Тема 3. Адміністрування податків та зборів

Відомо, що адміністрування податків і зборів є однією з найважливіших ознак держави та необхідною умовою її існу­вання. Адміністрування (від англ. «administration») означає управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (кон­троль); у широкому розумінні, це — організаційно-розпо­рядча діяльність керівників і органів управління, що здійс­нюється шляхом наказів і розпоряджень. Адміністрування процесів оподаткування об'єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів. Об'єктом адмі­ністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов'язань платників податків. Метою адміністрування є за­безпечення погашення податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяль­ність через застосування законодавчо встановлених механіз­мів і процедур.

Існують різні види адміністрування у фінансовій та еко­номічній сферах. На відміну від них податкове адміністру­вання являє собою комплекс правових, економічних і фінан­сових заходів держави для формування системи оподатку­вання, забезпечення своєчасної і повної сплати податків і зборів з метою задоволення фінансових потреб суспільства в цілому, а також розвитку економіки країни шляхом перероз­поділу фінансових ресурсів.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зо­бов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухга­лтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, веден­ня яких передбачено законодавством. Забороняється форму­вання показників податкової звітності та митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними докумен­тами. Для обрахування об'єкта оподаткування платник пода­тку на прибуток повинен використовувати дані бухгалтерсь­кого обліку щодо доходів і витрат із врахуванням положень Податкового кодексу України.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені доку­менти протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

На підставі документарного підтвердження даних платник податку у строки, встановлені законом, подає податковому органу податкову декларацію (розрахунок) — документ, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податко­вого зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми дохо­ду, нарахованого (виплаченого) на користь платників подат­ків — фізичних осіб, суми утриманого або сплаченого податку.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову зві­тність.

Відповідальність за неподання, порушення порядку запо­внення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інфор­мації, наведеної у зазначених документах, несуть:

• юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавст­ва відокремленим підрозділом юридичної особи несе юриди­чна особа, до складу якої він входить;

• фізичні особи — платники податків та їх законні чи упо­вноважені представники у випадках, передбачених законом;

• податкові агенти.

Податкова декларація подається за звітний період в уста­новлені строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Питання до семінару:

1. Поняття та значення адміністрування податків.

2. Поняття та загальна характеристика податкової декларації.

3. Показники податкової звітності та дані на підставі яких формуються показники цієї звітності.

4. Відповідальність за порушення порядку заповнення документів податкової звітності.

Питання, що виносяться для самостійного опрацювання студентами:

1. У який спосіб може подаватися податкова декларація до органів державної податкової служби?

2. У якій формі податкові органи можуть надавати пода­ткові консультації?

3. В яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платни­ка податку?

4. Яку інформацію повинно містити повідомлення рі­шення контролюючого органу?

Завдання для самостійного дослідження:

1. Розкрити та охарактеризувати джерела сплати грошових зобов’язань платника податків.

2. Яким чином оскаржуються рішення, прийняті контро­люючим органом?

Завдання для самоконтролю:

Знайдіть правильну відповідь:

1. Собівартість – це:

а) синтетичний показник, що характеризує витрати підприємства на виробництво продукції;

б) синтетичний показник, що характеризує витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції ;

в) синтетичний показник, що характеризує величину понесених підприємством матеріальних витрат на виробництво продукції.

2. Термін «амортизація» може бути застосований до:

а) нематеріальних активів;

б) основних фондів;

в) обігових активів.

3.Ставка податку, безпосередньо зазначена в нормативному акті, що закріплює даний вид податку називається:

а) фактичною;

б) економічною;

в) маржинальною.

4. В основі поділу платників податку на резидентів і нерезидентів лежить ознака :

а) місця знаходження;

б) місця реєстрації;

в) місця отримання доходу;

г)податкового навантаження;

д)все перелічене.

5. Податкова різниця- різниця, яка виникає:

а) між платником та податковим органом;

б)у процентному співвідношенні податків;

в) із грошового зобов’язання суб’єкта оподаткування;

г)між оцінкою і критерієм визнання доходів, витрат.

Рекомендована література:

1. Податковий Кодекс України: Закон України від 02 грудня 2010 р. - № 2755- VI (зі змінами та доповненнями).

2. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України — 1994.— № 15. – Ст. 84.

3. Бандурка О. О. Державна податкова служба в Україні: система, правовий статус, модернізація / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. — 233с.

4. Іванов Ю. Б., Крисоватий А. І., Десятнюк О. М. Податкова система: підручник / МОН України. — К. : Атіка, 2006. — 920 c.

5. Кучерявенко М. П. Податкове право України. Академічний курс: підручник. — К.: «Правова єдність», всеукраїнська асоціація видавців, 2008. — 699 с.

6. Податкова система: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ [Лютий І.О., Демиденко Л.М., Романюк М.В. та ін.]; За ред.. І.О. Лютого. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 456 с.