Любов бога до людини і любов людини до бога за вченням б.Спінози

Питання любові саме по собі є таким яке важко вписати у рамки якоїсь однієї дисципліни; і філософія і психологія намагаються розкрити причини, значення і саму суть цього феномена. Питання ж любові Бога і людини один до одного взагалі часто лежить за межами класичної науки. І це не дивно, так як проблематика Бога в філософії частіше всього піднімається у зв’язку з питанням – а чи існує Бог взагалі, яка Його роль і кого або що можна називати Богом.

Голландський філософ Бенедикт Спіноза у своїх працях порушив багато важливих питань котрі тим чи іншим способом розкривають його позицію стосовно Бога. Він торкнувся також питання: що означає любити Бога і чому Бог любить людину. Варто зазначити що основою релігійно – філософських позицій Спінози була віра в існування Бога, в те що Бог є Творцем усіх речей, а також в те що Бог присутній абсолютно у всьому так як Він першопричина всього. Ці питання були актуальними в епоху Нового часу і залишаються актуальними і зараз по причині виключно важливого значення поняття любові у християнському світі.

Отож, Бенедикт Спіноза вважав що основою пізнання людини має бути особа Бога і якщо людина намагається пізнавати Бога це означає що вона Його любить. Стосовно цього, дослідник вчення Спінози Куно Фішер говорив, що якщо людина досліджує світ і речі які його наповнюють вона обов’язково прийде до висновку що причиною всього є Бог. Тобто дослідження світу є тотожним пізнанню Бога. Найвищим же прагненням людського духа є пізнання Бога, так як це пізнання є найвищим, найяснішим і найпотужнішим із всіх видів пізнання. Так як пізнання є могутність людського духа, а відчуттям нашої могутності є радість то причина радості являється предметом любові. За вченням Спінози про любов і про Бога яке в своїй більшості міститься у основному творі філософа «Етиці» любов людини до Бога тотожна людській любові до інших людей. Якщо ми любимо людей – значить пізнаємо Бога, який є Творцем, а якщо пізнаємо Бога – значить любимо Його.

Особливістю розуміння любові людини до Бога за вченням філософа є те що людина не може розраховувати на взаємність із сторони Бога. Бог Спінози не має ні волі, ні розуму, а відтак немає і афектів, немає страстей, ні радості, ні смутку. Це означає що в Бозі немає місця любові до окремих речей. Прагнення до взаємності в любові робить людину нещасною, коли людина не отримує відповіді на свої почуття, це прагнення робить людину ревнивою по відношенню до об’єкта любові коли він любить іншого більше ніж нас. Той хто любить Бога не може вимагати щоб Бог відповідав йому взаємністю, вважав філософ.

Питання того як Бог любить людину розглядається Бенедиктом Спінозою у загальному ключі. Тобто Бог любить не окрему особистість а людство в цілому. Тут надзвичайно цікаво розглянути обґрунтування відповіді на запитання: а чому Бог любить людину? Відповідь надзвичайно проста і богоцентрична, Бог любить людину бо таким чином Він любить Себе. Спіноза вважав що об’єктом нашої інтелектуальної любові є Бог, суб’єктом цієї любові виступає дух людини який є модусом Бога, оскільки він є в Бозі і є Його проявом, а відтак Бог є і об’єктом і суб’єктом нашої інтелектуальної любові. І в цьому сенсі нашої любові до Бога Бог любить самого себе. Людська інтелектуальна любов до Бога є частиною безкінечної інтелектуальної любові Бога до себе.

Отже, підводячи підсумок можна заключити що у розумінні Спінози проблема любові Бога до людини і любові людини до Бога є абсолютно богоцентричною. Бог є причиною виникнення любові у людини так як Бог створив людину і її дух і розум є частиною Бога. Бог є найвищою ціллю і предметом людської любові, бо немає вищого пізнання як пізнання Бога, а пізнання тотожне любові. Людина не має права розраховувати на взаємну любов Бога до себе, тому що Бог не має волі і розуму сам у собі, отже не може мати вибіркової любові до окремого індивіда, щоб була повна і непорушна гармонія. Бог любить сам себе і любов до людей є виявом любові Бога до себе. Любов людини до Бога є любов’ю Бога до себе через людину.

Такі особливі і часто досить складні висновки можна зробити розглянувши погляди голландського філософа на проблему любові. І хоча у вченні християнських богословів і в Біблії питання божественної любові розглядається по іншому. І саме поняття Бога трактується кардинально по іншому, треба сказати що погляди Бенедикта Спінози багато в чому нагадують вчення іудаїзму і християнства про любов Бога до своєї слави і про причини творення людини Богом – для спілкування людей з Богом і прославлення Бога людьми.

Література:

1. Татаркевич Владислав. Історія філософії: Т.2 / Філософія Нового часу до 1830 року. – Л.: Свічадо, 1999. – 352с.

2. Спиноза Б. Сочинения: в 2 т.Т.1. – 2-е изд., стер. – СПб.: Наука, 2006. – 489с.

3. Фишер, Куно. История новой философии: Бенедикт Спиноза, – М.: Транзиткнига, 2005. – 557с.

4. Essential of Philosophy, James Mannion. – NY., Fall River Press, 2002. – 290p.

Максимова Ірина

Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького