
- •33. Діяльність організацій, що управляють майновими правами авторів на колективній основі.
- •34. Способи цивільно-правового захисту авторського і суміжних прав.
- •35. Поняття промислової власності та її склад.
- •36. Винахід, корисна модель, промисловий зразок як об'єкти права інтелектуальної власності.
- •37. Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •38. Умови правової охорони винаходу, корисної моделі і промислового зразка.
- •39. Суб'єкти права промислової власності. Право на одержання патенту. Національний і конвенційний пріоритет.
- •40. Патент та його функції.
- •41. Чинність патенту. Підтримання патенту в силі.
- •42. Права, що випливають із патенту.
- •43. Припинення чинності патенту.
- •44. Відповідальність за порушення прав володільця ліцензії.
- •45. Цивільно-правова відповідальність за порушення патентних прав.
- •46. Умови охорони прав на нові сорти рослин і нові породи тварин.
- •47. Суб'єкти права на селекційні досягнення.
- •48. Умови надання правової охорони на компонування.
- •49. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •50. Поняття комерційного найменування.
- •51. Виникнення і здійснення права інтелектуальної власності на комерційне найменування.
- •52. Поняття права інтелектуальної власності на торговельну марку.
- •53. Об'єкти торговельної марки.
- •54. Умови надання правової охорони торговельній марці. Позначення, які не визнаються торговельними марками.
- •55. Поняття права інтелектуальної власності на географічне зазначення.
- •56. Права та обов'язки, що випливають з реєстрації географічного зазначення.
- •58. Зміст права на захист комерційної таємниці.
- •57. Умови охороноспроможності комерційної таємниці.
- •59. Строк чинності права на захист комерційної таємниці.
- •60. Всесвітня організація інтелектуальної власності
- •29. Поняття та види суміжних прав.
- •30. Суб'єктами суміжних прав являються:
- •31. Об'єкти суміжних прав
- •22. Авторське право на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору. Авторське право на твори, створені за замовленням.
58. Зміст права на захист комерційної таємниці.
Закон України „Про комерційну таємницю”
Цей Закон визначає правові засади одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, яка складає комерційну таємницю, з метою забезпечення прав фізичних та юридичних осіб на володіння, користування та розпорядження такою інформацією.
Стаття 1. Визначення термінів
Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:
власник комерційної таємниці – фізична (в тому числі зареєстрована відповідно до законодавства суб’єктом підприємницької діяльності) або юридична особа, яка правомірно володіє, користується та розпоряджається інформацією, яка складає комерційну таємницю;
матеріальні носії комерційної таємниці – матеріальні об’єкти, в яких відомості, які складають комерційну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, зображень, технічних рішень, процесів тощо;
режим комерційної таємниці – встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів та рішень власників комерційної таємниці комплекс правових, організаційних, технічних та інших заходів, за допомогою яких власники та інші особи, які отримали доступ до комерційної таємниці, забезпечують її захист.
Термін „комерційна таємниця” вживається в цьому Законі у значенні, викладеному в Цивільному кодексі України.
Стаття 2. Законодавство України про комерційну таємницю
Відносини щодо одержання, використання, поширення, зберігання та захисту комерційної таємниці регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про інформацію”, цим Законом та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про комерційну таємницю, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 3. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на фізичних осіб (в тому числі на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності), а також юридичних осіб–резидентів (їх філії, представництва, інші відокремлені підрозділи) та іноземних юридичних осіб (їх філії, представництва, інші відокремлені підрозділи), які здійснюють на території України господарську діяльність і у законному володінні, користуванні і розпорядженні яких знаходиться комерційна таємниця.
2. Дія цього Закону також поширюється на фізичних осіб, яким комерційна таємниця стала відома внаслідок виконання ними трудових, посадових та службових обов’язків або іншим законним шляхом.
Стаття 4. Критерії віднесення інформації до комерційної таємниці
1. До комерційної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація, яка в сукупності має такі ознаки:
– має незалежну економічну цінність (дійсну або потенційну) в силу її невідомості іншим особам, які можуть отримати будь-яку вигоду від її виявлення чи використання;
– забезпечена заходами щодо її захисту, включаючи розробку правил обмеження користування такою інформацією, ведення порядку надання та зняття відповідного реквізиту (грифу обмеження доступу до документа „Комерційна таємниця”) для документів та інших матеріальних носіїв комерційної таємниці;
– набута власником на законних підставах;
– не є державною таємницею і не є інтелектуальною власністю третіх осіб;
– не є відкритою інформацією відповідно до чинного законодавства.
2. Комерційною таємницею може бути склад, формула, взірець, збірка (компіляція), програмний продукт, засіб, метод, техніка, виріб, процес, комерційний або науковий досвід (ноу-хау) тощо.
3. Не може бути віднесена до комерційної таємниці така інформація:
– установчі документи, документи, які засвідчують право на здійснення окремого виду господарської діяльності;
– документи про сплату податків, зборів та інших обов”язкових платежів;
– інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, які завдають шкоди здоров’ю людей та тварин, інші порушення законодавства України, а також розмір заподіяної при цьому шкоди;
– документи про платоспроможність;
– відомості про участь службових осіб власника комерційної таємниці в товариствах, установах та інших організаціях;
– відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина;
– інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути комерційною таємницею.
Стаття 5. Підстави виникнення права власності на інформацію, що складає комерційну таємницю
1. Підставами виникнення права власності на комерційну таємницю є:
– її створення власними силами та (або) за власний рахунок;
– її створення за договором;
– правочин про передачу права власності на комерційну таємницю іншій особі (особам).
2. Комерційна таємниця є власністю особи (осіб), якщо вона створена нею (ними), отримана на законних підставах, в тому числі внаслідок спадкування.
3. Комерційна таємниця може бути предметом інших правочинів, які не суперечать чинному законодавству України.
4. Віднесення інформації до комерційної таємниці здійснюється виключно її власником відповідно до цього Закону.
Стаття 6. Особливості надання окремих видів комерційної таємниці органам державної влади, місцевого самоврядування та громадським організаціям
1. Інформація, яка необхідна для перевірки обчислення і сплати податків, зборів та інших обов”язкових платежів, відомості про чисельність та склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому, за професіями та посадами, наявність вільних робочих місць, умов трудових договорів може бути визнана власником такої інформації комерційною таємницею щодо юридичних та фізичних осіб, крім органів державної влади та місцевого самоврядування.
2. Власники інформації, зазначеної в частині першій цієї статті, зобов”язані надавати цю інформацію органам державної влади та місцевого самоврядування, а також громадським організаціям, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання такої інформації.
Стаття 7. Визначення режиму доступу до комерційної таємниці
1. Доступ та умови припинення доступу до комерційної таємниці здійснюється у відповідності з рішенням власника про порядок забезпечення захисту комерційної таємниці, яке затверджується власником або уповноваженим ним органом.
2. Перелік осіб, порядок доступу та умови припинення доступу до комерційної таємниці можуть врегульовуватись договором між власником комерційної таємниці та її користувачем.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в межах їх повноважень, визначених законодавством, на підставі письмового запиту, мають право на отримання інформації, яка складає комерційну таємницю.
4. Виїмка документів та інших матеріальних носіїв комерційної таємниці провадиться в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.
5. Розкриття інформації, яка складає комерційну таємницю, під час розгляду справи в суді здійснюється у закритому судовому засіданні відповідно до чинного законодавства. Доступ осіб, які беруть участь у справі, до комерційної таємниці здійснюється на підставі угод щодо її збереження та нерозголошення з власником комерційної таємниці.
Стаття 8. Обов’язки осіб, які мають доступ до комерційної таємниці
1. Юридичні та фізичні особи, в тому числі службові особи органів державної влади, включаючи службових осіб контролюючих та правоохоронних органів, а також органів місцевого самоврядування, які мають або мали доступ до комерційної таємниці, зобов’язані:
– дотримуватися встановленого власником та цим Законом режиму захисту комерційної таємниці;
– терміново повідомляти власника комерційної таємниці про розголошення чи загрозу розголошення, незаконне отримання, використання третіми особами інформації, яка складає комерційну таємницю;
– забезпечувати належні умови зберігання отриманих законним шляхом документів або інших матеріальних носіїв комерційної таємниці;
– не використовувати інформацію, яка складає комерційну таємницю, в особистих інтересах або в інтересах третіх осіб під час доступу до комерційної таємниці та протягом двох років з моменту припинення доступу до неї;
– не створювати для третіх осіб будь-якими діями чи бездіяльністю можливості отримання комерційної таємниці шляхом будь-яких дій чи бездіяльності;
– відшкодовувати в повному обсязі власнику комерційної таємниці шкоду, якої вони завдали своїми неправомірними діями чи бездіяльністю.