56. Мережа підрозділів банку та фактори їх розміщення

Залежно від характеру взаємодії між клієнтом та банком, прямі канали збуту банківських послуг поділяються на:

1. традиційні (стаціонарні, мобільні) – засновані на безпосередньому контакті клієнта з продавцем;

2. нетрадиційні (дистанційні) – канали віддаленого доступу до банківських послуг, до яких відносять:

- пристрої самообслуговування (банкомати, торговельні термінали, мультимедійні термінали);

- електронні канали (комп’ютерні мережі, INTERNET);

- телекомунікації (телефон, телекс, факс і т.п.) та телефонні мережі (пропозиція послуг через "паперову" пошту ) тощо.

В сучасних умовах саме стаціонарні канали збуту банківських послуг є найбільш поширеними. Вони можуть бути централізованими, коли продаж банківських послуг здійснюється через головний офіс банку, та децентралізованими, коли збутом банківських послуг займаються філії та відділення.

Філія – це відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Організація збуту банківських послуг передбачає вирішення питання про розміщення пунктів збуту, тобто про вибір місця розташування і кількості філіалів. Доцільність та ефективність філіальної сітки сьогодні стає першочерговою проблемою для європейських банків у боротьбі за підвищення рентабельності своєї діяльності.

Вважається, що вирішуючи вищевказане питання, банки повинні робити вибір "за" або "проти" того чи іншого регіону на основі наступних основних параметрів:

1. Економічний потенціал регіону:

а) які галузі промисловості є в даному регіоні провідними, співвіднесення цих даних з досвідом колишньої роботи банку з клієнтами - представниками даних галузей;

б) перелік найбільших підприємств регіону (до яких галузей належать, яке їх фінансове становище, у яких банках обслуговуються в даний момент);

в) загальна оцінка економічної ситуації в регіоні.

2. Оборот галузей, пріоритетних для банку, або визначення ємності відповідних ринків для універсальних банків. При цьому слід провести сегментацію ринків регіону і визначити ємність кожного з них.

3. Фінансове становище підприємств області:

а) питома вага збиткових підприємств у регіоні;

б) обсяг кредиторської заборгованості й окремо обсяг прострочених дебіторської і кредиторської заборгованості в регіоні;

в) визначення найбільш і найменш доходних галузей і по можливості підприємств регіону;

г) які тенденції зміни залишків на рахунках підприємств і порівняння даного показника із середнім значенням по Україні, а також виявлення причин цих змін;

д) які тенденції і динаміка надходження коштів на рахунки підприємств регіону і основне джерело даних надходжень.

4. Банківська система регіону:

а) кількість і найменування діючих на території регіону банків;

б) аналіз основних показників діяльності банків регіону;

в) порівняння цих показників із показниками по інших регіонах;

г) основні показники роботи найбільш великих банків регіону.

Визначається також політика, яка проводиться керівництвом регіону, стосовно співробітництва з банками. Тут же можна оцінити пропозиції з боку адміністрацій регіону щодо співробітництва з банком (наприклад, коротка загальна оцінка пропонованих до впровадження інвестиційних проектів).