4. Рух міського пасажирського транспорту ділянками транспортної мережі з обмеженням швидкості

Найбільша швидкість транспортних засобів міського пасажирського транспорту загалом, у транспортному потоці регулюється ПДР. На окремих ділянках маршруту руху (відповідно до умов руху) можливі різні значення (рівні) найбільшої дозволеної швидкості. На цих ділянках траси для транспортних засобів видів транспорту ПТЕ встановлюють зниження швидкості руху. Розрізняють вісім рівнів обмеження найбільшої швидкості руху транспортного засобу при русі перегоном. :

– перший ( і = 1) V₁= 5 км/год;

– другий ( і = 2) V2= 10 км/год;

– третій ( і = 3) V3= 15 км/год;

– четвертий ( і = 4) V4= 20 км/год;

– п’ятий ( і = 5) V5= 25 км/год;

– шостий ( і = 6) V6= 30 км/год.

5. Дорожні умови, при яких автомобіль може рухатись з максимальною швидкістю

Рух автомобіля з максимальною швидкістю можливий при хороших дорожніх умовах, які характеризуються величиною сумарного коефіцієнта опору дороги :

Ψ = f_k ± і , ( 2.13)

де f_k – коефіцієнт опору коченню;

і – поздовжний уклін дороги.

Припускаючи, що легкові автомобілі і автобуси можуть розвивати максимальну швидкість по горизонтальній дорозі (і =0 ), коефіцієнт опору дороги у цьому випадку дорівнює коефіцієнту опору кочення, тобто : Ψ = f_k .

Для доріг з твердим покриттям f₀ = 0,015….0,03 при малих швидкостях руху автомобіля.

При зростанні швидкості більше 60…80 км/год коефіцієнт опору коченню зростає і визначається за емпіричною формулою :

f_k = f₀∙ ( 1 + V² max / (2∙ 10⁴ ), (2.11)

де Vmax – максимальна швидкість руху автомобіля, км/год.

При тягових розрахунках вантажного автомобіля величину коефіцієнта опору кочення збільшують в 1,44… 1,6 рази, тобто

Ψ =( 1,44…1,6) f_k,

чим забезпечується можливість долання незначних підйомів з максимальною швидкістю, а також для поліпшення тягових властивостей автомобіля з причепом.

8