Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
для с_ Modelyuvannya ekonomiku 2013-1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
419.33 Кб
Скачать

Моделювання економіки

1. Моделювання передбачає:

  1. лише конструювання моделі системи та процес опосередкованого дослідження її функціонування;

  2. конструювання лише математичних залежностей для вивчення об’єкту;

  3. лише апробацію розроблених моделей для досліджуваної системи;

  4. лише розробку техніко-економічних показників для наповнення моделі.

2. Дослідження економіки передбачає моделювання (відмітити найширше поняття):

  1. технологічних процесів;

  2. економічних явищ;

  3. економічних систем;

  4. економічних показників.

3. Яки Математичні моделі прийняття рішень в умовах невизначеності і конфліктності вивчає такий розділ «Дослідження операцій»:

  1. оптимізаційне програмування;

  2. теорія масового обслуговування;

  3. теорія ігор;

  4. теорія ймовірностей.

4. Всі моделі поділяються на:

  1. предметні та ідеальні;

  2. економічні та технічні;

  3. об’єктивні та суб’єктивні;

  4. прості та складні.

5. Предметні моделі – це:

  1. моделі, втілені в певних матеріалах;

  2. знакові утворення;

  3. моделі тільки неживих предметів;

  4. алгоритми.

6. Математичні моделі – це:

  1. Знакові утворення;

  2. алгоритми;

  3. математичні формули;

  4. всі вище перераховані поняття.

7. Модель в широкому розумінні – це:

  1. умовний образ об’єкта дослідження, що зосереджує в собі найсуттєвіші риси та характеристики досліджуваного явища;

  2. графік, що відображає розвиток процесу;

  3. прогнозне значення певного параметру;

  4. статистичні характеристики досліджуваної величини.

8. Вимоги до економіко-математичної моделі такі:

  1. наявність статистичної інформації;

  2. таблична форма запису;

  3. достатня точність, простота та наглядність, типовість та специфічність;

  4. наявність наперед відомого алгоритму розв’язку задачі.

9. До основних етапів моделювання не належать:

  1. постановка задачі;

  2. розробка структурної моделі;

  3. розв’язок моделі на комп’ютері;

  4. складання історичної довідки.

10. Під економіко-математичною моделлю розуміють:

  1. фізичну модель об’єкта;

  2. концентрований вираз основних взаємозв’язків та закономірностей економічного явища у математичній формі;

  3. діаграму та пояснення до неї;

  4. математичне сподівання та дисперсію випадкової величини.

11. Процес побудови економіко-математичної моделі починається з:

  1. вибору алгоритму розв’язку задачі;

  2. вивчення об’єкту моделювання та постановки задачі;

  3. підготовки програмного забезпечення для комп’ютера;

  4. підготовки статистичної звітності.

12. Економіка як кібернетична система характеризується:

  1. лінійними та нелінійними моделями;

  2. динамічними та статичними моделями;

  3. стохастичними та детермінованими моделями;

  4. всіма вище перерахованими моделям.

13. Система моделей – це комплекс моделей:

  1. пов’язаних між собою інформаційними та математичними каналами;

  2. розроблених для макроекономічної системи;

  3. в яких вихідні дані одних моделей є вхідними для інших;

  4. що відповідають всім вище переліченим тлумаченням.

14. Статичні моделі припускають:

  1. що модельована система незмінна в часі;

  2. використання тільки статистичних методів для їх реалізації;

  3. проведення досліджень тільки завдяки предметних моделей;

  4. що модельована система змінюється з плином часу.

15. Модель:

    1. зразок, аналог, подібність деякому об’єкту;

    2. відображає специфічні, важливі для дослідника сторони об’єкту;

    3. спрощено представляє об’єкт;

    4. відповідає всім вище переліченим судженням.

16. Об’єктом моделювання може виступати:

  1. реальна господарська система;

  2. деякий процес;

  3. кілька процесів в системі;

  4. всі вище перелічені варіанти.

17. Головна особливість моделювання полягає в тому, що це метод:

  1. опосередкованого пізнання за допомогою об’єктів-замінників;

  2. безпосереднього, активного дослідження;

  3. вивчення об’єктів за допомогою експертів;

  4. вивчення економічної рівноваги.

18. Математичні моделі використовують:

  1. лише в техніці;

  2. лише в економіці;

  3. лише в медицині;

  4. в усіх галузях науки і суспільного життя.

19. Всі методи реалізації математичних моделей поділяють на:

  1. аналітичні , графічні, чисельні;

  2. об’єктивні та суб’єктивні;

  3. зовнішні та внутрішні;

  4. прості та складні.

20. Моделювання передбачає:

  1. лише конструювання моделі системи та процес опосередкованого дослідження її функціонування;

  2. конструювання лише математичних залежностей для вивчення об’єкту;

  3. лише апробацію розроблених моделей для досліджуваної системи;

  4. лише розробку техніко-економічних показників для наповнення моделі.

21. В економіко-математичних моделях об’єктом моделювання є:

1) економічні процеси;

2) математичні процеси;

3) фізичні процеси;

4) статистичні.

22. Моделювання економіки як науковий напрям сформувався у:

  1. 30-ті роки ХХ століття;

  2. 50-ті роки ХХ століття;

  3. 60-ті роки ХХ століття;

  4. 70-ті роки ХХ століття

23. Модель є детермінованою:

  1. якщо однозначно визначений результат вирішення;

  2. якщо неоднозначно визначений результат вирішення;

  3. якщо враховується фактор часу;

  4. якщо не враховується фактор часу.

24. Модель є стохастичною:

  1. якщо однозначно визначений результат вирішення;

  2. якщо неоднозначно визначений результат вирішення;

  3. якщо враховується фактор часу;

  4. якщо не враховується фактор часу.

25. Модель є статичною:

  1. якщо однозначно визначений результат вирішення;

  2. якщо неоднозначно визначений результат вирішення;

  3. якщо враховується фактор часу;

  4. якщо не враховується фактор часу.

26. Модель є динамічною:

  1. якщо однозначно визначений результат вирішення;

  2. якщо неоднозначно визначений результат вирішення;

  3. якщо враховується фактор часу;

  4. якщо не враховується фактор часу.

27. Модель, яка відповідає на запитання «як це відбувається?» є:

  1. дескриптивною;

  2. нормативною;

  3. детермінованою;

  4. динамічною.

28. Модель, яка відповідає на запитання «як це має бути?» є:

  1. дескриптивною;

  2. нормативною;

  3. детермінованою;

  4. динамічною.

29. Моделі, які відображають внутрішні залежності між елементами систем називаються:

  1. дескриптивними;

  2. нормативними;

  3. структурними;

  4. функціональними.

30. Моделі, які відображають зв’язки між змінними величинами і зовнішніми параметрами називаються:

  1. дескриптивними;

  2. нормативними;

  3. структурними;

  4. функціональними.

31. За ознакою взаємозв'язку вхідних і вихідних параметрів виділяється така група моделей:

  1. лінійні;

  2. статичні;

  3. безперервні;

  4. динамічні.

32. Деякі залежності для шуканих характеристик прагнуть у загальному вигляді отримати при такому методі дослідження моделі:

  1. аналітичному;

  2. числовому;

  3. якісному;

  4. математичному.

33. Не маючи явного розв’язку, все ж знаходять деякі властивості рішень при такому методі дослідження моделі:

1) аналітичному;

2) числовому;

3) якісному;

4) математичному.

34. Для побудови комп’ютерної моделі використовуються методи обчислювальної математики при такому виді моделювання:

1) алгоритмічному;

2) числовому;

3) якісному;

4) статистичному.

35. Процес функціонування досліджуваної системи відтворюється на комп’ютері при такому виді моделювання:

1) алгоритмічному;

2) числовому;

3) якісному;

4) статистичному.

36. Метод Монте-Кар­ло відноситься до методу моделювання:

1) алгоритмічному;

2) числовому;

3) якісному;

4) статистичному.

37. Метод Монте-Кар­ло розроблено:

1) в кінці 330-х рр. ХХ століття;

2) в кінці 40-х рр. ХХ століття;

3) в кінці 50-х рр. ХХ століття;

4) в кінці 60-х рр. ХХ століття.

38. Авторами методу Монте-Кар­ло е:

1) Д. Гейл і Е. Брігхем ;

2) Дж. Нейман і С. Улам;

3) А. Курно і В. Занг;

4) Р. Мертон і Ф. Блек.

39. Невизначеність – це:

  1. вплив суб’єктивних факторів на результати аналізу;

  2. недетермінованість процесів;

  3. характеристика недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями та інформацією стосовно проблемної ситуації;

  4. вплив об’єктивних факторів на результат аналізу.

40. Показники, що є основними для кількісного аналізу ризиків

  1. кореляційні залежності між величинами;

  2. ймовірність, математичне очікування, дисперсія;

  3. система гіпотез;

  4. розподіл ймовірностей випадкових величин.

41. Оптимальна стратегія гравця – це:

  1. вибір способу дій гравця на кожному етапі гри;

  2. обсяг необхідної інформації, якою володіє кожен гравець у момент вибору свого способу дій;

  3. плата кожного гравця;

  4. стратегія, що за багаторазового повторення гри забезпечує гравцеві максимально можливий середній виграш (мінімальний програш).

42. Платіжна матриця – це:

1) таблиця з виграшами гравця в залежності від стратегії;

2) таблиця з мінімальними цінами гри;

3) таблиця з максимальними цінами гри;

4) таблиця з сідловими цінами гри.

43. Нижня ціна гри - це:

1) мінімальне значення серед мінімальних виграшів платіжної матриці;

2) максимальне значення серед мінімальних виграшів платіжної матриці;

3) мінімальне значення серед максимальних програшів платіжної матриці;

4) максимальне значення максимальних програшів платіжної матриці.

44. Верхня ціна гри - це:

1) мінімальне значення серед мінімальних виграшів платіжної матриці;

2) максимальне значення серед мінімальних виграшів платіжної матриці;

3) мінімальне значення серед максимальних програшів платіжної матриці;

4) максимальне значення максимальних програшів платіжної матриці.

45. Теорія ігор використовується для:

  1. розгляду конфліктних ситуацій;

  2. знаходження екстремуму;

  3. організації азартних ігор;

  4. розв’язку детермінованих задач.

46. Сторони в конфліктній ситуації називаються:

  1. гравцями;

  2. конкурентами;

  3. особами, що приймають рішення;

  4. конфліктуючими.

47. Управлінські рішення в економіці приймаються в ситуаціях:

  1. цілковитої визначеності;

  2. визначеності, ризику, невизначеності;

  3. безнадійності;

  4. стабільності та рівноваги.

48. Сідлова точка це:

  1. максимальний виграш однієї сторони;

  2. мінімальний виграш однієї сторони;

  3. точка, де сходяться оптимальні стратегії обох гравців;

  4. оптимальна стратегія.

49. Обрати критерії, що використовуються для оцінки стратегій

  1. Стьюдента, Фішера, оптимальності;

  2. Вальда, Севіджа, максимінний;

  3. песимізму, оптимізму, хаосу;

  4. максимального мінімального виграшу.

50. Який критерій вибору стратегії припускає, що виграш повинен бути не менший, ніж найбільше його значення у найгірших умовах:

1) критерій Вальда;

2) критерій Лапласа;

3) критерій Севіджа;

4) критерій Гурвіца.

51. Який критерій вибору стратегії заснований на рівновеликості всіх ймовірностей P2j:

1) критерій Вальда;

2) критерій Лапласа;

3) критерій Севіджа;

4) критерій Гурвіца.

52. Який критерій вибору стратегії визначає оптимальну стратегію по максимальній величині середнього значення кожного рядка рядка платіжної матриці:

1) критерій Вальда;

2) критерій Лапласа;

3) критерій Севіджа;

4) критерій Гурвіца.

53. Який критерій вибору стратегії вимагає уникнення занадто великого ризику у будь-яких умовах:

1) критерій Вальда;

2) критерій Лапласа;

3) критерій Севіджа;

4) критерій Гурвіца.

54. Ризик – це:

  1. імовірнісна категорія;

  2. об’єктивно-суб’єктивна категорія;

  3. стала величина;

  4. випадкова величина.

55. Верхня ціна гри показує, що:

  1. гравець не отримає виграшу вищого за неї;

  2. гравець не отримає виграшу меншого за неї;

  3. гравець отримає виграш вищий за неї;

  4. гравець отримає виграш рівний їй.

56. Нижня ціна гри показує, що:

  1. гравець не отримає виграшу вищого за неї ;

  2. гравець не отримає виграшу меншого за неї;

  3. гравець отримає виграш вищий за неї;

  4. гравець отримає виграш рівний їй.

57. Вкажіть класи ігор:

  1. стратегічні та статистичні;

  2. мікроекономічні та макроекономічні;

  3. суперечливі та компромісні;

  4. динамічні та детерміновані.

58. Теорія ігор вивчає:

  1. формалізацію конфліктних ситуацій;

  2. формалізацію виробничих процесів;

  3. формалізацію випадкових процесів;

  4. формалізацію прийняття управлінських рішень.

59. Ходом теорії ігор називають:

1) вибір однієї з можливих, визначених правилами гри дій і реалізацію цієї дії;

2) вибір двох можливих, визначених правилами гри дій і реалізацію цієї дії;

3) вибір декількох можливих, визначених правилами гри дій і реалізацію цієї дії;

4) реалізацію дії, визначеної правилами гри.

60. Гра двох осіб з нульовою сумою – це:

1) гра де виграш однієї сторони більше програшу іншої, а сума програшу обох сторін не дорівнює нулю;

2) гра де виграш однієї сторони менше програшу іншої, а сума виграшів обох сторін не дорівнює нулю.

3) гра де виграш однієї сторони дорівнює програшу іншої, а сума виграшів обох сторін дорівнює нулю;

4) гра де виграш однієї сторони дорівнює виграшу іншої, а сума програшів обох сторін не дорівнює нулю.

61. Цілком визначені ігри, називаються іграми з:

1) іграми з кінцевою точкою;

2) іграми з сідловою точкою;

3) іграми з середньою точкою;

4) іграми з початковою точкою.

62. Теорія ігор – це математична теорія:

1) конфліктних ситуацій;

2) складних ситуацій;

3) невизначених ситуацій;

4) визначених ситуацій.

63. Які фактори впливають на виникнення ризиків: