Передумови та особливості становлення «соціальної держави» за умов ліберальної ринкової економіки

Формування сучасних моделей соціальної держави в промислово розвинених країнах відбувалося від початку 60-х рр. ХХ ст. Більшість дослідників пов’язують цей факт з високою динамікою перетворень економічного і суспільного устрою, які відбувалися під впливом науково-технічної революції та зміни змісту праці. Знання і професійна кваліфікація працівника перетворилися на найбільш важливий чинник виробництва, що отримало свій вираз у низці теорій: людського капіталу, якості життя і якості трудового життя. Дані теорії та стали основою розвитку робітничого руху, посиленням ролі профспілок, на основі яких почали зароджуватися та зміцнюватися партії лівого спрямування, під тиском яких відбулися поступове здійснення реформ у соціальній сфері та розвиток соціального законодавства.

Концепція соціальної держави виникла на противагу класичні ліберальні теорії, яка заперечувала будь-яке державне втручання до економічного та соціального життя суспільства та передбачала покладання повної відповідальності на індивіда за його існування. З іншого, вона стала альтернативою всеосяжному державному патерналізму та централізованому плануванню, характерним для соціалізму. Розвиток соціальних держав здійснювався шляхом поступового удосконалення капіталістичного суспільства завдяки проведенню широкомасштабних соціально-політичних та економічних реформ. Внаслідок цього соціальні державі вдалося усунути асиметрію прав та обов’язків громадян, поєднати принципи солідарності та особистої відповідальності, досягти втілення як ліберальних, так і соціалістичних цілей.

Основні ознаки, які притаманні соціальні державі:

– високорозвинена економіка, яка повинна бути ефективною, соціально орієнтованою і слугувати інтересам усіх верств суспільства;

– сполучення помірного державного регулювання, заохочення конкуренції та розвитку особистої ініціативи громадян із забезпечення власного добробуту в економічній сфері

– консенсус головних політичних сил щодо основних цілей і завдань розвитку даного суспільства, стійка система діяльності соціальних інститутів у політичній сфері

– духовна атмосфера в соціальній державі повинна характеризуватися розвиненим почуттям громадськості, соціальної солідарності й гуманізму

Ці ознаки виступають як система і лише наявність у держави їх усіх дає змогу говорити про неї як про соціальну державу. Тому «соціальну державу» доцільно визначати як демократичну, правову державу, яка характеризується проведенням економічної та соціальної політики, спрямованої на досягнення в суспільстві злагоди, соціальної справедливості та забезпечення добробуту всіх верств населення.

Основними політичними передумовами формування західних соціальних держав є демократичний політичний режим, розвинене громадянське суспільство, правова держава та політика соціал-демократичних партій. До політичних чинників становлення соціального типу держави слід віднести активне здійснення західними державами політики соціального партнерства та реалізацію соціальної політики. Об’єктивними передумовами становлення соціальної держави є демократичний політичний режим, розвинене громадянське суспільство та правова держава.

Потрібно також зазначити, що існування в державі демократичного політичного режиму з наявним розвиненим громадянським суспільством й реалізація основних засад правової держави створюють можливості поєднання ефективної економіки та ефективної соціальної політики, виступають одночасно політичними передумовами виникнення та розвитку базових принципів соціальної держави. Відповідно, виникнення та реалізація принципів людської гідності, соціальної справедливості, супсидіарності, соціального партнерства можливі лише, за умов соціальної та економічної активності громадян шляхом реального гарантування особі громадянських прав та визнання особи найвищою суспільною цінністю й запровадження державного піклування про становище кожного громадянина.

Таким чином, поява поняття «соціальна держава» (держава загального добробуту) є свідченням того, сучасна демократична держава своїм головним завданням визначає не просто захист населення від економічних небезпек, шляхом надання людям соціально-грошової допомоги, а створює таку систему взаємодії з громадянами де окремий індивід виступатиме повноцінним партнером держави. Тому в умовах ринкової економіки держава переорієнтовує діяльність виконавчих органів з контролю та регулювання до надання послуг. Це вимагає урахування ринкової специфіки економічної системи та соціальної стратифікації суспільства. При цьому ця специфіка полягає в постійній плинності економічного та соціального середовища, підвищенні ролі держави у суспільних процесах.

Панфилова Ярославна