(Герундій – віддієслівний іменник)

Gerundium (герундій) утворюється шляхом додавання до основи інфекта суфікса –nd- для дієслів І-ІІ дієвідмін і суфікса –end- для дієслів ІІІ-ІУ дієвідмін та закінчень іменників ІІ відміни однини - і.

Герундій – це віддієслівний іменник, який означає дію як процес.

Герундій вживається у значенні непрямих відмінків інфінітива, він змінюється тільки за формами однини. Герундій має чотири відмінки і відмінюється за ІІ відміною іменників середнього роду. Логічним називним відмінком герундія можна вважати infinitivus praesentis activi.

Nom. accusare звинувачувати(звинувачення) punire карати (покарання)

Gen. accusa-nd-і звинувачення puni-end-I покарання

Dat. accusa-nd-o звинуваченню puni-end-o покаранню

Acc. ad accusa-nd-um для звинувачення ad puni-end-um для покарання

Abl. accusa-nd-o звинуваченням puni-end-o покаранням

Герундій перекладається українською мовою неозначеною формою, іменником з прийменником та без нього, а також дієприслівником.

Наприклад:

Docendo discimus. - Навчаючи навчаємось.

Герундій вживається:

1. у ролі означення до іменника: ius edicendi - право видавати едикти.

2. для висловлення мети з прийменником ad: tempus ad deliberandum - час для роздуму.

3. для позначення обставини способу дії: Hominis mens discendo alitur - думка людини живиться вченням.

Герундій служить у реченні непрямим додатком (або неузгодженим означенням).

GERUNDIVUM

(Герундив – віддієслівний прикметник)

Gerundivum утворюється від основи інфекта шляхом додавання суфікса –nd- для дієслів І-ІІ дієвідмін і суфікса –end- для дієслів ІІІ-ІУ дієвідмін та родових закінчень прикметників І групи -us (m), -a(f), -um (n) і відповідно відмінюється за І-ІІ відміною іменника.

Наприклад:

accusa-nd-us, -a, -um – той, кого слід звинуватити,

doce-nd-us, -a,-um – той, кого слід навчати,

scrib-end-us, -a,-um - той, кому слід написати,

punі-end-us, -a,-um – той, кого слід покарати,

Герундив - віддієслівний прикметник з двома значеннями:

а) вказує на дію, якій підпорядковується підмет чи особа, яка визначається герундивом;

б) означає повинність.

Герундив може вживатися як:

1. oзначення,

2. як частина складеного присудка.

Якщо при герундиві є прямий додаток, тоді конструкція герундива з допоміжним дієсловом sum, fui, -, esse в усіх часах утворює описову дієвідміну пасивного стану (conjugatio periphrastica passiva- C.P.P.), яка виражає необхідність, повинність і перекладається українською мовою за допомогою слів – треба, необхідно, слід.

Наприклад:

Liber mihi legendus est. - Мені треба прочитати книгу.

De gustibus non est desputandum. - Про смаки не слід сперечатися.

Lex ferenda. - Закон, який треба видати.

Pacta sunt servanda. - Договори мають бути збережені (слід виконувати).

Якщо при герундиві, який є іменною частиною складеного присудка, немає прямого додатка, то герундив ставиться у формі середнього роду однини:

Omnibus laborandum est. - Всім треба працювати.

Герундив служить:

а) іменною частиною складного присудка з дієсловом esse

б) узгодженим означенням (що за замістом = герундію).

У цьому випадку герундив стоїть, як правило, після означуваного ним іменника.

Заміна Gerundium на Gerundivum

NB! Форми жіночого роду однини і множини та форми множини чоловічого та середнього родів можуть належати тільки герундиву.

Герундій є іменником ІІ відміни, а у множині не вживається.

Значить, такі слова, як legenda, legendae, legendorum, legendos, legendas, legendis, уже за своєю формою є, без сумніву, герундивом.

Герундив у функції означення при іменнику є еквівалентом герундія з прямим додатком: necessitas librorum legendorum = necessitas legendi libros (необхідність читання книг або необхідність читати книги).

Коли від герундія залежить прямий додаток, то при заміні на герундив цей додаток ставиться у відмінку герундія, а сам герундій замінюється герундивом і узгоджується з додатком у роді, числі та відмінку.

Наприклад:

Ars gubernandi civitatem. - Мистецтво управління державою. Герундій

Ars civitatis gubernandae. - Мистецтво управляти державою. Герундив