
- •1. Поняття банківського маркетингу та його основних елементів
- •2. Історичні аспекти становлення та розвитку маркетингу в банку
- •2Й етап. (друга половина 60-х років):
- •4Й етап.(переважне застосування інструментів маркетингу в платіжно-розрахунковій сфері, 2пол 70-х рр).
- •6Й етап.(друга половина 80-х – початок 90-х років).
- •7Й етап.
- •3. Зміст банківського маркетингу та його особливості
- •2 Лінгвістичний (маркетинговий) підхід
- •4. Основні цілі, принципи, функції та завдання банківського маркетингу
- •5. Ринок банківських послуг, його види та характеристики
- •6. Сегментація ринку банківських послуг
- •7. Маркетингові дослідження ринку банківських послуг
- •8. Інструменти дослідження ринку банківських послуг
- •9. Маркетингова інформація та зміст методів її збору
- •10. Маркетингове середовище банку: сутність та загальна характеристика елементів
- •11. Вивчення зовнішнього та внутрішнього мікросередовища банківського маркетингу
- •12. Дослідження макросередовища банківського маркетингу
- •13. Сутність та зміст видів конкуренції на ринку банківських послуг
- •14. Конкурентна позиція банку
- •15. Управління конкурентоспроможністю банку
- •16. Конкурентоспроможність банківських продуктів (послуг)
- •17. Порівняльний конкурентний аналіз банку
- •6. Вибір конкурентів, яких слід атакувати і яких слід уникати.
- •18. Стратегічний конкурентний аналіз банку
- •19. Профілі клієнтів і конкурентів комерційного банку
- •20. Розробка стратегії банківського маркетингу
- •21. Маркетингове стратегічне планування в банку
- •22. Тактичне планування маркетингової діяльності банку
- •23. Оперативне планування та контроль маркетингової діяльності банку
- •24. Формування та зміст складових комплексу банківського маркетингу
- •25. Продуктова політика в комплексі банківського маркетингу
- •26. Поняття та особливості банк. Продукту (послуги)
- •27. Аналіз та розвиток продуктового ряду банку
- •28. Прогнозування ринку банківських продуктів (послуг)
- •29. Формування попиту споживачів на банківські продукти (послуги)
- •30. Управління життєвим циклом банківського продукту
- •31. Зміст етапів процесу створення продукту-новинки
- •32. Оптимізація структури продуктового ряду
- •33. Оцінка якості банківського обслуговування
- •34. Цінова політика та цінові стратегії банку
- •35. Порівняльна характеристика методів ціноутворення банківських продуктів
- •36. Види цін на банківські продукти та умови їх встановлення
- •37. Визначення ціни банківських ресурсів
- •38. Ціноутворення на кредитні продукти банку
- •39. Ціноутворення на депозитні продукти банку
- •40. Тарифи на банківські послуги
- •Встановлення ціни на послугу.
- •41. Поняття та зміст комунікаційної політики банку
- •42. Етапи розробки маркетингових комунікацій
- •43. Склад та загальна характеристика інструментів комунікаційного комплексу банку
- •44. Реклама банківських продуктів та її значення
- •45. Особистий продаж банківських продуктів і його значення
- •47. Пропаганда та її значення у комунікації банківських продуктів
- •48. Інформаційні комунікації банківській сфері
- •49. Сутність та склад клієнтської бази банку
- •50. Аналіз клієнтської бази банку
- •51. Зміст роботи банку по залученню потенційних клієнтів
- •52. Форми стимулювання споживачів банківських послуг, банківського персоналу та посередників
- •53. Сутність та значення збутової політики банку
- •54. Оцінка місцезнаходження установи банку
- •55. Основні види систем доставки банківських продуктів
- •56. Мережа підрозділів банку та фактори їх розміщення
- •57. Дистанційне банківське обслуговування
- •58. Види та зміст організаційних структур маркетингової служби в банку
- •59. Контроль як заключний етап планування маркетингу у банку
- •60. Аудит маркетингу в банку.
37. Визначення ціни банківських ресурсів
Під ціною банківських ресурсів слід розуміти суспільно необхідний прийнятний рівень прибутковості вкладень грошових коштів у банківські продукти та послуги відповідно до прийнятних для банку ризиків.
Банки встановлюють диференційовані ставки залежно від виду вкладу, строку розміщення коштів на депозиті та суми вкладу.
Ціноутворення за депозитними зобов’язаннями банку базується на аналіз співвідношення між депозитною ставкою, яка відображає ринкову вартість залучення коштів та витратами банку, пов’язаними з обслуговуванням кожного виду депозитних рахунків.
На рівень депозитної ставки впливають такі чинники як:
попит і пропозиція коштів на ринку;
рівень ліквідності банку;
структура та умови формування вкладу;
правила обліку й оподаткування доходів.
В основу формування рівня депозитних ставок покладено визначення базової ринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень прибутковості, що задовольнить інвестора у разі вкладення коштів у конкретний банк.
На рівень базової депозитної ставки впливають такі чинники:
реальні темпи економічного зростання в країні;
очікуваний рівень інфляції протягом періоду розміщення коштів;
ризик неповернення коштів, що пов’язується з конкретною банківською установою.
За економічним змістом процентна ставка – це вартість (ціна) грошей протягом певного часу, яка відображає альтернативні їх розміщення та ризик.
Власник коштів має альтернативні напрямки розміщення власних заощаджень (ЦП, ПД, позички та ін.). Його необхідно зацікавити нести кошти в банк. Для цього, в першу чергу, необхідно компенсувати йому середній рівень доходності в економіці країни. Цей рівень, як правило, майже дорівнює реальним темпам економічного зростання за визначений період часу.
В такий спосіб визначається початкова або базова вартість позикових коштів, яка відображає дійсне зростання, на противагу інфляційному зростанню цін на товари та послуги і відома як реальна процентна ставка – це ставка на майбутній період.
Розрахунки процентних ставок за депозитом ґрунтуються на оцінці чи прогнозі рівня реального економічного зростання, який очікується на період вкладення коштів.
Для таких розрахунків можна використати формулу визначення майбутньої вартості грошей (FV):
FV = PV (1 + i/100)n, де
PV – теперішня вартість інвестицій;
i – процентна ставка (річна, %);
n – кількість періодів вкладання коштів (роки).
На практиці велике значення має визначення повної вартості ресурсів банку, яка враховувала б, крім процентних витрат, накладні витрати по залученню кошті та необхідність формування обов’язкових резервів та/або вкладення частини коштів у високоліквідні активи.
Крім вкладень в активи первинної та вторинної ліквідності, частина пасивів, як правило, капітал іммобілізується в основні фонди і нематеріальні активи, що також потрібно врахувати.
Вартість кожної складової ресурсів визначатиметься за формулою:
rni = ri / (1 – NORi), де
rni – повна вартість депозитного ресурсу і-го виду;
ri – відсоткова ставка за ресурсом і-го виду;
NORi – норматив обов’язкового резервування для ресурсу і-го виду (якщо норми обов’язкових резервних вимог диференційовані).
У практичній діяльності значення має не тільки необхідний обсяг обов’язкового резервування, а вся сукупність коштів, що мають бути розміщені у високоліквідні активи, тому більш повно вартість ресурсів розраховується у такий спосіб:
ВАПД = (Взалуч х 100) / (100 – ФОР – ЛА – (І – ВКбрутто) ),
якщо (І – ВКбрутто) ‹ 0, то
ВАПД = (Взалуч х 100) / (100 – ФОР – ЛА), де
ВАПД – вартість ресурсів, що розміщуються в %-ні активи;
Взалуч – вартість залучення (відношення %-х витрат до середньої суми залучення);
ФОР – середній відсоток коштів у обов’язкових резервах;
ЛА – середній відсоток коштів у касі та на коррахунках;
(І – ВКбрутто) – іммобілізація за рахунок залучення коштів.
Даний підхід не передбачає оцінки інших, окрім процентних, витрат при розрахунку вартості ресурсів.
Тому вартість депозитних ресурсів розраховують наступним чином:
ВЗРі = (Ді х Всі /100 + НПВі) / (Ді – ВЛАі – [І – ВКбрутто]) x 100, де
ВЗРі – повна вартість залучення і-го виду ресурсу (%-на ставка);
Ді – осяг і-го виду ресурсу;
Всі – процентна ставка, що пропонується клієнту за депозитом;
НПВі – непроцентні витрати, що пов’язуються із залученням депозиту;
ВЛАі – вкладення коштів у високоліквідні активи (у т.ч. й обов’язкові резерви).
Вартість запозичених коштів, що залучені шляхом емісії боргових цінних паперів (облігацій) приблизно дорівнює вартості залучення депозитів відповідного строку.