6 Перспективи розвитку до 2015-2020 року

В Україні збережений достатній інноваційний потенціал, який розвивається практичносамостійно в:

– окремих галузях оборонної промисловості (радіоелектронне стеження, радіолокація, засоби наведення високоточної зброї, системи бронетанкової техніки, системи протиповітряної оборони), можливостіпо виробництву якої — 8 млрд. грн. при відповідному сприянні держа­ви;

– енергетичному атомному машинобудуванні (Україна має біль­ше 12 % світового

ринку);

– а віаційному та енергетичному турбінобудуванні (Україна має більше 43 % високотехнологічного експорту);

– ракетній, авіаційній та космічній техніці (Україна є учасником великої кількості міжнародних проектів, і має стабіль­не позитивнее торгове сальдо);

– технології надвисоких частот (Україна посідає одне з чіль­них місць у світі);

– кристалічні матеріали для мікроелектроніки, сонячної енергетики.

Наша країна, маючи колись дуже розвинену електронну промисловість, нині, коли мікроелектроніка переходить у розряд наноелектроніки, на наш погляд, не в змозі ефективно конкурувати із всесвітньо відомими фірмами щодо сучасних інноваційних розробок у галузі електроніки, радіоелектроніки, телекомунікацій, сучасного приладобудування. Однак узяти участь у виробництві сучасних якісних електронних товарів на теренах України — наше цілком реальне завдання.

Політика створення в Україні зарубіжних електронних виробництв має передбачати:

— запрошення для участі у побудові виробничих потужностей фірм із відомими брендами, наприклад Intel (США), Samsung (Південна Корея), Toshiba (Японія), STMicroelectronics (Європа), TSMC (Тайвань), Sony (Японія), Philips (Європа), IBM (США), Motorola (США) та ін.;

— створення хоча б на першому етапі для іноземних інвесторів гідної законодавчої, податкової та митної підтримки;

— розміщення електронних виробництв на теренах України з колись добре розвиненою електронною промисловістю та кадровим потенціалом (міста Вінниця, Дніпропетровськ, Київ, Кременчук, Львів, Одеса, Світловодськ, Сімферополь, Харків, Чернігів тощо);

— створення Міністерством освіти і науки, молоді та спорту в Переліку напрямів (спеціальностей) підготовки фахівців у ВНЗ окремого кваліфікаційного угруповання — галузі знань «Виробництво радіоелектронної, телекомунікаційної та приладобудівної техніки» з відповідними напрямами підготовки, випускники яких були б задіяні в сферах технології, проектування, конструювання, виробництва і експлуатації сучасних виробів електронної техніки;

— співпрацю вітчизняних фахівців із провідними фірмами світу, що дасть можливість каталізувати в країні науково-технічні дослідження, а також підвищити якість освіти і конкурентоспроможність випускників ВНЗ на ринку праці у зв’язку з тим, що електроніка підвищує вимоги до кваліфікації персоналу та до його освіти.

Шлях створення власних електронних виробництв за фінансової участі та під егідою зарубіжних корпорацій застосовується, наприклад, Росією, куди з Китаю та Індії вони переносять свої дизайн-центри (здебільшого програмне забезпечення розробок), особливо якщо йдеться про сучасні інтелектуально авангардні розробки, що потребують висококваліфікованих кадрів. Цей шлях прийнятний і для України з огляду на досить високий рівень у системі вищої школи інформаційних технологій. Особливо перспективним для України є створення таких дизайн-центрів, здатних розробляти так звані IP (Intellectual property)-блоки, які є за суттю віртуальними аналогами відповідних цифрових пристроїв.

Пропозицій до України на спільну електронну діяльність реально можна очікувати від численних західних фаблесс-компаній, що спеціалізуються тільки на розробці і продажу мікроелектроніки, але власних виробничих потужностей не мають.

Шлях розвитку в країні електронних виробництв вельми перспективний і для віддаленого майбутнього, оскільки, як відомо, «мізки» та ідеї поступово витікають туди, де є виробництва, які є імперативом сучасної електроніки. Електронна промисловість буде суттєво сприяти відкриттю в країні десятків і сотень тисяч робочих місць з різними рівнями кваліфікацій робітничих та інженерних професій у зв’язку з тим, що одне робоче місце в електроніці дає чотири в інших галузях. За даними Нобелівського лауреата росіянина Ж.Алфьорова, один долар вкладень в електроніку дає сто доларів у кінцевому продукті; рівень рентабельності електронної промисловості — 40%; середньосвітовий термін окупності вкладень в електроніку — два-три роки; темпи зростання втричі перевищують темпи зростання внутрішнього валового продукту; один кілограм виробів мікроелектроніки за вартістю еквівалентний 110 тоннам нафти.

Економічні наслідки для України створення електронної виробничої індустрії як форпосту сучасних електронних технологій можуть перевершувати надії уряду на отримання інвестицій при відкритті ринкових відносин у земельній галузі за участі іноземних інвесторів.

Національна стратегія розвитку промислового комплексу країни — це стратегія спільного з іноземним капіталом розвитку електронного виробництва. Вітчизняне електронне виробництво — безпрограшний шлях розвитку економіки.

На основі лінійного тренду було зроблено прогноз товарної структури роздрібного товарообороту підприємств України. У 2015 році він складатиме 549737,5 тис. грн., а в 2020 році вже 855332,8 тис. грн. Дані прогнозу занесено до Таблиці 6.1, також прогноз зображено на Рисунку 6.1.

Також на основі лінійного тренду було зроблено прогноз обсягу роздрібного товарообороту меблів в Україні, у відсотках до підсумку, що зображено на Рисунку 6.2, дані занесено до Таблиці 6.2. У 2015 році він складатиме 0,4%, а в 2020 році 0,26%.

	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	2020
виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання	297809	357939	418069	478199	538329	598460	658590	718720	778850	838980

Таблиця 6.1 - Прогноз обсягу роздрібного товарообороту меблів в Україні,

млн. грн.

Рисунок 6.1 – Прогноз обсягу роздрібного товарообороту меблів в Україні, млн. грн

Таблиця 6.2 - Прогноз обсягу роздрібного товарообороту меблів в Україні, у відсотках до підсумку

	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	2010
Меблі	0,25	0,20	0,17	0,14	0,13	0,11	0,10	0,09	0,08	0,07

Рисунок 6.2 - Прогноз обсягу роздрібного товарообороту меблів в Україні, у відсотках до підсумку