5 Основні проблеми в розвитку електронної промисловості та шляхи їх вирішення

В Україні здійснювалися певні заходи щодо комплексної автоматизації, електронізації, комп'ютеризації у виробничих і невиробничих сферах: розвивалася мережа підприємств приладобудування та електронної промисловості (вони є практично в усіх великих промислових центрах), значна кількість організацій

займається розробленням програмних продуктів, існують спеціалізовані науково-дослідні інститути, проектно-конструкторські бюро. Діє система сервісних підприємств, які є складовою інформаційної інфраструктури, але її можливості

обмежені.

Проте стан електронної і мікроелектронної промисловості України близький до критичного. На думку деяких фахівців, без багатомільярдних інвестицій, причому бажано іноземного походження, реанімувати колись конкурентоспроможні галузі не вдасться. На жаль, можливість залучення інвестицій такого масштабу наближається сьогодні до нуля.

Не можна сказати, що розвитку або принаймні підтримці електронної галузі України зовсім не приділяли уваги. Останніми роками було прийнято близько десятка галузевих і міжгалузевих програм. Можна пригадати такі назви: «Розробка і виробництво приладів та установок автоматизації і систем управління», «Складна радіоелектронна і вимірювальна апаратура», «Програма розвитку найбільш конкурентоспроможних напрямів мікроелектроніки в Україні». Фахівці очікували від виконання цих програм великих результатів.

Наприклад, від реалізації національної програми розвитку електронної промисловості України на 1999 - 2005 роки очікувалося майже двадцятиразове зростання обсягів товарної продукції, досягнення 30 -відсоткової рентабельності галузі, створення 120 тисяч нових робочих місць.

За рахунок збільшення прибутку підприємств галузі передбачалося інвестувати понад 4,4 млрд. грн. у її комплексну модернізацію. Вже на 2002-2005 роки було заплановано етап динамічного зростання електронної промисловості. На цьому етапі проведення НДЕКР і впровадження їхніх результатів у виробництво мало забезпечити власні потреби України у виробах електроніки на 70-80%, а з більшості номенклатур — до 100%. І як результат виконання програми — входження України в коло розвинених країн до 2010 року.

В Україні практично відсутнє власне виробництво з повним циклом виготовлення побутової електроніки, яка за часів СРСР була потужним споживачем вітчизняної електронної елементної бази. Ситуацію також істотно ускладнило зниження замовлень Міністерства оборони України на продукцію радіоелектронної промисловості.

В умовах прискорення науково-технічного прогресу виняткова роль належить таким галузям машинобудування, як електроніка, атомна енергетика, виробництво технологічного устаткування та засобів автоматизації, роботизації і комплексної автоматизації виробничих процесів.

Ці галузі повинні розвиватися швидше порівняно з темпами зростання всього машинобудівного комплексу. Основними напрямами розвитку машинобудування на найближчу перспективу мають стати гнучкі автоматизовані виробництва, роторні й роторно-конвеєрні лінії, розробка, випуск і застосування обчислювальної техніки в народному господарстві, систем автоматизованого проектування. Створення нових технологічних процесів дасть можливість розгорнути будівництво заводів-автоматів, різко зменшити потребу в трудових ресурсах. Під впливом науково-технічного прогресу переоцінюється значення традиційних факторів, що визначають розміщення промислового комплексу. В сучасних умовах науково-технічний прогрес є не тільки основною підоймою інтенсифікації виробництва, а й фактором, що визначає його просторове розміщення.

Світовий досвід показує, що:

• Електроніка виробляє більше доданої вартості, ніж будь-яка інша промислова галузь;

• Електрона промисловість контролює в три рази більше робочих місць, ніж створює;

• Більшість інших галузей і державних структур не зможуть працювати без використання досягнень електроніки;

• Електроніка складає 30 % від загальних інвестицій в промисловість;

В наступні десять років електрона промисловість збільшить більше ніж у два рази світовий ВВП.

Таким чином, не маючи власної високо інтегрованої і складно функціональної електронної галузі промисловості, ми програємо не тільки технічно, оскільки наша апаратура і системи стануть не конкурентоздатними як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. І якщо за кордоном вже досягли топологічного рівня 90 – 65 нм, то в Україні лише освоюватися вироби мікроелектроніки з топологією 0,35 – 0,8 мкм.

Для покращення стану електронної галузі промисловості необхідно розробити стратегії її розвитку на найближчий час.

В першу чергу необхідно:

• Істотне збільшення обсягу продаж вітчизняної електронної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

• Розвиток високотехнологічних галузей за рахунок створення виробничо-технологічного базису нового рівня для розробки і випуску сучасної електронної компонентної бази;

• Стратегія виходить із реалій нинішньої економічної і технологічної ситуації в Україні, опирається на діючий науково-технологічний потенціал і реалізацію заданих параметрів озброєння і воєнної техніки.

Необхідність створення стратегії розвитку електронної галузі промисловості продиктована відсутністю цілеспрямованої державної науково-технічної політики, непродуманими інституційно-структурним перетворенням в електронній промисловості України за останні 10 років, пасивністю і непідготовленістю держави до реформування галузі і забезпеченню її розвитку в умовах дій ринкових механізмів господарювання.

Основними завданнями по покращенню стану електронної галузі промисловості є:

• Реформування структури електронної промисловості, оптимізація методів і механізмів державного управління і державно-приватного партнерства;

• Модернізація і розвиток електронних виробництв галузі;

• Розвиток мережі міжгалузевих і галузевих центрів проектування мікроелектронних компонентів і систем в кристалі;

• Розвиток розробок виробництва радіаційно-стійкої електронної продукції, твердотільної СВЧ-електроніки і мікросистем техніки;

• Прийняття заходів по істотному розширенню внутрішнього ринку.

До числа найбільш зацікавлених споживачів продукції електронної галузі промисловості, слід віднести розробників і виробників високотехнологічних галузей промисловості. Серед потенційних масових споживачів продукції електронної галузі промисловості для апаратури громадянського призначення перші місця в майбутній час будуть займатися:

• Апаратура цифрового теле і радіовещення;

• Засоби радіочастотного ідентифікації системи безпеки;

• Навігаційна апаратура користувачів;

• Медична і наукова апаратура, електроніка для сільського господарства;

• Автомобільна, побутова, промислова електроніка, енергетичне обладнання і т. і.

Сьогоднішній стан галузі електронної промисловості можна класифікувати як початковий період виходу із кризи. Єдина можливість подолати системну кризу вітчизняної електроніки пов’язана із прийняттям державою продуманої протекційної політики в рішенні структурних і технологічних проблем галузі.

Україною взятий курс на прискорення мікроелектронних технологій нового покоління і зміст міжгалузевої вертикально інтегрованої системи наскрізного проектування і апаратури.

Модернізація ключових виробництв електронної техніки і оптимізація структури галузі на основі державно-приватного партнерства з одночасним створенням ринкової інфраструктури повинно істотно покращити економічний стан підприємств і збільшити рентабельність продукції, що випускається.

З урахуванням високого потенційного рівня вітчизняної електронної науки можна очікувати істотного розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва і прориву в галузі нових технологій, в тому числі в нанотехнологіях в електроніці, біоелектроніці і біочіпах і т.і.

Все це збільшує конкурентне середовище мікроелектронної і електронної техніки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, і значно закріпить оборотоздатність і безпеку України.

В результаті негативного прояву вказаних факторів в електронній промисловості маються наступні тенденції:

• У електронній галузі промисловості використовується до 70 % іноземних електронних компонентів. В силу діючих за кордоном обмежень на поставку в Україну спеціальних компонентів, розробниками електронних засобів приходиться використовувати не відповідній вимогам замовлень номенклатурою, що приводить до цілого ряду негативних моментів і зокрема до додаткових витрат на вимушену перевірку виробів при її використанні;

• Втрачені технології виробництва електронною промисловістю розробок 70-80 –х років, хоча і застарілої, але яка є основою примірників, які в даний час знаходяться на озброєнні, причому втрати технологій складають 40-50 %. Частково це пов’язано із розпадом колишнього СРСР, після того коли частина електронних виробництв залишилася не на території України, порушилася кооперація, яка була складена. Найбільш істотних втрат зазнало виробництво радіаційно стійкої компонентної бази;

• Завдяки технологічному відставанню в галузі твердотілої СВЧелектроніки мається серйозні проблеми в створенні сучасного радіолокаційного озброєння, яке використовує активні фазировані антенні решітки (зенітно-ракетні системи, радіолокатори наземного і авіаційного базування, пов’язані системи).

Отже, можемо зробити деякі висновки розглянутого питання. В Україні серйозних проблем немає, всі вони вирішуються.