2.1. Державні кордони та їх правовий режим

Сфери здійснення територіального верховенства держав виз­начаються за допомогою кордонів, встановлених між ними. Отже, кордони визначають межі державної території, і в цьому полягає їхнє основне призначення. Державні кордони — це справжні або умовні лінії, які відповідають конфігурації території держави і відділяють її під території інших. держав, а також від міжнарод­ної території (відкритого моря, повітряного простору над ним, космічного простору). ^Кордони можуть бути класифіковані за певними критеріями, а саме:

а) за своєю природою кордони поділяються на:

— природні кордони, які визначені та встановлені з урахуван­ням рельєфу місцевості (наприклад, по руслах річок або каналів, по берегах озер, по гірських хребтах та ущелинах тощо. Такі кор­дони звуться ще орографічними (від грец. oros — гора + grapho - опис різних елементів рельєфу з точки зору їх конфігурації).

— геометричні кордони, тобто кордони, проведені по прямій лінії, яка перетинає місцевість від однієї точки до іншої, незважа­ючи на характер місцевості (але обминаючи селища). Особли­вим видом геометричних кордонів є так звані астрономічні кордо­ни, тобто такі, лінія яких збігається з паралеллю або меридіаном земної географічної сітки. Але в переважній більшості випадків держави мають комбіновані кордони. Типовим прикладом цього є африканська країна Ботсвана, яка має орографічні, геометричні та астрономічні кордони;

б) за складовими елементами території кордони поділяються на:

— сухопутні, які розділяють суходіл між двома державами;

— річкові, які розділяють річку між двома державами;

— морські, які позначають зовнішнє обмеження територіаль­ного моря і бокове обмеження у відносинах з сусідніми держава­ми (Конвенція ООН з морського права 1982 р. ухвалила, що кож­на .держава має право встановлювати ширину свого територіаль­ного моря до межі, яка не перевищує 12 морських міль);

— повітряні, які вважаються умовно-уявними площинами, по­ставленими перпендикулярно до земної поверхні по сухопутному та водному кордону.

Кордони між сусідніми державами, як правило, встановлюються в договірному порядку. Морські кордони встановлюються при-І бережною державою в ''односторонньому порядку, проте відомі випадки, коли держави укладали угоди про лінію проходженні кордону між ними на морі (наприклад, Угода від 15 лютого 1957 р. між СРСР та Норвегією про морський кордон у Варангер-фіорді).

Процес визначення і встановлення державного кордону проходить два основних етапи, відомих під назвою делімітації та де­маркації. Делімітація (від лат. — установлення) — це визначення в договорі загального напрямку проходження державного кордону і графічно зображене на доданих до договору кар­тах. Позначення ж лінії державного кордону на місцевості шля­хом спорудження спеціальних прикордонних знаків на підставі документів про делімітацію кордонів зветься демаркацією (від франц. demilitatio — розмежування) кордону. Демаркація здійснюється змішаною комісією, до складу якої на паритетних началах входять, представники обох держав. У процесі проведення! демаркаційних робіт складаються відповідні документи: протоколи з описами кожного прикордонного знаку; спеціальні топографічні карти, на які нанесено всі прикордонні знаки; загальний протокол — опис проходження державного кордону, який підпи­сується кожною зі сторін демаркаційної комісії. Протокол — опис та всі інші документи підлягають затвердженню компетентним органами договірних сторін.

Сучасній міжнародній практиці відома і така процедура, як редемаркація кордону, тобто перевірка вже існуючої і демаркованої лінії кордону для ремонту або відновлення зіпсованих чи зруйнованих прикордонних знаків, заміни знаків одного типу знаками іншого тину, встановлення додаткових знаків тощо. У випадках, коли це вимагає уточнення існуючого кордону, укладаються: спеціальні угоди між державами.

На кордонах між державами існує спеціальний прикордонний режим, який встановлюється як їхнім внутрішнім законодавством, так і міжнародними угодами. Так, своїм внутрішнім законодавством держава встановлює правовий режим у прикордонних місцевостях: визначає порядок охорони державного кордону, його! митний, санітарний режим, регламентує умови в'їзду, виїзду, проживання і господарської або будь-якої іншої діяльності у при­кордонних зонах. В Україні найважливішими нормативними актами, які спеціально регламентують згадані питання, є: Закон України від 4 листопада 1991 р. «Про державний кордон України і Закон України від 25 лютого 1994 р. «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Повітряний кодекс України 1993 р. та Митний кодекс України-1991 року.

Міжнародними угодами регулюють питання, які зачіпають інтереси обох сусідніх держав і вимагають їхнього тісного спів­робітництва. В першу чергу це стосується підтримання кордону в належному стані, його редемаркації, догляду прикордонних зна­ків, користування прикордонними водами, залізничними і шосей­ними шляхами, що перетинають кордон, виконання ремонтно-бу­дівельних, польових та інших видів робіт на кордоні, врегулюван­ня прикордонних інцидентів тощо. Україна, як і інші незалежні держави, намагається укладати подібні угоди з усіма сусідніми країнами.

Необхідно підкреслити, що прикордонний режим за ухвалою компетентних органів держави або за взаємною згодою прикор­донних держав зм'якшується, наприклад, для розвитку прикор­донної торгівлі, родинних контактів тощо, аж до повного скасу­вання.

У міжнародному праві важливе значення приділяється проб­лемі своєчасного врегулювання усіляких прикордонних інциден­тів на основі взаємного погодження сторін. У міжнародній прак­тиці для цієї мети застосовують інститут прикордонних комісарів, тобто спеціально уповноважених представників, які здійснюють контроль над певними ділянками кордону з метою попередження і якнайшвидшого врегулювання прикордонних інцидентів. Крім того, прикордонні комісари захищають господарсько-побутові ін­тереси громадян і Держав, які вони представляють, а також сте­жать за виконанням договорів з прикордонних питань. При неможливості досягнення згоди між прикордонними комісарами спірне питання вирішується дипломатичним шляхом.