2.Технологія вироблення і розподілу електроенергії.

В 20-30 роки на Донбасі почався великий розвиток енергетичного будівництва. У 1932 р була ведена в експлуатацію Зуївська ГРЕС.

На теплових електростанціях хімічна енергія спалиного топлива перетворюеться у котлі в енергію водяного окропу, який приводить до обертання турбогенератор ( окропову турбину,з єднану з генера-

тором). Механічна енергія обертання перетворюється генератором в

електричну. Топливом для електростанції є уголь, торф, палевні сланці, а також гас та мозут.

Великими темпами розвивалась мережеве будівництво ліній еле-

ктропередач напругою 35-110 кВ. Зараз Харцизькі електричні мере-

жі обслуговують енергетичне господарство на тереторії 5,5 км. кв.

Підприємство обслуговує 1229 км ПЛ-35-110кВ, 53 у підстанції на-

Пругою 35-110кВ, а також розподільчі мережі 10-6-0,4кВ, довжи-

ною 7138 км, до яких підключені 1386 ТП та РП.

Найбільш відповідальними споживачами 1-ої категорії є гірничі

Підприємства (49 угольних шахт з 123 у Донецький області), під-

приємства металургічної галузі (Харцизький сталепроволочнокона-

тний завод та ХТЗ), машинобудівничі галузі (Харцизький машзавод

Снежнянський завод "Матор-Січ").

3. Характеристика електроустаткування підстанцій.

Єлектроустановка, яка складається з трансформаторів та інших перетворювачів енергії, розподільчих пристроїв напругою до 1000 В

та більше, які служать для перетворення та розподілу електроенер-

гії, називається підстанцією.

В залежності від призначення підстанції бувають трансформатор-

ні або перетворювальними- випрамляючими.

Трансформаторні підстанції є головним звеном системи електропос- тачання.

Районні вузлові підстанції живляться від районніх мереже нергетич- ної системи та призначені для електропостачання великих районів. Первинна напруга районних підстанцій є 750, 500, 330, 220, 150 та 110 кВ, а вторинна – 220, 150, 110, 35, 20, 10 та 6 кВ.

Заводські підстанції: а) головні знижувальні підстанції та глубокого вода з відкритими РП; б) підстанції та розподільчі пун-

кти з закритим РП .

Цехові підстанції, презначені для одного або кількох цехів, виконуються: а) окремо стоячими; б) внутрішньоцеховими в основному як комплектні типа КТП.

До головного електроустаткування підстанції належать наступне:

Силові трансформатори. Є головним електричним устаткуван-

ням, яке забеспечує передачу та розподіл електроенергії від елект-

ричних станції до споживачів. За допомогою трансформаторів здій-

снюється підвищення напруги до величин ( 110, 220, 330, 500 кВ), які необхідні для ліній електропередач енергосистем, а також бага-

торазові зниження напруги до велечин, які використовуються у приймачах електроенергії (10; 6,3; 0,66; 0,38; 0,22; 0,127 кВ). Кож-

ний трансформатор харектерезується номінальними даними: потуж-

ністю, струмами первинной та вторинної обмоток, втратами холос-

того ходу, втратами короткого замикання ( або втратами в міді),

напругою короткого замикання, струмом холостого ходу, а також

групою з єднання.

Автотрансформатори. У багатьох випадках при перетворюван-

ні змінного струму більш економічно замість трансформаторів при-

міняти автотрансформатори, які служать для зниження та підвище-

ння папруги. В автотрансформаторах використовується магнітний зв язок обмоток та електричний зв язок частин обмоток високої та низької напруги. Силові автотрансформатори набули велике вико-

ристовування для мереж сміжних напруг, наприклад 110 та 220 кВ, 220 та 500 кВ. Потужні автотрансформатори виконують як однофаз-ними, так і трифазними.

Струмовідні частини високовольтного обладнання. До них ві-

дносяться шини з ізоляторами та високовольтні кабелі.

Ш и н и. В росподільчих пристроях напруженням більш 1000В шини виготавляють з міді, алюмінія та сталі та мають кругле, пря-

моугольне або коробчате січення. Шина фази А окрашується в жо-втий колір, В- в зелений та С- в жовтий.

Ізолятори та лінійні виводи. Струмовідні частини електроустаткування кріплять та ізолюють один від одного та по відношенню до землі за допомогаю ізоляторів. Ізолятори поділяю-

ться на підвісні ( лінійні ), опорні та проходні.

Опорні ізолятори внутрішніх установок використовуються для криплення шин та апаратури розподільчих пристроїв.

Прохідні ізолятори ( для внутриних та зовнішних установок ) призначені для вивода струмовідних частин з будівль та прокладки шин крізь стіни та перекриття.

Маслонаповнені лінійні вводи призначенні для вивода проводів високої напруги з баків трансформаторів, високовольтних ви-

микачив або прохіда проводів високої напруги крізь стіни будівель.

Розєднувачі. Їх використовують у системах електропо-

стачання напругою більш 1000 В для роз єднання та перемикання участків мереж, які опинились під напругою. Роз єднувачі створю-

ють необхідний видимий розрив електричного кола, який потрібен умовами експлуатації елмктроустановок. Роз єднувачі поділяють на роз єднувачи внутрішньої та зовнішньої установок. Роз єднувачі внутрішньої установки виконують одно- та триполюсними. Роз єд-

нувачі зовнішньої установки з одним заземлюючим ножом , з окре-

мими полюсами горизонтально-поворотного типа, які керуються обертанням одного або двох ізоляторів, зв язаних тягами.

Плавкі запобіжники широко застосовують для захисту сило-вих трансформаторів невеликої потужності, електродвигунів, розпо-дільчих мереж, трансформаторів напруги.

Вимикачі. При передачі та розподілу електричної енергії напругою більш 1000 В вмикання, вимикання та перемикання елек-

тричних кол проходить під навантаженням за допомогаю вимикачів.

Вимикач повинен вмикати та вимикати струми як в нормальному, так і в аварійному режимах роботи електроустановки, які супрово-

джуються великим збільшенням струму. Вимикач є найбільш від-

повідальним елементом розподільного пристрою. В залежності від використовуваємої дугогасильної среди вимикачі бувають рединні та гасові ; з них найбільш поширені масляні та повітряні.

У масляних вимикачах дугогасильною средой є трансформа-

торне масло; контактна система знаходиться в баках або в невели-

ких баках- горшках. В повітряних вимикачах як дугогасильна сре-

да є стисле повітря; контактна система розміщується в ізольовано-

му целіндрі або камері. Вимикачі можна поділити на три головних,

найбільш поширених типа:

1. бакові з великим об ємом трансформаторного масла, яке вико-

ристовується для гасіння дуги та ізоляції струмовідних частин сусі-

дніх фаз одна від одної та від землі;

2. горшкові, або малооб ємні, в яких трансформаторне масло ви-користовують тільки як засіб для гасіння дуги;

3. повітряні, в яких дугу гасять стислим повітрям.

Вимикачі характерезуються рядом технічних парамитрів, які ви-

значають умови їх експлуатації: номінальна та максимальна робоча напруга, номінальний робочий струм, номінальний струм та номі-

нальна потужність вимикання.

Трансформатори струму. Трансформатори струму повинні:

1) в установках напругою до 1000 В знизити вимірювальний або струм який контролюють до величини, яка допускає підключення послідовних катушок вимірювальних приладів або апаратів захисту (реле); 2) в установках напругаю більш 1000 В відокремити кола високої напруги від кол вимірювальної та захистної апаратури, за-безпечуючи безпеку їх обслуговування. Трансформатори струму поділяють на трансформатори струму внутрішньої та зовнішньої

установки, одно- та багатовиткове. Одновиткові трансформатори струму ділять на стержневі, шинні та встроєні. Трансформатори багатовиткові виконують для всієї шкали номінальних напруг та номінальних струмів.

Трансформатори напруги . Їх використовують в зовнішніх та внутрішніх електроустановках напругою 0,38-500 кВ. Трансформа- тори напруги призначені для вмикання катушок напруги вимірю- вальних приладів та апаратів захистів, вимирювання та контроля напруги, а також для відокремлення кол вимірювальних приладів та апаратів захисту вид мережі високої напруги.

Реактори. Вони призначені для зменшення струмів к.з. Ре-

актор уявляє собою катушку з великим індуктивним та малим активним опіром та характеризується номінальним струмом, номі-

нальною напругою та індуктивним опіром.

Розрядники. Це апарати, призначені для захисту електро-

установок від перенапруги. Розрядники виконують вентельними та

трубчатими.

Вимикач навантаження . Вимикач навантаження відрізняється

від трьохполюсних роз’єднувачів наявністю приладу для гасіння

дуги . ВН-16призначен для вимикання струмів навантаження до

400 А , тому в його склад входять запобіжники ПК , які служать захистом від струмів к.з. У комплекті з запобіжниками апарат називається вимикачем навантаження ВНП-16 .

Вимикач навантаження має 2 контура струму : робочий і дугогасимий . Дугогасимі контакти видвинуті у перед за відно-

шення до робочих . Тому за зрівненням з робочим контуром дії замикання в дугогасимому контурі здійснюється раніше , а роз-

микання – пізніше . В результаті електрична дуга виникає тільки

в межах дугогасимого контуру .

Для управління вимикачами навантаження використовують

приводи ПРА – 12 (ричаговий з автоматичним вимиканням) вагою

16 кг і ПР – 16 вагою 6 кг .

Вимикач навантаження можно коплектовати і соленоідними приводами ПС – 10 ,призначений для дистанційного управління .

Промисловість випускає вимикач навантаження ВНП – 17, який відрізняється від ВНП – 16 наявністю приладу для автоматичного вимикання при перегоранні любого з трьох запобіжників .

5.Організація безпеки роботи на підстанції.

Електроустаткування підстанцій відноситься до устаткування з підвишеною небеспокою, цьому його експлуатація проводиться спеціально обученим персоналом якій прошов медичній огляд, який

вивчив і здав правила техніки безпеки ПТБ і правила техніки експлуатації ПТЕ, посадові інстркції. Ці особи повині відповідати кваліфаційну групу (2-5). Для проведення ремонтних робіт необхі-

дно виконати такі технічні та організаційні заходи:

- Виконання необхідних вимикань та прийняття мір, перешкод-

жаючих подачі напруги до місця роботи внаслідок помилково

го або самовільного вмикання комутаційної апаратури.

- Приєднання до "землі" переносних заземлень. Перевірка відсут

ності напруги на струмовідних частинах, на які повинно бути

накладено заземлення.

- Накладання заземлень ( безпосередньо після перевірки відсут-

ності напруги), тобто вмикання заземляючих копій, або там,

де вони відсутні, накладення переносних заземлень.

- Огорожа робочого місця і вивішування плакатів типа "Стій-

висока напруга", "Не влізай – вб є", "Працювати тут". Огорожа

залишившихся під напугою стумовідних частин в залежності

місцевих умов. Установка цих огорож виконується до та після

накладання заземлення.

На місці робіт повинні бути відключені всі струмовідені частини, на яких проводяться роботи, а також і ті, які можуть бути доступ-

ні доторканню при виконанні робіт.

Організаційні засоби, які забеспечують електробкзпеку роботи, є оформлення роботи нарядом або розпорядженням, оформлення у на-

ряді допуску бригади до роботи, нагляд під час роботи, оформлення перерв у роботі, перехід на інше робоче місце та за-

кінчення робіт.

Роботи на електроустановках за нарядом.

Наряд- письмове завдання на роботу у електроустановці, офор-

млене на бланку всановленої форми, який визначає місце роботи, час початку та закінчення роботи, умови її безпечного проведення,

склад бригади та осіб, відповідних за безпеку роботи. Такими осо-

бами є:

• особа, яка видає наряд або віддає розпорядження;

• відповідальна особа оперативного персоналу - допускач;

• відповідальний керівник робіт;

• виконавець робіт;

• наглядаючий;

• члени бригади.

Відповідальними керівниками робіт, які виконуються за нарядом, можуть призначатися інженери, техніки, майстри, електромонтери або електрослюсарі, які мають кваліфікаційну групу 5.

Наглядаючому у всіх випадках забороняється брати участь у ро-

боті бригади; він повинен вести тільки нагляд за особами та стежити, щоб вони не порушували правил електробезпеки. Наглядаючими можуть назначатися особи з кваліфікаційною гру-

пою 4.

Наряд виписується у двох екземплярах, з яких один повинен знаходитися у виконувача робіт, а інший – у дежурного ( оператив-

ного ) персаналу даної електроустановки. В оперативному журналі відмічається час початку та закінчення робіт з вказуванням номеру наряду. Виправлення у наряді недопустимі.

Перед допуском бригади до роботи дотускач разом з відповіда-

льним керівником ( або наглядаючим ) перевіряють правельність підготовки робочого місця та склад бригади. Перевірка підтверджу-

ється підписом. З моменту допуску бригади до робіт нагляд за без-

печним проведенням роботи виконуе виконавець робіт (або нагля-

даючий ), який повинен невідлучно знаходитись на робочому місці

разом з бригадою. Робоче місце після закінчення робіт приводи-

ться до порядку, приймається відповідальним керівником, який після виводу бригади розписується у наряді про закінчення роботи.

Наряд здається дежурному (оперативному) персоналу.

Після зняття нереносних заземлень та тимчасових огорож та установки постійних огорож наряд закривається відповідним записом

відповідальної особи оперативного персоналу. Вмикання установки

дозволяється тільки закриття наряду.