
- •Тема 5. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності
- •1. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •2. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінення умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •3. Мікроклімат виробничих приміщень
- •3.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень (витяг з дсн 3.3.6.042-99)
- •Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень (витяг з дсн 3.3.6.042-99)
- •3.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •3.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •4. Забруднення повітря виробничих приміщень
- •4.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •4.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •4.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •5. Освітлення виробничих приміщень
- •5.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •5.2. Види виробничого освітлення
- •5.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •5.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •5.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •5.5.1. Джерела штучного освітлення
- •5.5.2. Світильники
- •5.5.3. Методи розрахунку штучного освітлення
- •6. Вібрація
- •6.1. Класифікація вібрацій
- •6.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •Коефіцієнти збільшення допустимих значень нормованого параметра дії локальної вібрації
- •6.3. Захист від вібрацій
- •6.4. Методи контролю параметрів вібрацій
- •7. Шум, ультразвук, інфразвук. Їх нормування, захист
- •7.1. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму. Нормування шуму
- •Допустимі спектри рівнів звукового тиску
- •7.2. Інфразвук
- •7.3. Ультразвук
- •Допустимі рівні ультразвуку
- •8. Електромагнітні поля та випромінювання. Їх нормування, захист від них
- •8.1. Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •Гранично допустимі рівні електромагнітних полів (безперервне випромінювання, амплітудна або кутова модуляція)
- •8.2. Захист від електромагнітних випромінювань
- •9. Йонізуюче випромінювання. Нормування. Заходи захисту
- •9.1. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
- •9.2. Захист від іонізуючого випромінювання
Категорії важкості праці
Категорія важкості праці |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Інтегральний показник важкості праці |
до 18,3 |
18,3 – 33,0 |
33,1 – 45,0 |
45,1 – 53,0 |
53,1 – 59,0 |
59,1–60,0
|
За наявності на робочому місці чинників, які мають оцінки більші, ніж два бали, у працівників можуть сформуватися межові та патологічні стани. Такі умови праці вимагають поліпшення.
Треба зазначити, що найбільший вклад в інтегральний показник важкості праці вносить чинник, який має максимальну бальну оцінку. Тому, обґрунтовуючи шляхи поліпшення умов праці, спершу треба віднайти способи усунення цього чинника. Усунення чинників, які мають невисокі бальні оцінки, зазвичай, є малоефективним і тільки зумовлює додаткові економічно необґрунтовані витрати.
За інтегральним показником важкості праці можна визначити також вплив умов праці на продуктивність праці та ефективність виробництва. Важливим також є прогнозування працездатності працівників на підставі вивчення інтегральних показників важкості праці.
За інтегральним показником важкості праці U рівень працездатності людини B можна оцінити у відносних одиницях за формулою:
Забезпечивши підвищення рівня працездатності людини через поліпшення умов праці, можна оцінити зростання продуктивності праці P за формулою:
де B1, B2 – працездатність людини до та після поліпшення умов праці.
Згідно санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень (ДСН 3.3.6.042-99) визначення категорії важкості праці здійснюють на основі загальних енерговитрат організму. За величиною енерговитрат роботи поділяють на три категорії – легкі, середньої важкості та важкі, перші дві з них, у свою чергу, поділяються на відповідні групи.
Легкі фізичні роботи (категорія I) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105 – 140 Вт (90 – 120 ккал/год) – категорія Iа та 141 – 175 Вт (121 – 150 ккал/год) – категорія Iб. До категорії Iа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії Iб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.
Фізичні роботи середньої важкості (категорія II) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176 – 232 Вт (151 – 200 ккал/год) – категорія IIа та 233 – 290 Вт (201 – 250 ккал/год) – категорія IIб. До категорії IIа належать роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження. До категорії IIб належать роботи, що виконуються стоячи, пов’язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням.
Важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких виграти енергії становлять 291 – 349 Вт (251 – 300 ккал/год). До категорії III належать роботи, пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.
Виходячи із важкості праці та її впливу на фізіологічний стан людини, обґрунтовано режими праці і відпочинку, які передбачають щоденний відпочинок (позмінна робота), щотижневий відпочинок (вихідні дні) і щорічний відпочинок (щорічна відпустка).
Нормальна тривалість робочого часу працівників у нашій країні не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) повинен тривати не менше 42 годин, а щорічна відпустка надається працівникам не менш як на 24 календарні дні за відпрацьований календарний рік, який відлічується від дня укладення трудового договору. Для створення сприятливих умов збереження здоров’я окремих категорій працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу, зокрема, для працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого часу має бути не більше як 36 годин на тиждень.