейнсіанцями, що негативно позначається на практиці грошово-кредитного регулювання.

На цей час представники цих наукових шкіл дійшли єдності у визнанні дієвого впливу пропозиції грошей на формування сукупного попиту, а отже на економічний розвиток. Проте в інших деталях механізму цього впливу зберігаються відчутні розбіжності. Найбільш принциповою з них є те, що монетаристи визнають пропозицію грошей єдиним чинником впливу на сукупний попит, а кейнсіанці розглядають її як один із багатьох чинників, які можуть змінювати сукупний попит (фіскально-бюджетні чинники, зміна вартості цінних паперів та майна, діловий та споживчий оптимізм та ін.). Усі ці інші (немонетарні) чинники монетаристи вважають похідними від пропозиції грошей, а вплив їх на сукупний попит обмежують сферою впливу зміни пропозиції грошей.

Монетаристи вважають швидкість обігу Г відносно стабільною, і тому зміна пропозиції Г повинна прямо пропорційно впливати на обсяг сукупного попиту незалежно від того, яку конкретну його складову вона зачіпає (споживчу чи інвестиційну). Для забезпеч. стабільної кон’юнктури ринку вони вважали достатнім підтримувати на стабільному рівні пропозицію (масу) Г. Тому передавальний механізм у трактуванні монетаристів можна визначити так: Зміна М ® Зміна СП ® Зміна Ц® Зміна ВВП, де М — пропозиція Г;СП — сукупний попит;Ц — середній рівень цін;ВВП — реальний обсяг валового внутрішнього продукту.

Виходячи з такого розуміння передавального механізму монетаристи радять органам монетарного управління забезпечувати зміну пропозиції (маси) грошей у суворій відповідності до запланованої динаміки обсягів виробництва (грошове правило Фрідмана). Якщо обсяг ВВП, що склався, менший природного (можливого) рівня, тобто є резерви для його зростання, то збільшення пропозиції грошей адекватно бажаному збільшенню ВВП само по собі забезпечить досягнення цієї мети

Кейнсіанці заперечують тезу монетаристів про незмінність швидкості обігу грошей і вважають, що передавальний механізм є значно складнішим. Вирішальну роль у ньому вони відводять не зміні пропозиції Г самій по собі, а одному з її наслідків — зміні процентної ставки, від якої залежить зміна норми прибутку та інвестиційного попиту агентів реального сектору, а отже, усього сукупного попиту..

У кінцев. підсумку було виявлено не менше 7 додаткових складових передавального механізму: доступність кредитів, теорія q Тобіна, асиметричний інформаційний вплив, вплив % ставок на споживчі товари тривалого користування, вплив багатства, вплив ліквідності, вплив валют. курсу на чистий експорт. Проведений Модільяні розрахунок впливу пропозиції Г на обсяг ВВП на базі моделі передавального механізму, що включала майже всі названі складові (модель MPS), показав високий позитивний рез-т.