Практичне заняття іі. Вимова голосних

а вимовляється відкрито, як український [а]:

arma – зброя

arator – орач

barbarus – чужинець

е вимовляється як український [е]:

ego – я

eruditus – освічений

і вимовляється як український [i]:

imago – картина, образ

ira – гнів

NB! Якщо i стоїть на початку слова або складу, а також у середині слова між двома голосними, то вимовляється як [й]:

ianua – двері

iuventus – юність

maior – більший

adiuvo – допомагаю

o вимовляється як український [о]:

orator – оратор, промовець

opera –праця

origo – походження

u вимовляється, як український [у]:

urbanus – міський

umbra – тінь

unus – один

y вимовляється як український [i], вживається лише в словах грецького походження:

pyramis – піраміда

Cyprus – Кіпр

lyra – лipa, музичний інструмент

syndicus – повірений, виконавець, позивач син. actor

Дифтонги – два голосних звуки, що вимовляються як один склад.

Дифтонг аu вимовляється як [ау] чи [ав]:

Aurora– Аврора, зоря

aurum – золото

audio – слухаю (звідси «аудиторія»)

Augustus – Август (імператор)

аuthenticum – оригінал (автентичний)

Дифтонг еu вимовляється як [еу] чи [ев]:

Europa – Європа

neuter – жоден (звідси «нейтральний»)

emphyteusis – спадкоємна оренда, емфітевзіс

Дифтонг ае вимовляється як [е]:

аега – ера

aetas – час, епоха

aevum – вічність, вік

praetor – суддя

praenomen – власне імя

praemium – нагорода

Дифтонг ое вимовляється як [е]:

foedus – договір (звідси «федерація»)

moenia, ium – міські стіни, федерація, житло

proelium – бій, битва, боротьба

coena – обід

lagoena – бутель з ручками, склянка

Oedipus – Едіп (цар)

NB! Зверніть увагу! Якщо ае i ое вимовляються окремо, як два склади, то над голосним е ставиться дві крапки аё, оё, або знак довготи:

аёr – повітря

aёdon, onis f (Acc. ona) гр. – соловей

aёneus – мідний, бронзовий, міцний

poёta – поет

poёma – поема

coёmptio – закупка, коемпція – обряд купівлі, фіктивний шлюб

coёrcere – стримувати, карати, подавляти

Вимова приголосних

С c вимовляється як українські [ц] i [к].

Якщо с стоїть перед е, i, у, ае, ое, eu, то вимовляється як [ц]:

civis – громадянин

centum – сто

cylindrus – циліндр

scaena – сцена

соеnа – обід

Cyprus – Kiпp (ocтpiв)

сeu – подібний, схожий

Перед а, о, и, приголосними та в кінці слова с вимовляється як [к]:

candidatus – кандидат

contractus – контракт

сиrа – турбота

crimen – звинувачення

pactum – договiр, пакт

credo – вірю

H h вимовляється як український [г]:

hоnor – честь, пошана

hora – пора року, дня; година

G g вимовляється як український [ґ] – ґудзик; німецький [g] – gut; англійський [g] – good:

gradus – крок, ступінь

gelidus – холодний

gladius – меч (гладіатор)

gens, ntis f – рід, плем’я, народ, нащадок

gaudium – втіха, радість (gaudeamus)

К k вживається для позначення звука [к] i зустрічається в латинській мові в декількох словах:

Kalium – калій

Kaeso – Кезон, чоловіче ім'я

Kalendae – Календи, перше число кожного місяця (звідси «календар»)

Kiiovia – Київ

(C)Karthago – Карфаген

L l вимовляється м'яко, як у німецькій або французькій мовах:

lapis – камінь (лапідарний)

lis – cварка, суперечка, суд

locus – місце

lapsus – помилка

lux – світло (Люцифер)

salutare – вітати

R r вимовляється твердо, як український [р]:

regio – район, країна, область (регіон)

repetitio – повторення

religio – благочестя, святість, культ (релігія)

S s вимовляється здебільшого як український [с]:

signum – знак

separatus – відокремлений

semestris – півріччя

sors, sortis f – жереб, оракул, сума боргу; юр. ділянка, позичковий капітал (сорт)

spes, spei f (spero) – надія, чекання

У середині слова між двома голосними (в інтервокальній позиції) або між голосним з одного боку i приголосними m або n – з другого s вимовляється як український [з]:

risus – смix

lusor – співець, гравець

censor – цензор, критик

rosa – троянда

basis – основа