X X вимовляється як [кс]:

lux – світло

nох – ніч

rex – цар

х мiж голосними вимовляється як [кз]:

exercitus – військо, армія

executio – мука (Христа), екзекуція

exemplar – екземпляр, зразок, примірник, оригінал

sexus – стать (чол., жін.), секс

Z z зустрічається в словах грецького походження i вимовляється як [з]:

zona – пояс, зона

Zodiacus – Зодіак

У двох словах Zz читається як [ц]:

Zincum – цинк

іnfluenza – грип

Q q вживається тільки у сполученні з u перед голосними i вимовляється як [кв]:

aqua – вода (звідси aквapiyм, акваторія)

quartus – четвертий

colloquium – розмова, співбесіда

Quercus – дуб

querela, quaerimonia – скарга

Сполучення ti в класичній латині у вcix позиціях вимовлялось як [тi]. У IV-V ст. н. е. ti перед наступним голосним стало вимовлятися як [ці], i ця традиція збереглася до наших часів.

lectio – читання, вибір

eruditio – освіта, навчання

ratio – розум

fictio – видумка, вигадка, фікція, коригування (законна фікція)

sententia – вислів, думка, сентенція

natio – нація, народ, рід, плем’я

Якщо перед сполученням ti стоять приголосні s, t, х, то слід вимовляти [тi]:

ostium – двері, вхід, отвір, гирло (ріки)

bestia – тварина, звір (бестіарій)

fasti, orum pl – календар (фасти) пор. нім. fasten– постити

festino – я поспішаю

constiutio – устрій, указ (конституція)

aestimatio – оцінка майна, ціна

mixtio – суміш

Attius – Аттій

Сполучення ngu перед голосними вимовляється як [нґв] :

lingua – мова

sanguis – кров (звідси санґвінік)

unguis – ніготь, пазур

unguentum – мазь, пахощі

Сполучення su на початку i в середині слова перед голосною, з якою утворює окремий склад, вимовляється як [св]:

Suavis – приємний

Suebi – свеви (германське плем'я)

persuadeo – я переконую

Але! Su-us – свій

Сполучення ch вимовляється, як український [х]:

charta – карта, папір

chirurgus – хірург

architectus – архітектор

Archimedes – Архiмед,

Calchas – Калхант

Шиплячих звуків у латинській мові немає. Тому сполучення звукiв sch слід вимовляти як [сх], а не [ш]:

schola – школа

schema – вигляд, образ

scholastica – шкільні диспути

schisma – розкол, схизма

schedium – поетичний експромт

Сполучення рh вимовляється як український [ф]:

Philippus – Філіп

Zephyrus – зефір

philosophus – філософ

syngrapha, atis, n – гр. вексель, боргова розписка

elephans, ntis – слон

triumphus – тріумф

autographum – автограф

Сполучення rh вимовляється як [р]:

rhetor – ритор, учитель красномовства

Rhodanus – Рона (piкa)

rhythmus – ритм

rhombus – ромб

rhetorica – риторика

Сполучення th вимовляється як [т]:

theatrum – театр

cathedra – крісло, кафедра

thesis – положення, теза

Практичне заняття ііі. Поділ слів на склади

Число складів у слові визначається кількістю голосних. У слові стільки ж складів, скільки голосних. Існують правила поділу на склади латинських слів.

1. Якщо приголосний стоїть між двома голосними, то він належить до наступного складу:

do-mus – дім

au-ris – вухо

a-qui-la – орел

2. Якщо між голосними декілька приголосних, то останній, a iнодi й передостанній приголосний належить до наступного складу:

con-tac-tus – дотик, контакт

con-flic-tus – сутичка, an-nus – piк

3. Якщо в слові є сполучення німого приголосного (b, р, d, t, g, с) з плавним (l, r), то воно не розривається:

pa-tri-a – батьківщина

a-gri-co-la – землероб

te-ne-brae – сутінки, темрява

4. Префікси у словах відділяються:

ad-iun-go – запрягати

con-cur-ro – збігатися

ex-am-bu-lo – виходити на прогулянку

in-cen-do – запалювати

Дифтонги i диграфи на склади не розбиваються:

Eu-cli-des – Евклід

a-moe-ni-tas – краса