Основна література

1. Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова для юристів: Підручник / За ред. С.В. Семчинського. – К.: Атіка., 2000. – 416 с.

2. Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинский язык для юристов: Учеб. пособие / Под ред. проф. С.В. Семчинского. – Минск: ООО “Новое знание”, 2000. – 448 с.

3. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь. Около 50 000 слов. Изд. 2-е, переработ. и доп. М., „Русский язык”, 1976. – 1096 с.

Рекомендована література

1. Звонська Л.Л. Латинська мова: Підручник / Л.Л. Звонська, В.М. Шовковий. – К.: Книга, 2003. – 528 с.

2. Світлична Є.І., Толок І.О. Латинська мова: Підручник. – 2-ге видання. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 400 с.

3. Сенів М.Г., Скорина Л.П., Постова Н.С. Porta antiquа: Підручник з латинської мови для учнів гуманітарних коледжів, ліцеїв, гімназій / За ред. М.А. Собуцького. – К.: СІНТО, 1994. – 272 с.

4. Бабичев Н.Т., Боровский Я.М. Словарь лат. крылатых слов: 2500 единиц. / Под ред. Я.М. Боровского. – 2-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1986. – 960 с.

Scientia potentia est (F. Becon)

Знання – це сила

МОДУЛЬ ІІ

Морфологія латинської мови

Усього: 36 год., 1 кредит, 20 балів

Практичні заняття: 12 год.

Самостійні заняття: 22 год.

Модульна контрольна робота (МКР): 2 год.

Аудиторна робота

Практичне заняття І, ІІ. ДІЄСЛОВО (Verbum)

Граматичні категорії дієслова:

1. Число – Numerus:

однина – Singularis множина – Pluralis

2. Особа – Persona 1 я 1 ми

2 ти 2 ви

3 він, вона, воно 3 вони

3. Стан – Genus: активний – activum і пасивний – passivum.

4. Спосіб – Modus: дійсний – Indicativus, наказовий – Imperativus, умовний –Coniunctivus.

5. Час – Tempus: теперішній – Praesens, минулий доконаного виду – Imperfectum, майбутній перший – Futurum I, минулий доконаного виду – Perfectum, давноминулий доконаного виду – Plusquamperfectum, майбутній другий – Futurum II.

6. Дієвідміна – Coniugatio: І, ІІ, ІІІ, ІV (Див. Додатки В1-В4).

У латинській мові чотири дієвідміни, що розрізняються за неозначеною формою. Основу дієслова теперішнього часу знаходимо:

відкидаючи закінчення -re у дієслів І, ІІ, IV дієвідмін, та -ёre – для дієслів ІІІ дієвідміни.

Усі часові форми латинського дієслова утворюються від трьох основних форм, які представлені у так званих основних формах.

Латинське дієслово має чотири основні форми:

- Перша особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (praesens indicativi activi). Ця форма утворюється від основи інфекта за допомогою додавання до неї закінчення –о.

Від основи інфекта утворюються всі часи і неособові (іменні) форми системи інфекта як активного, так і пасивного станів.

- Перша особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану (perfectum indicativi activi). Ця форма завжди закінчується

на –і. Відкинувши закінчення -і, знайдемо основу перфекта, від якої утворюються всі часи системи перфекта активного стану.

- Супін (Supinum) – віддієслівна форма, близька за значенням до інфінітива. Вживається, як правило, після дієслів руху і означає мету. Супін закінчується на -um (Див. Додатки В1-В4).

Відкинувши закінчення -um, знайдемо основу супіна. Від основи супіна утворюється дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (participiump perfecti passivi), який служить для утворення часів системи перфекта пасивного стану.

- Неозначена форма теперішнього часу активного стану (Infinitivus praesentis activi). Ця форма утворюється від основи інфекта і закінчується на –re (І, ІІ, ІV) , - ё-re (ІІІ).

Латинські дієслова записуються у чотирьох основних формах:

сredo, credidi, creditum, credere 3 – вірити.

Але у словниках дається короткий запис:

Наприклад: credo, didi, ditum, ere.

Якщо в дієслова відсутня одна з основних форм (частіше супін), то в словнику стоїть прочерк:

Наприклад: caleo, ui, –, ere 2 – бути гарячим.

Часові форми латинської мови поділяються на:

часи системи інфекта (часи недоконаного виду):

1) Praesens – теперішній.

2) Imperfectum – минулий доконаного виду.

3) Futurum I – майбутній перший.

Для цих часів характерні спільні риси:

а) утворення від основи – основи інфінітива - з ідеєю незавершеної дії,

б) наявність однакових особових закінчень в інфінітиві.

часи системи перфекта (часи доконаного виду):

1. Perfectum – минулий доконаного виду.

2. Plusquamperfectum – давноминулий доконаного виду.

3. Futurum II – майбутній другий.