Принципи:

1. здійснення правосуддя виключно судами (ст.. 5 Закону);

2. єдності судової системи (част. 2 ст. 3 Закону);

3. територіальності (част. 1 ст. 125 Конст.);

4. спеціалізації (част. 1 ст. 125 Конст.);

5. інстанційності (част. 1 ст. 17 Закону; п. 8 част. 3 ст. 129 Конст.);

6. право на судовий захист (ст.. 7 Закону);

7. самостійність судової влади (ст.. 6 Закону);

8. незалежності судів (ст.. 47, 48);

9. рівності всіх перед законом і судом (ст.. 9 Зкону);

10. колегіального і одноособового розгляду справ (ст.. 15 Закону);

11. забезпечення права на правову допомогу (ст.. 10 Закону; ст.. 59 Конституції)

12. гласності та відкритості (ст. 11 Закону);

13. обов’язковості судових рішень (ст.. 13 Закону);

14. право на оскарження судових рішень (ст.. 14 Закону);

15. здійснення судочинства державною мовою (ст.. 12 Закону).

1. Принцип здійснення правосуддя виключно судами (ст.. 5 Закону)

Здійснення правосуддя виключно судом:

• забороняється делегування функцій суду та привласнення;

недодержання зазначеного принципу робить нікчемними прийняті рішення і тягне відповідальність (кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, тощо), - - - - забороняється створення надзвичайних та спеціальних судів (під час надзвичайного стану)

• принцип полягає у тому, що судові справи розглядають спеціально уповноважені не це особи (професійні судді, присяжні, народні засідателі);

• народні засідателі і присяжні залучаються до участі у справі у випадках визначених процесуальними законами (КПК, ЦПК, ГПК, КАСУ).

2. Принцип єдності судової системи (част. 2 ст. 3 Закону)

Част. 3 ст. 1 Закону, част. 2 ст. 2 Конституції, част. 4 ст. 17 Закону

Ч.2 ст.3 Закону «Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів.»

Основні ознаки єдності судової системи:

• уніфікація назв суддів;

• символи судової влади;

• єдині засади організації та діяльності судів;

• єдиний статус суддів;

• обов’язковість дотримання правил судочинства;

• обов’язковість виконання рішень суду;

• єдиний порядок організаційного забезпечення;

• вирішення внутрішніх питань через суддівське самоврядування.

Судовій системі не притаманна централізація.

3. Принцип територіальності (част. 1 ст. 125 Конст.)

Суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини (так у нас утворені місцеві суди та адміністративні; вищі спеціалізовані та Верховний є тільки у Києві).

• Районні і міські суди(поширюється на райони, райони у містах)

• Міськрайонні суди (міста обласного значення і прилеглі до них райони)

• Апеляційних судів, що розглядають цивільні та кримінальні справи (на території областей, АРК, міст Києва і Севастополя)

• Місцевих господарських і окружних адміністративних судів (на території областей, АРК, міст Києва і Севастополя)

• Господарських та адміністративних апеляційних судів (на території однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць)

• Вищих спеціалізованих та ВСУ, що поширюються на всю територію України.

4. Принцип спеціалізації (част. 1 ст. 125 Конст.)

Відповідно до цього принципу функціонують відокремлені суди, які мають свою юрисдикцію і свої правила розгляду.

Види:

• загальна юрисдикція (цивільні, кримінальні, справи про адміністративні правопорушення)

• господарська юрисдикція

• адміністративна юрисдикція

Вищими спеціалізованими судами є:

• Вищий спеціальний суд з розгляду цивільних та кримінальних справ (м. Київ)

• Вищий адміністративний суд України

• Вищий господарський суд України

В судах є внутрішня спеціалізація.

5. Принцип інстанційності (част. 1 ст. 17 Закону; п. 8 част. 3 ст. 129 Конст.)

Судова система має ієрархічну структуру; суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня.

Зараз у нас чотириланкова система судів загальної юрисдикції.

- перша (інстанція)

- апеляційна (інстанція)

- касаційна (інстанція)

- Верховний суд України (ВСУ) – не є 4-ю інстанцією (ст.. 38 З.) Є найвищим органом судів загальної юрисдикції.

6. Право на судовий захист (ст. 7 Зак.; ч.1 ст.6 Європ. Конфенції; ст.8,55,124 Конст.)

Означає забезпечення можливості для юридичних і фізичних осіб звертатися до суду для захисту своїх порушених прав та законів, інтересів.

Такий суд повинен бути: незалежний, безсторонній та утворений відповідно до закону.

Складовою цього принципу є універсальність права звернення до суду. Судова система має забезпечити доступність правосуддя (ст.7 З.)

До елементів доступності можна віднести: раціональну роботу суду; територіальна наближеність судів до населених пунктів; створення умов для обіймання посад високопрофесійними суддями та іншими спеціалістами; належне, технічне і органічне забезпечення роботи суду.