2. Юридичне тлумачення основних принципів міжнародного публічного права

У загальній теорії права під юридичним тлумаченням розумі­ють розкриття змісту закону юридичних норм¹. Отже, тлумачення юридичних норм (принципів) — це діяльність по уясненню або роз'ясненню змісту юридичного принципу з метою правильного їх застосування і реалізації². У даному випадку автор використовує такий вид юридичного тлумачення, як тлумачення-роз'яснення, яке дозволяє встановлювати і викласти зміст юридичного принципу в актах суб'єктів міжнародного права. Необхідність тлумачення ос­новних принципів обумовлена як загальним і дещо абстрактним їх характером, так і мовною формою їх зовнішнього виразу.

^ 2.1. Принцип заборони застосування чи загрози силою

Уперше цей принцип проголошений у Статуті ООН. Згідно з п. 4 ст. 2 Статуту «всі Члени Організації О'бєднаних Націй утри­муються в міжнародних відносинах від загрози силою або її за­стосування як протії територіальної недоторканості або політич­ної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чи­ном, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй»

Авторитетне офіційне тлумачення цього принципу дається в таких документах, як згадана Декларація про принципи міжна­родного права 1970 року, резолюція Генеральної Асамблеї 00Н «Про визначення агресії» 1974 р.). Заключний акт НБСЄ (Гельсінкі, 1975 р.) і Декларації про посилення ефективності принципу відмови від загрози силою або її застосуванні в міжнародних від­носинах (прийнята ГА ООН 18 листопада 1987, р.). Аналіз цих документів дозволяє розкрити нормативний зміст принципу.

Принцип передбачає насамперед заборону агресивних війн. Згідно з визначенням агресії 1974 року, застосуванням державою збройної сили першою може бути кваліфіковано як агресивна війна. Як відомо, ще в Статутах Нюрнберзького і Токійського міжнародних військових трибуналів була дана юридична кваліфікація дій агресорів як міжнародних злочинів. Декларація про принципи міжнародного права підтвердила це й одночасно залу­чила до принципу про обов'язок держав утримуватися від про­паганди агресивної війни. Окрім поняття агресії, в міжнародному праві використовується і Термін «Збройний напад». При всій схожості в обох випадках юридичні наслідки при їх здійсненні можуть бути різними. Наприклад. Рада Безпеки ООН може ква­ліфікувати як агресію дії, які не пов'язані -з безпосереднім зброй­ним нападом.

До нормативного змісту принципу входять:

1) заборона будь-яких дій, які являють собою загрозу сплою або пряме чи непряме застосування сили проти іншої держави;

2) заборона застосування сили або загрози силою з метою по­рушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави чи для, розв'язання територіальних спорів;

3) заборона актів-репресалій, зокрема, так звана «мирна бло­када», .тобто блокування портів другої держави, яке здійснюєть­ся збройними силами в мирний час;

4) заборона організації, підбурювання, надання допомоги або участь в актах громадянської війни, або терористичних актах у іншій державі;

5) заборона організації та заохочення організації збройних банд, у тому числі найманства;6) заборона військової окупації території держави, яка є нас­лідком застосування сили, що є порушенням Статуту 00Н;

7) заборона насильницьких дій, які позбавляють народи права на самовизначення, свободу і незалежність .Однією з важливих норм сучасного міжнародного права, що тісно пов'язана з принципом, є право на самооборону (ст. 51 Ста­туту ООН). Але застосування збройної сили в порядку самообо­рони правомірне тільки у тому випадку, якщо станеться збройний напад на державу. Так, коли Ірак здійснив агресію проти Кувейту влітку 1990 р., право на самооборону змогли використати Кувейт і на його прохання будь-яка інша держава.

^Однак після того, як Рада Безпеки прийняла справу про агре­сію Іраку проти Кувейту до свого розгляду, подальші дії проти агресора здійснювалися відповідно до резолюцій Ради Безпеки. Приміром, згідно з резолюцією № 678 від 29 листопада 1990 р. США та їх союзники почали військові дії проти Іраку 17 січня 1991 р. Вони закінчилися 28 лютого 1991 р. після прийняття Іра­ком усіх 12 резолюцій Ради Безпеки.