4 Особливості розвитку меблевої промисловості в сучасних умовах

Електронна промисловість виникла в надрах електротехніки (радіотехніки), але потім фактично відокремилася від неї, перетворившись у самостійну галузь. Як типова новітня галузь, електроніка розвивається прискореними темпами і в результаті за вартістю кінцевої продукції (понад 1,6 трлн дол. США) уже набагато випередила і нафтову, і автомобільну, і навіть хімічну промисловості, посівши перше місце. При цьому електроніка тримає першість не тільки за кількісними, а й за якісними показниками, залишаючись найбільш наукомісткою та інноваційною галуззю сучасного виробництва, що багато в чому визначає головні напрями світового науково-технічного розвитку.

У галузевій структурі електроніки прийнято визначати чотири головні групи виробництві

1) виробництво електронних засобів обробки інформації;

2) виробництво засобів зв'язку;

3) виробництво побутової апаратури;

4) виробництво електронних компонентів.

У виробництві електронних засобів обробки інформації важливе значення має випуск комп'ютерів, який фактично розпочався після Другої світової війни в США, що і донині залишаються лідером у виробництві багатьох видів ЕОМ і комплектуючих виробів. Ще в середині 1990-х років виробництво ЕОМ у цій країні за вартістю перевищило 100 млрд дол. Серед сотень комп'ютерних фірм США особливе місце займає IBM - International Business Machines ("IBM" - "Інтернешнл Бізнес Машінз"), що дає понад половину всієї комп'ютерної продукції світу. Друге місце займає Японія (60 млрд дол. СПІА), де також випускають усі основні види ЕОМ. Японія з'явилася на світовому комп'ютерному ринку пізніше, тільки в 1970-х, але, зробивши технологічний прорив (і обігнавши Західну Європу), вона помітно наблизилася до США. За обсягами продажу комп'ютерів японська фірма "Фуцзіцу" поступається лише "ІБМ". На третьому місці (25 млрд дол.) перебуває Західна Європа, де комп'ютерне виробництво зосереджене в основному в чотирьох провідних країнах регіону. Ще один великий район виробництва електронних засобів обробки інформації охоплює нові індустріальні країни Азії. Однак вважається, що комп'ютери "білого" складання за якістю ліпші, ніж комп'ютери "жовтого" складання, і призначені вони для більш заможного і вимогливого споживача.

У світі виокремлюють чотири головні райони розміщення електронної промисловості:

1) США. Хоча країна і втратила абсолютну першість у виробництві електронної продукції, але зберегла значні обсяги виробництва і найскладнішу структуру галузі, в якій представлений весь її різноманітний асортимент. Окрім того, США спеціалізуються на випуску найбільш наукомісткої та дорогої продукції, призначеної здебільшого для внутрішнього ринку й набагато меншою мірою для експорту;

2) Японія. За масштабами випуску електронної продукції вона посідає друге місце після США. У структурі галузі нині переважає випуск електронних компонентів, комп'ютерів і дорогої побутової електроніки, причому виробництво всіх цих виробів, на відміну від США, орієнтоване переважно на експорт;

3) Західна Європа. Електронна промисловість одержала найбільший розвиток у Німеччині, Франції, Великій Британії, Італії та Нідерландах. Для її структури характерне переважання підприємств, що випускають телекомунікаційну апаратуру, обчислювальну техніку і прилади за значно меншої ролі виробництва побутової електроніки та електронних компонентів;

4) країни Східної та Південно-Східної Азії, які широко використовували вигоди свого економіко-географічного положення, трудові ресурси та японський досвід, перетворивши електронну промисловість у головну галузь своєї спеціалізації. Це і визначило дуже високу експортність.

Незважаючи на те, що кожна з чотирьох галузевих груп електронної промисловості має певні особливості в орієнтації (на кваліфіковані трудові ресурси, наближеність до центрів науки та ін.), у ній дуже чітко виявляється тенденція до формування великих ареалів зосередження виробництва з метою забезпечення функціонування всього виробничого ланцюжка від ідеї до готового продукту. Тому саме на основі електронної промисловості виникло чимало наукових та науково-дослідних парків, технополісів, "силіконових долин".

Електронна промисловість на даний час перебуває у скрутному становищі, оскільки більшість виробництв галузі зруйновано. Інноваційна політика держави повинна спрямовуватися на відновлення радіоелектронної промисловості і створення власної елементної бази, що дасть змогу знизити залежність підприємств вітчизняного машинобудування від імпорту.

Основними пріоритетами розвитку електронної промисловості є:

• впровадження надвисокочастотної електроніки;

• створення радіаційно стійкої електронної компонентної бази;

• розроблення мікросистемної техніки та мікроелектроніки;

• створення електронних матеріалів і структур;

• розроблення технології створення радіоелектронних систем і комплексів;

• створення на умовах виробничої кооперації з іншими галузями експериментальних виробництв з випуску роботизованої техніки;

• відновлення радіотехнічної промисловості та засобів зв'язку на новітній технологічній основі;

• створення інформаційних систем для прийняття управлінських рішень.

Це дасть змогу задовольнити потреби галузей промисловості, розробити власну елементну базу, зокрема для створення стратегічно важливої апаратури і систем та застосування інформаційних технологій у виробничих системах, медицині та інших сферах.