Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сем 03 Старіна гурак пит 01 Південно-Східна Азі...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
38.49 Кб
Скачать
  1. Південно-Східна Азія в умовах біполярного світу.

Франко-в’єтнамський конфлікт - Перша Індокитайського війна

23 вересня 1945 - початок війни за реоккупацію В'єтнаму Францією (Нам Бо). Відповідно до в'єтнамсько-французькими угодами 1946 року, Франція погодилася визнати Демократичну Республіку В'єтнам (ДРВ) як «незалежну державу», яке має армію і парламент, у складі Індокитайської конфедерації і Французького Союзу, тобто в складі Франції. Наприкінці 1946 року Франція і В'єтмінь звинуватили один одного в порушенні підписаних угод, і 19 грудня загони В'єтміню атакували французькі війська, а Франція почала бойові дії, спрямовані на повернення всієї в'єтнамської території під свій контроль. Франція намагалася привернути на свою сторону місцеве населення, поставивши в 1949 році колишнього імператора Бао Дая керівником номінально незалежного уряду маріонеткового Держави В'єтнам, але вже не імператором. Однак В'єтмінь відмовився визнати новий режим і після 1949 року зміцнив своє становище, користуючись підтримкою Китаю. У свою чергу Франція отримала з 1951 року велику військову й економічну допомогу від США.

Березень-травень 1954 - французькі війська були оточені і розбиті при Дьен Бьен Фу. Ця обставина і вимога міжнародної громадськості припинити агресію прискорила підписання мирного договору на міжнародній нараді у Женеві.

За підсумками переговорів 6 березня 1946 було підписано Угоду про незалежність В'єтнаму, згідно з якою Франція визнавала Республіку В'єтнам «вільною державою», представники ДРВ погоджувались на входження до федерації та заміну китайських військ у Пн В'єтнамі, введених за рішенням Потсдамської (Берлінської) конференції 1945, на французькі. Воєнні дії припинялися. Питання об'єднання В'єтнаму мало вирішуватись шляхом референдуму. Аналогічні угоди було підписано з Лаосом (27 серпня 1946) та Камбоджею (7 січня 1946).

Отже, перша індокитайського війнаце війна за збереження Францією своїх індокитайських колоній. Вона почалася в 1945 (повернення французьких військ в регіон і перші збройні сутички) або 1946 (початок повномасштабної війни у ​​В'єтнамі) році. Завершилася у 1954 році підписанням Женевських угод. Основні події війни відбувалися на території В'єтнаму. Також бойові дії велися на території Камбоджі і Лаосу, проте тут вони не зробили значного впливу на хід війни. У всіх випадках Франція за підтримки місцевих союзників (а з 1950 року і за підтримки США) вела боротьбу проти місцевих комуністичних повстанців, що боролися за незалежність своїх країн.

Женевська конференція 1954 р. - Поділ В'єтнаму: 20 липня 1954 - підписання Женевської конвенції по В'єтнаму. В роботі ради взяли участь представники США, Франції, Великобританії, СРСР, Китаю, Лаосу, Камбоджі і двох в'єтнамських урядів: Бао Дая (Південного В'єтнаму) і В'єтміню (Північного В'єтнаму). Договором про припинення військових дій між Францією і В'єтмінь, підписаним у липні 1954 року, передбачалося тимчасове розділення держави по 17-й паралелі; проведення в липні 1956 року виборів, необхідних для об'єднання Північного і Південного В'єтнаму; виведення французьких військових підрозділів з Півночі і заборона нарощування озброєнь в будь-який з зон; створення міжнародної комісії для спостереження за виконанням договору. Таким чином, було визнано існування двох незалежних держав - Демократичної Республіки В'єтнам (Північний В'єтнам) і Держави В'єтнам, (Південний В'єтнам). Північний В'єтнам зберіг на подальші роки основні державні структури ДРВ, які почали формуватися ще в 1946 році, і проголосив лінію на будівництво соціалізму під керівництвом Комуністичної партії і президента Хо Ші Міна. У Південному В'єтнамі Нго Дінь Зьем змістив в 1955 Бао Дая, проголосив Республіку В'єтнам та став президентом.

Коре́йська війна́ 1950—1953 років — збройний конфлікт між Корейською Народно-Демократичною Республікою та Південною Кореєю, який тривав з 25 червня 1950 року до 27 липня 1953 р.

Часто цей конфлікт часів холодної війни розглядається як опосередкована війна між США c їх союзниками і силами КНР і СРСР. До складу північної коаліції входили: Північна Корея і її збройні сили; китайська армія (оскільки офіційно вважалося, що КНР в конфлікті не брала участь, регулярні китайські війська формально вважалися сполуками так званих "китайських народних добровольців"); СРСР, який також офіційно не брав участь у війні, але багато в чому взяв на себе її фінансування, а також відправив на Корейський півострів частини ВПС і численних військових радників і фахівців. З боку Півдня у війні брали участь Південна Корея, США, Великобританія і ряд інших країн у складі миротворчих сил ООН.

Відповідно до угод між союзниками про орга¬нізацію повоєнного миру на Далекому Сході територію Кореї було поділено по 38-й паралелі на дві зони відповідальності: на північ — Радянської Армії, на південь —американських військ.

Це розмежування мало суто тимчасовий характер, а його мета полягала в поділі зусиль із розгрому дислокованих там японських військ, прийнятті їхньої капітуляції, ліквідації наслідків сорокарічного колоніального панування Японії та ство­ренні корейської демократичної держави.

Ця домовле­ність стала наслідком компромісу між СРСР і США.

СРСР бачив майбутнє Кореї після розгрому Японії як незалеж­ної та неподільної держави, маючи на увазі, що на Ко­рейському півострові буде створено уряд, що влаштовував би радянське керівництво.

Сполучені Штати запропону­вали власний план, який передбачав установлення опіки над Кореєю та перехідний період терміном у 20—ЗО років, після якого можна буде надати незалежність корейському народові. Реалізація цього плану привела б до створення на Корейському півострові держави — союзника США.

Радянська Армія, розгромивши японську Квантунську армію в північно-східному Китаї та угруповання японсь­ких військ на Корейському півострові, наприкінці серпня 1945 р. вийшла на лінію 38-ї паралелі. Війська США висадилися на півдні Кореї 8 вересня, тобто за шість днів після капітуляції Японії, і по суті не брали участі в роз­громі японських військ на корейській території.