Методи ціноутворення

Ціноутворення на фінансовому ринку здійснюється декількома методами:

Експертний метод – грунтується на використанні аргументованих висновків експертів (визнаних спеціалістів) про рівень реальної вартості того чи іншого фінансового інструмента або ціну певної фондової операції.

Аналітичний метод - передбачає, що рівень ціни визначається в результаті детального аналізу кон’юнктури ринку, виконання діагностичного факторного аналізу, моніторингу.

Статистичний метод – базується на статистичному аналізі з використанням середніх величин, індексів, дисперсії. В сучасних умовах у ціноутворенні на регіональних фондових ринках застосовуються фондові індекси, які дають змогу визначати загальну тенденцію зміни кон’юнктури ринку на певні види цінних паперів.

Нормативно-параметричний (бальний) метод – Кожна інвестиційна характеристика цінного папера або фондової операції має певний діапазон нормативних значень. Обрана нормативна одиниця оцінюється тією чи іншою кількістю балів. Далі бали підсумовуються, і отримана сума білів множиться на завчасно прийняту вартісну оцінку одного бала. в результаті отримується певний вартісний рівень ціни.

Балансовий метод – теоретично найпростіший. Вартість майна, зафіксована в офіційній звітності підприємства, ділиться на загальну кількість акцій. На практиці використовувати цей метод доволі складно адже, вартість майна періодично змінюється в ході переоцінки основних фондів, а також через небажання багатьох учасників фондового ринку мати справу з реальною вартістю цінних паперів.

Економіко-математичне моделювання – у вигляді імітаційних моделей або динамічного моделювання на основі графічних або логічних моделей з використанням комп'ютерної техніки базується на побудові певних схем, які фіксують відповідну залежність і враховують конкретні фактори, що чинять як позитивний так і негативний вплив. безумовно, це досить перспективний метод ціноутворення на фінансовому ринку.

Специфіка ціноутворення на фінансовому ринку

Аналізуючи механізм ціноутворення на фінансовому ринку, необхідно розрізнять ті його елементи, які визначаються органами державного регулювання та емітентами цінних паперів, а також ті, які формуються під впливом вторинного ринку, а це означає, що вони відображають ринкове співвідношення між попитом і пропозицією.

Особливості системи формування цін визначаються емітентами ще на стадії розробки та прийняття умов випуску цінних паперів, виборі ринкового сегмента їх розповсюдження. Якщо такий сегмент занадто обмежений, то ціна визначається ціною первинного розміщення і ціною погашення. У даному випадку ціна прив'язується до дати продажу цінного папера і може називатися призначуваною. Оскільки простір вторинного ринку не обмежується, емітент має можливість визначити лише початкову ціну первинного розміщення і кінцеву ціну погашення. Проміжні ціни протягом усього терміну дії встановлюються ринком, а не органами, що випустили цінні папери. Якщо цінні папери виступають як боргові зобов'язання (облігації, векселя), то вони мають фіксовані ціни первинного продажу і погашення, а також термін дії та дату погашення.

Під час випуску нових цінних паперів проводить організаційна робота, пов'язана з певними витратами: вибір видів, типів, категорій цінних паперів, що випускаються, визначення обсягу випуску і ціни цінних паперів, вибір методу розміщення випуску (аукціони, торги, конкурс, передплата), підготовка проспекту емісії, оплата емітентом послуг інвестиційного інституту. На передемісійний нараді встановлюється кінцева ціна паперів нового випуску з урахуванням фінансового становища емітента, мети випуску і виду цінних паперів. Після цього здійснюється безпосередній випуск цінних паперів в обіг. Випуск відбувається при заснуванні акціонерного товариства, збільшенні обсягу статутного капіталу зростанні позикового капіталу.

Розрізняють такі форми емісії:

• часткове розміщення без публічного оголошення і проведення рекламної компанії, продаж першим власникам на рівних умовах;

• відкритий продаж із публікацією та реєстрацією проспекту емісії.

На вторинному ринку здійснюються угоди купівлі-продажу цінних паперів юридичними і фізичними особами через посередництво інвестиційних інститутів після первинного розміщення цінних паперів за певною ціною. Вторинний ринок включає в себе неорганізований (позабіржовий) та організований (біржовий) ринки.

Формування вторинного ринку акцій приватизованих підприємств в Україні почалося практично одночасно з появою перших акціонерних товариств. Позабіржові угоди в різних обсягах укладаються постійно з акціями практично кожного емітента, що пов'язано з формуванням великих пакетів акцій перед першими зборами акціонерів і, відповідно перед перевиборами ради директорів. За наявності конкуренції ціни позабіржового та біржового ринків досягають декількох сотень номіналів. В основі таких відхилень лежить прагнення встановити контроль над підприємством. Зростання курсової вартості акції, викликане переоцінкою основних фондів матиме місце, але отримання доходу від перепродажу буде обмежене неліквідністю більшості акцій.