Моделювання економіки

1. Моделювання передбачає:

1. лише конструювання моделі системи та процес опосередкованого дослідження її функціонування;

2. конструювання лише математичних залежностей для вивчення об’єкту;

3. лише апробацію розроблених моделей для досліджуваної системи;

4. лише розробку техніко-економічних показників для наповнення моделі.

2. Дослідження економіки передбачає моделювання (відмітити найширше поняття):

1. технологічних процесів;

2. економічних явищ;

3. економічних систем;

4. економічних показників.

3. Яки Математичні моделі прийняття рішень в умовах невизначеності і конфліктності вивчає такий розділ «Дослідження операцій»:

1. оптимізаційне програмування;

2. теорія масового обслуговування;

3. теорія ігор;

4. теорія ймовірностей.

4. Всі моделі поділяються на:

1. предметні та ідеальні;

2. економічні та технічні;

3. об’єктивні та суб’єктивні;

4. прості та складні.

5. Предметні моделі – це:

1. моделі, втілені в певних матеріалах;

2. знакові утворення;

3. моделі тільки неживих предметів;

4. алгоритми.

6. Математичні моделі – це:

1. Знакові утворення;

2. алгоритми;

3. математичні формули;

4. всі вище перераховані поняття.

7. Модель в широкому розумінні – це:

1. умовний образ об’єкта дослідження, що зосереджує в собі найсуттєвіші риси та характеристики досліджуваного явища;

2. графік, що відображає розвиток процесу;

3. прогнозне значення певного параметру;

4. статистичні характеристики досліджуваної величини.

8. Вимоги до економіко-математичної моделі такі:

1. наявність статистичної інформації;

2. таблична форма запису;

3. достатня точність, простота та наглядність, типовість та специфічність;

4. наявність наперед відомого алгоритму розв’язку задачі.

9. До основних етапів моделювання не належать:

1. постановка задачі;

2. розробка структурної моделі;

3. розв’язок моделі на комп’ютері;

4. складання історичної довідки.

10. Під економіко-математичною моделлю розуміють:

1. фізичну модель об’єкта;

2. концентрований вираз основних взаємозв’язків та закономірностей економічного явища у математичній формі;

3. діаграму та пояснення до неї;

4. математичне сподівання та дисперсію випадкової величини.

11. Процес побудови економіко-математичної моделі починається з:

1. вибору алгоритму розв’язку задачі;

2. вивчення об’єкту моделювання та постановки задачі;

3. підготовки програмного забезпечення для комп’ютера;

4. підготовки статистичної звітності.

12. Економіка як кібернетична система характеризується:

1. лінійними та нелінійними моделями;

2. динамічними та статичними моделями;

3. стохастичними та детермінованими моделями;

4. всіма вище перерахованими моделям.

13. Система моделей – це комплекс моделей:

1. пов’язаних між собою інформаційними та математичними каналами;

2. розроблених для макроекономічної системи;

3. в яких вихідні дані одних моделей є вхідними для інших;

4. що відповідають всім вище переліченим тлумаченням.

14. Статичні моделі припускають:

1. що модельована система незмінна в часі;

2. використання тільки статистичних методів для їх реалізації;

3. проведення досліджень тільки завдяки предметних моделей;

4. що модельована система змінюється з плином часу.

15. Модель:

1. зразок, аналог, подібність деякому об’єкту;

2. відображає специфічні, важливі для дослідника сторони об’єкту;

3. спрощено представляє об’єкт;

4. відповідає всім вище переліченим судженням.

16. Об’єктом моделювання може виступати:

1. реальна господарська система;

2. деякий процес;

3. кілька процесів в системі;

4. всі вище перелічені варіанти.

17. Головна особливість моделювання полягає в тому, що це метод:

1. опосередкованого пізнання за допомогою об’єктів-замінників;

2. безпосереднього, активного дослідження;

3. вивчення об’єктів за допомогою експертів;

4. вивчення економічної рівноваги.

18. Математичні моделі використовують:

1. лише в техніці;

2. лише в економіці;

3. лише в медицині;

4. в усіх галузях науки і суспільного життя.

19. Всі методи реалізації математичних моделей поділяють на:

1. аналітичні , графічні, чисельні;

2. об’єктивні та суб’єктивні;

3. зовнішні та внутрішні;

4. прості та складні.

20. Моделювання передбачає:

1. лише конструювання моделі системи та процес опосередкованого дослідження її функціонування;

2. конструювання лише математичних залежностей для вивчення об’єкту;

3. лише апробацію розроблених моделей для досліджуваної системи;

4. лише розробку техніко-економічних показників для наповнення моделі.

21. В економіко-математичних моделях об’єктом моделювання є:

1) економічні процеси;

2) математичні процеси;

3) фізичні процеси;

4) статистичні.

22. Моделювання економіки як науковий напрям сформувався у:

1. 30-ті роки ХХ століття;

2. 50-ті роки ХХ століття;

3. 60-ті роки ХХ століття;

4. 70-ті роки ХХ століття

23. Модель є детермінованою:

1. якщо однозначно визначений результат вирішення;

2. якщо неоднозначно визначений результат вирішення;

3. якщо враховується фактор часу;

4. якщо не враховується фактор часу.

24. Модель є стохастичною:

1. якщо однозначно визначений результат вирішення;

2. якщо неоднозначно визначений результат вирішення;

3. якщо враховується фактор часу;

4. якщо не враховується фактор часу.

25. Модель є статичною:

1. якщо однозначно визначений результат вирішення;

2. якщо неоднозначно визначений результат вирішення;

3. якщо враховується фактор часу;

4. якщо не враховується фактор часу.

26. Модель є динамічною:

1. якщо однозначно визначений результат вирішення;

2. якщо неоднозначно визначений результат вирішення;

3. якщо враховується фактор часу;

4. якщо не враховується фактор часу.

27. Модель, яка відповідає на запитання «як це відбувається?» є:

1. дескриптивною;

2. нормативною;

3. детермінованою;

4. динамічною.

28. Модель, яка відповідає на запитання «як це має бути?» є:

1. дескриптивною;

2. нормативною;

3. детермінованою;

4. динамічною.

29. Моделі, які відображають внутрішні залежності між елементами систем називаються:

1. дескриптивними;

2. нормативними;

3. структурними;

4. функціональними.

30. Моделі, які відображають зв’язки між змінними величинами і зовнішніми параметрами називаються:

1. дескриптивними;

2. нормативними;

3. структурними;

4. функціональними.

31. За ознакою взаємозв'язку вхідних і вихідних параметрів виділяється така група моделей:

1. лінійні;

2. статичні;

3. безперервні;

4. динамічні.

32. Деякі залежності для шуканих характеристик прагнуть у загальному вигляді отримати при такому методі дослідження моделі:

1. аналітичному;

2. числовому;

3. якісному;

4. математичному.

33. Не маючи явного розв’язку, все ж знаходять деякі властивості рішень при такому методі дослідження моделі:

1) аналітичному;

2) числовому;

3) якісному;

4) математичному.

34. Для побудови комп’ютерної моделі використовуються методи обчислювальної математики при такому виді моделювання:

1) алгоритмічному;

2) числовому;

3) якісному;

4) статистичному.

35. Процес функціонування досліджуваної системи відтворюється на комп’ютері при такому виді моделювання:

1) алгоритмічному;

2) числовому;

3) якісному;

4) статистичному.

36. Метод Монте-Кар­ло відноситься до методу моделювання:

1) алгоритмічному;

2) числовому;

3) якісному;

4) статистичному.

37. Метод Монте-Кар­ло розроблено:

1) в кінці 330-х рр. ХХ століття;

2) в кінці 40-х рр. ХХ століття;

3) в кінці 50-х рр. ХХ століття;

4) в кінці 60-х рр. ХХ століття.

38. Авторами методу Монте-Кар­ло е:

1) Д. Гейл і Е. Брігхем ;

2) Дж. Нейман і С. Улам;

3) А. Курно і В. Занг;

4) Р. Мертон і Ф. Блек.

39. Невизначеність – це:

1. вплив суб’єктивних факторів на результати аналізу;

2. недетермінованість процесів;

3. характеристика недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями та інформацією стосовно проблемної ситуації;

4. вплив об’єктивних факторів на результат аналізу.

40. Показники, що є основними для кількісного аналізу ризиків

1. кореляційні залежності між величинами;

2. ймовірність, математичне очікування, дисперсія;

3. система гіпотез;

4. розподіл ймовірностей випадкових величин.

41. Оптимальна стратегія гравця – це:

1. вибір способу дій гравця на кожному етапі гри;

2. обсяг необхідної інформації, якою володіє кожен гравець у момент вибору свого способу дій;

3. плата кожного гравця;

4. стратегія, що за багаторазового повторення гри забезпечує гравцеві максимально можливий середній виграш (мінімальний програш).

42. Платіжна матриця – це:

1) таблиця з виграшами гравця в залежності від стратегії;

2) таблиця з мінімальними цінами гри;

3) таблиця з максимальними цінами гри;

4) таблиця з сідловими цінами гри.

43. Нижня ціна гри - це:

1) мінімальне значення серед мінімальних виграшів платіжної матриці;

2) максимальне значення серед мінімальних виграшів платіжної матриці;

3) мінімальне значення серед максимальних програшів платіжної матриці;

4) максимальне значення максимальних програшів платіжної матриці.

44. Верхня ціна гри - це:

1) мінімальне значення серед мінімальних виграшів платіжної матриці;

2) максимальне значення серед мінімальних виграшів платіжної матриці;

3) мінімальне значення серед максимальних програшів платіжної матриці;

4) максимальне значення максимальних програшів платіжної матриці.

45. Теорія ігор використовується для:

1. розгляду конфліктних ситуацій;

2. знаходження екстремуму;

3. організації азартних ігор;

4. розв’язку детермінованих задач.

46. Сторони в конфліктній ситуації називаються:

1. гравцями;

2. конкурентами;

3. особами, що приймають рішення;

4. конфліктуючими.

47. Управлінські рішення в економіці приймаються в ситуаціях:

1. цілковитої визначеності;

2. визначеності, ризику, невизначеності;

3. безнадійності;

4. стабільності та рівноваги.

48. Сідлова точка це:

1. максимальний виграш однієї сторони;

2. мінімальний виграш однієї сторони;

3. точка, де сходяться оптимальні стратегії обох гравців;

4. оптимальна стратегія.

49. Обрати критерії, що використовуються для оцінки стратегій

1. Стьюдента, Фішера, оптимальності;

2. Вальда, Севіджа, максимінний;

3. песимізму, оптимізму, хаосу;

4. максимального мінімального виграшу.

50. Який критерій вибору стратегії припускає, що виграш повинен бути не менший, ніж найбільше його значення у найгірших умовах:

1) критерій Вальда;

2) критерій Лапласа;

3) критерій Севіджа;

4) критерій Гурвіца.

51. Який критерій вибору стратегії заснований на рівновеликості всіх ймовірностей P2_j:

1) критерій Вальда;

2) критерій Лапласа;

3) критерій Севіджа;

4) критерій Гурвіца.

52. Який критерій вибору стратегії визначає оптимальну стратегію по максимальній величині середнього значення кожного рядка рядка платіжної матриці:

1) критерій Вальда;

2) критерій Лапласа;

3) критерій Севіджа;

4) критерій Гурвіца.

53. Який критерій вибору стратегії вимагає уникнення занадто великого ризику у будь-яких умовах:

1) критерій Вальда;

2) критерій Лапласа;

3) критерій Севіджа;

4) критерій Гурвіца.

54. Ризик – це:

1. імовірнісна категорія;

2. об’єктивно-суб’єктивна категорія;

3. стала величина;

4. випадкова величина.

55. Верхня ціна гри показує, що:

1. гравець не отримає виграшу вищого за неї;

2. гравець не отримає виграшу меншого за неї;

3. гравець отримає виграш вищий за неї;

4. гравець отримає виграш рівний їй.

56. Нижня ціна гри показує, що:

1. гравець не отримає виграшу вищого за неї ;

2. гравець не отримає виграшу меншого за неї;

3. гравець отримає виграш вищий за неї;

4. гравець отримає виграш рівний їй.

57. Вкажіть класи ігор:

1. стратегічні та статистичні;

2. мікроекономічні та макроекономічні;

3. суперечливі та компромісні;

4. динамічні та детерміновані.

58. Теорія ігор вивчає:

1. формалізацію конфліктних ситуацій;

2. формалізацію виробничих процесів;

3. формалізацію випадкових процесів;

4. формалізацію прийняття управлінських рішень.

59. Ходом теорії ігор називають:

1) вибір однієї з можливих, визначених правилами гри дій і реалізацію цієї дії;

2) вибір двох можливих, визначених правилами гри дій і реалізацію цієї дії;

3) вибір декількох можливих, визначених правилами гри дій і реалізацію цієї дії;

4) реалізацію дії, визначеної правилами гри.

60. Гра двох осіб з нульовою сумою – це:

1) гра де виграш однієї сторони більше програшу іншої, а сума програшу обох сторін не дорівнює нулю;

2) гра де виграш однієї сторони менше програшу іншої, а сума виграшів обох сторін не дорівнює нулю.

3) гра де виграш однієї сторони дорівнює програшу іншої, а сума виграшів обох сторін дорівнює нулю;

4) гра де виграш однієї сторони дорівнює виграшу іншої, а сума програшів обох сторін не дорівнює нулю.

61. Цілком визначені ігри, називаються іграми з:

1) іграми з кінцевою точкою;

2) іграми з сідловою точкою;

3) іграми з середньою точкою;

4) іграми з початковою точкою.

62. Теорія ігор – це математична теорія:

1) конфліктних ситуацій;

2) складних ситуацій;

3) невизначених ситуацій;

4) визначених ситуацій.

63. Які фактори впливають на виникнення ризиків: