4.2.2. Хіміотерапія при оздоровленні рослин від вірусів

Метод хіміотерапії базується на обробці рослин речовинами-інгібіторами вірусів або на їх додаванні до поживного середовища ін вітро. Застосування захисних речовин стосовно збудника вірусних інфекцій ускладнюється тим, що переважна кількість хімічних препаратів фітотоксична, а решта не задовольняє вимоги контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів.

Вчені вишукують антивірусні препарати, які виробляються самими рослинами. Позитивні результати отримані в цьому напрямку при використанні екстрактів лаванди, ромашки лікарської, шавлії та інших рослин.

Відома антивірусна дія антибіотиків. Наприклад, іманін – антибіотик, вилучений із звіробою, сприяє підвищенню стійкості томатів до деяких вірусних захворювань. Комплексне передсадивне застосування тіосечовини і гіберелінів для обробки бульб картоплі сприяє зниженню продукції X- та Y-вірусів у рослин.

Велике значення має рН середовище при само реплікації вірусу. У дослідах на картоплі встановлено, що при значеннях рН близько 10 відбувається дезагрегація вірусів і втрата їх активності. Використовують ацетилсаліциінтерферон, а також лізати вірусів (їх одержують шляхом кислотного або ферментного гідролізу вірусних препаратів).

Метод верхівкових меристем і хіміотерапія успішно доповнюють один одного при використанні панкреатичної РНК-ази, яку додають до поживного середовища. Відсоток здорових рослин-регенерантів на середовищі з РНК-азою у 1,5-2 рази вищий, ніж без неї. Відмічено пригнічення вірусної інфекції картоплі під впливом аналогів основ нуклеїнових кислот. Щоб збільшити частку безвірусних меристемних рослин, до поживного середовища часто додають препарат «Вірозол» (синтетичний рибоварин).

Вивчення питань хіміотерапії вірусних захворювань рослин знаходиться на сьогоднішній день у стані активного пошуку.

Існують інші методи одержання безвірусного рослинного матеріалу. Наприклад, метод мікрощеплення, який застосовують при умові, що насіння цитрусових, персика і багатьох плодових культур не передає віруси і залишається здоровим. Рослини, які виросли у пробірці ін вітро з насіння, готують під бінокулярною лупою для мікро щеплення – рослину зрізують, а на кінці залишка стебла роблять надріз, із яким зщеплюють необхідний меристематичний експлант.

4.3. Діагностика рослин на наявність вірусів

Найважливіша перевага мікророзмноження – одержання величезної кількості рослин – може перетворитися у дуже небезпечний недолік, якщо матеріал не буде перевірений на чистосортність і відсутність вірусів. Особливо велике економічне значення при масовому виробництві садивного матеріалу має діагностика вірусів на всіх етапах оздоровлення.

Ідентифікація за морфологічними ознаками зустрічає ряд труднощів, бо зовнішні ознаки вірусних захворювань іноді бувають схожі з неінфекційними фізіологічними аномаліями у рослин, що виникають внаслідок незбалансованого живлення або надмірної кількості мінеральних добрив тощо. Крім того, вірус може знаходитися в рослині в прихованому (латентному) стані і зовнішні ознаки не виявляються.

Фізичні і біологічні особливості вірусів потребують специфічних методів їх діагностики. Сучасний стан досліджень передбачає використання таких методів діагностики на наявність вірусів:

• метод електронної мікроскопії;

• індикаторний (біологічний) метод;

• метод імунодіагностики (імуноферментний аналіз).