Висновки

Ця частина ДМР обумовлюється логікою проведення дослідження, носить форму синтезу наукової інформації, викладеної у загальній частині, її трьох розділах. Треба мати на увазі те, що за кожним розділом дипломної роботи уже були сформульовані висновки і тому висновок за підсумками всієї роботи повинен синтезувати ці висновки. Висновок є послідовним, логічно побудованим поданням отриманих висновків і їх співвідношенням із загальною метою та конкретними завданнями, сформульованими у вступі. Випускник з фаху «Облік і аудит» повинен розуміти, яку роль відіграють висновки. Заключна частина доповнює характеристику теоретичного рівня дослідження, а також визначає конкретні завдання, які необхідно буде вирішувати, у першу чергу, майбутнім дослідникам. Вказуються його конкретні рекомендації щодо напрямів подальшого розв'язання досліджуваної в дипломній роботі наукової проблеми.

Отже, у висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, що отримані при написанні ДМР. Текст висновків має підтвердити здатність автора дипломної роботи успішно реалізувати поставлену мету і завдання.

Студент повинен стисло охарактеризувати проведений аналіз діяльності підприємства, організації, установи, узагальнити власні пропозиції, оцінити їх практичне значення та ефективність, виокремити власний внесок в економічну теорію та практику господарювання.

Висновки повинні базуватись на матеріалах основної частини роботи.

У висновках, як правило, перше речення рекомендуємо починати з такого речення: «Підсумовуючи результати проведеного дослідження з даної проблеми (якої саме уточнити конкретно) можна зробити наступні висновки, констатувати деякі факти та запропонувати окремі рекомендації».

Доцільно зробити висновки за окремими частинами роботи і подати так:

1.

2.

3.

і так до кінця.

ЗАУВАЖЕННЯ: У науково-дослідних роботах не прийнято вживати такі терміни: “я”, “мною”, “моя”, “мені” тощо.

Рекомендований обсяг висновків – 5-6 стор.

Список використаних джерел є невід’ємною частиною магістерської роботи. Він містить перелік усіх першоджерел, на які є посилання у тексті роботи або які використовувалися під час вико­нання дослідження.

У додатках наводиться допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття роботи:

• таблиці, що містять розрахунково-аналітичну інформацію та займають площу однієї та більше сторінок;

• проміжні математичні докази, формули і розрахунки;

• інструкції і методики, опис алгоритмів та програм вирішення задач на ПЕОМ, які розроблені в процесі виконання роботи;

• фінансова звітність, акти ревізії, аудиторські висновки та ін.

Розділ 2. Основні вимоги до оформлення магістерської роботи

2.1. Оформлення магістерської роботи

Оформлення магістерської роботи повинно відповідати загальним вимогам, які висуваються до робіт, що направляються до друку, згідно з державним стандартом ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення».

Робота має бути виконана комп’ютерним способом, надрукована на одному боці аркушів стандартного білого паперу формату А4 (210х297мм) через 1,5 міжрядкових інтервали з використанням шрифтів текстового редактора Word Tims New Roman розміру 14. Поля: ліве – не менше 25 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє і нижнє – не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, чорного кольору середньої жирності.

Математичні формули повинні бути введені в редакторі формул Microsoft Equation 3.0, графіки – в Micrografx АВС, діаграми – в "Диаграмма Microsoft Excel" або "Диаграмма Microsoft Graph".

Схеми – в MS Organization Charter 2.0 або Micrografx ADC Flof Charter.

Оформлена відповідно до вимог і повністю укомплектована магістерська робота має бути переплетена (зброшурована). На першій і на останній сторінках студент повинен поставити свій підпис і дату остаточного завершення роботи.

Розділи нумеруються арабськими цифрами у межах всієї роботи. Номер розділу ставлять після слова „РОЗДІЛ”, без крапки, а потім з нового рядка друкується заголовок розділу.

„Вступ”, „Висновки”, Перелік використаних джерел”, „Додатки” не нумеруються як розділи.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу ставиться крапка, наприклад: 1.2. (другий підрозділ першого розділу), за якою у тому ж рядку зазначається заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу жирним шрифтом. У кінці заголовка крапку не ставлять.

Підкреслювати заголовок і переносити слова у заголовках не допускається.

При першому згадуванні у тексті іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв їх пишуть як в українській транскрипції, так і на мові оригіналу (в дужках).

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, подається в табличній формі. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, що відображає її зміст і розміщується по центру таблиці. Усі таблиці слід нумерувати. Праворуч і вище від назви таблиці пишуть слово «Таблиця» та її порядковий номер. Знак № перед цифрою не ставиться.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в даному розділі (наприклад: Таблиця 1.3 — третя таблиця першого розділу).

У разі перенесення частини таблиці на іншу сторінку правруч над перенесеною частиною пишуть слова «Продовження табл.» і вказують її номер, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Оформлюючи таблицю, слід дотримуватися певного співвідношення її частин. Ширина боковика має бути не більше 1/3 загальної ширини таблиці, а висота головки таблиці — не більше 1/3 висоти таблиці. Стовпці нумеруються тільки в тих випадках, коли у тексті на них є посилання або таблицю розташовують на кількох сторінках. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку та боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку заміняти відповідними номерами стовпців.

Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх вносять у заголовок таблиці, якщо різні — вказують у боковику. Позначення одиниць виміру має відповідати вимогам стандартів.

Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті. Посилання в тексті мають бути на всі таблиці.

При посиланні на таблицю у тексті зазначають її повний номер і слово „таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад: „...у табл. 2.4.”. Повторні посилання на таблицю необхідно вказувати скорочено словом „дивись”, наприклад: „див. табл. 2.4.”. Якщо в роботі одна таблиця, то її не нумерують і слово „Таблиця” не пишуть.

Заголовки колонок необхідно починати з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Висота рядків – не менше 8 мм. Бажано, щоб заголовок таблиці був коротким.

При великій кількості колонок таблицю можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, а в другому – боковик.

Якщо у таблиці є текст, який повторюється і складається із одного слова, його можна замінювати лапками. Коли цей текст складається із двох і більше слів, то при повторенні замінюють словом “те саме”, а далі – лапки. Ставити лапки замість цифр, що повторюються, марок, знаків, кодів рахунків, математичних і хімічних символів не припускається. Якщо цифрові дані у будь-якому рядку таблиці не наводяться, то в ній ставиться прочерк.