§ 16. Особливості вживання та правопис дієслівних форм

16.1. Розподіл дієслів за типами дієвідмінювання

1. Усі дієслова розподіляються на два типи дієвідмінювання – дієвідміни. Найбільш надійний спосіб визначити дієвідміну дієслова базований на аналізі основи інфінітива.

2. До ІІ дієвідміни належать дієслова, які в основі інфінітива перед суфіксом -ти мають суфікси -и-, -і, -ї-, а також після ж, ч, ш, щ – суфікс -а-, за умови, що ці суфікси випадають у теперішньому часі (перевірити це можна, наприклад, за формою 1-ї особи одн., яка відповідає на питання я що роблю?)

Решту дієслів об’єднує І дієвідміна.

Розглянемо такий спосіб визначення дієвідміни на конкретних прикладах. Так, дієслово волочити перед суфіксом -ти має суфікс -и-, який випадає в теперішньому часі (волочу), отже, воно представляє ІІ дієвідміну. Дієслово бурмотіти має суфікс -і-, який випадає в теперішньому часі (бурмочу), отже, воно належить до ІІ дієвідміни. Дієслово кричати має після -ч- суфікс -а-, який опускається в теперішньому часі (кричу), отже, воно представляє ІІ дієвідміну.

Натомість до І дієвідміни належать дієслова радіти (є суфікс -і-, одначе він не опускається в теперішньому часі: радію), стукати (є суфікс -а-, але він стоїть не після ж, ч, ш, щ), волокти, молоти (нема жодного з потрібних для ІІ дієвідміни суфіксів) тощо.

Увага! Іноді дієслова, подібні за звучанням та однакові або близькі за значенням, залежно від суфікса в основі інфінітива можуть належати до різних дієвідмін: гуркотати – гуркочу (І дієвідміна, бо суфікс -а- стоїть не після ж, ч, ш, щ), гуркотіти – гуркочу (ІІ дієвідміна, бо суфікс -і- в теперішньому часі випадає); волокти – волочу (І дієвідміна, бо нема потрібних суфіксів), волочити – волочу (ІІ дієвідміна, бо суфікс -и- в теперішньому часі опускається) і т. ін.

3. Як винятки до І дієвідміни належать дієслова хотіти, ревіти, гудіти, іржати, хоч у їхній структурі наявні суфікси -і- та -а-, які опускаються в теперішньому часі (хочу, реву, гуду, іржу).

У дієсловах типу бити, лити, жати, почати тощо звуки и та а не є суфіксами, а входять до кореня, тому ці дієслова належать також до І дієвідміни.

4. Як винятки до ІІ дієвідміни належать дієслова спати, стояти, бігти, боятися, хоч у структурі їхніх інфінітивних основ нема потрібних суфіксів.

5. До жодної з дієвідмін не належать дієслова бути, дати, їсти, а також ті, що закінчуються на -вісти (типу відповісти, переповісти, доповісти, заповісти).

16.2. Правопис дієслівних форм теперішнього часу

1. У теперішньому часі закінчення дієслів у кожній із особово-числових форм залежать від дієвідміни:

Особа	І дієвідміна		ІІ дієвідміна
	Одн.	Мн.	Одн.	Мн.
1	-у (-ю)	-емо (-ємо)	-у (-ю)	-имо (-їмо)
2	-еш (-єш)	-ете (-єте)	-иш (-їш)	-ите (-їте)
3	-е (-є)	-уть (-ють)	-ить (-їть)	-ать (-ять)

УВАГА! Дієслова І дієвідміни на початку закінчення в більшості осіб мають тематичний голосний е (є), а в 3 особі мн. – закінчення -уть (-ють):

Особа	Особові форми дієслів І дієвідміни
	волокти		уміти
	Одн.	Мн.	Одн.	Мн.
1	волочу	волочемо	умію	уміємо
2	волочеш	волочете	умієш	умієте
3	волоче	волочуть	уміє	уміють

УВАГА! Дієслова ІІ дієвідміни на початку закінчення в більшості осіб мають тематичний голосний и (ї), а в 3 особі мн. – закінчення -ать (-ять):

Особа	Особові форми дієслів ІІ дієвідміни
	волочити		клеїти
	Одн.	Мн.	Одн.	Мн.
1	волочу	волочимо	клею	клеїмо
2	волочиш	волочите	клеїш	клеїте
3	волочить	волочать	клеїть	клеять

2. Під час дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі в кінці основи перед особово-числовими закінченнями відбувається чергування приголосних г, з > ж; к, ц > ч; х, с > ш; д > дж; зд > ждж; т > ч; ст, ск > щ, а саме:

а) у дієсловах І дієвідміни чергування відбувається в усіх особово-числових формах:

Особа	Особові форми дієслів І дієвідміни
	гуркотати		тесати
	Одн.	Мн.	Одн.	Мн.
1	гуркочу	гуркочемо	тешу	тешемо
2	гуркочеш	гуркочете	тешеш	тешете
3	гуркоче	гуркочуть	теше	тешуть

б) у дієсловах ІІ дієвідміни чергування відбувається тільки в 1 особі одн.:

Особа	Особові форми дієслів ІІ дієвідміни
	гуркотіти		їздити
	Одн.	Мн.	Одн.	Мн.
1	гуркочу	гуркотимо	їжджу	їздимо
2	гуркотиш	гуркотите	їздиш	їздите
3	гуркотить	гуркотять	їздить	їздять

Увага! У дієслові бігти чергування г > ж відбувається в усіх осо­бах: біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжать.

3. У дієсловах II дієвідміни, основа яких закінчується на губний б, п, в, м, ф, у 1 особі одн. та 3 особі мн. перед закінченням з’являється м’який л’; якщо звук л’ з’являється в дієсловах І дієвідміни в 1 особі одн., то він зберігається в усіх особах:

Особа	І дієвідміна		ІІ дієвідміна
	сипати		ловити
	Одн.	Мн.	Одн.	Мн.
1	сиплю	сиплемо	ловлю	ловимо
2	сиплеш	сиплете	ловиш	ловите
3	сипле	сиплють	ловить	ловлять