57. Умови охороноспроможності комерційної таємниці.

59. Строк чинності права на захист комерційної таємниці.

Стаття 9. Забезпечення захисту комерційної таємниці

1. Власник комерційної таємниці зобов”язаний вживати технічні та організаційні заходи, які є достатніми та необхідними для забезпечення збереження комерційної таємниці.

2. Порядок захисту комерційної таємниці визначається її власником і має передбачати:

– склад та обсяг інформації, яка складає комерційну таємницю;

– порядок надання та зняття грифу обмеження доступу до документа „Комерційна таємниця”;

– умови доступу осіб до комерційної таємниці;

– форму обліку осіб, які отримують доступ до комерційної таємниці;

– порядок оформлення, використання, обліку, збереження документів та інших матеріальних носіїв комерційної таємниці;

– порядок прийняття зобов’язань для сторін щодо збереження комерційної таємниці при здійсненні цивільно-правових, трудових та інших правовідносин.

3. Документи та інші матеріальні носії комерційної таємниці, які передаються власником комерційної таємниці третім особам, мають містити такі реквізити: гриф „Комерційна таємниця”, повне найменування власника комерційної таємниці – юридичної особи та його код ЄДРПОУ; прізвище, ім’я, по-батькові та ідентифікаційний код – для власника комерційної таємниці – фізичної особи, включаючи фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності.

4. При укладанні трудового договору або протягом його дії, власник комерційної таємниці (роботодавець) з метою її захисту має право вимагати від працівника письмового зобов’язання щодо збереження комерційної таємниці. Зобов’язання щодо збереження комерційної таємниці може бути передбачено у письмовому трудовому договорі. В будь-якому випадку власник комерційної таємниці (роботодавець) зобов’язаний повідомити працівника про наявність встановленого режиму комерційної таємниці, відповідальністю за його порушення та створити працівнику необхідні умови для виконання ним умов режиму комерційної таємниці.

5. Режим комерційної таємниці не може використовуватись для приховування правопорушень та спричинення шкоди правам та інтересам держави, підприємств, установ, організацій та фізичним особам. Особа, яка правомірно отримала інформацію, яка складає комерційну таємницю, та передала її відповідним державним органам з метою попередження вчинення злочину, припинення злочину, захисту прав або інтересів зазначених вище осіб, звільняється від відповідальності за розголошення такої інформації.

Стаття 10. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці

1. Неправомірним збиранням інформації, яка складає комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди власнику комерційної таємниці.

2. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди власника комерційної таємниці особою, якій було надано доступ до комерційної таємниці або ця інформація стала відома у зв’язку з виконанням трудових, посадових, службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди власнику комерційної таємниці.

3. Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій був наданий допуск до комерційної таємниці в установленому порядку або комерційна таємниця стала відома у зв”язку з виконанням службових обов’язків до розкриття цієї комерційної таємниці, якщо це завдало чи могло завдати шкоди власнику комерційної таємниці.

4. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу власника комерційної таємниці неправомірно здобутої інформації, яка складає комерційну таємницю.

5. Комерційна таємниця є об’єктом права інтелектуальної власності. Захист цього права здійснюється відповідно до чинного законодавства України. За неправомірне збирання, розголошення або використання комерційної таємниці винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.