Термінологічні аспекти дослідження феномену магії

Необхідність дослідження магії в сучасній культурі обумовлена щільною інтеграцією даної тематики в масову культуру (що особливо помітно на прикладі преси, телебачення, кінематографу, Інтернету) та все наростаючим інтересом до неї. Попри певний досвід, накопичений при дослідженні магії, в цьому питанні ще надто багато «білих плям», а помилок і недоробок можливо більше, ніж здобутків. Через надто велику розмитість поняття «магія» для науковця актуальними лишаються такі завдання: 1) уточнити смислові межи терміну «магія»; 2) виробити універсальне визначення магії; 3) уточнити визначення термінів, пов’язаних з магією.

Більшість визначень терміну «магія» при найближчому розгляді виявляються неадекватними, бо вони не розкривають суті даного феномену. Спроби дати універсальне і вдале визначення стикаються з багатьма труднощами, які викликані як суб’єктивними, так і об’єктивними факторами. По-перше, це специфічний гносеологічний (неможливість наукової верифікації реальності даного феномена) і сумнівний аксіологічний статус магії. Недостатня розробленість термінологічного апарату є суттєвою перепоною у винайдені вдалої дефініції терміну «магія», синонімами якої, або історично-локальними варіантами в українській та російській мовах є десятки слів. Це стародавнє явище має багато різних за формою (але спільних по суті) історично пов'язаних значень: чаклунство, чарівництво, чародійство, відовство, відьомство, ворожба, волхвування, віщування, знахарство, шаманізм, окультизм, магізм, магіка, і т.п.), які в подальшому пропонуємо називати узагальнюючим «магія». Серед науковців немає згоди у інтерпретації звязків між вищезазначеними термінами. Часто ці слова як в загальній, так і в спеціальній літературі постають одночасно і в якості майже абсолютних синонимів, і як споріднені, але відмінні явища і навіть як антоніми.

Іншим виміром проблемності дослідження магії є те, що її образ у науці, в філософії, релігії, містиці і т. д. має суттєві відмінності. За рідкісним винятком у словникових статтях термін «магія» визначається через характеристики «чудодійне», «таємниче», що не вносять ясності про суть досліджуваного явища. Трапляються і випадки тавтології.

Типовими стереотипами, що міцно закарбувалися у дефініціях магії є такі: 1)Магія – завжди «символічна дія». Проте такі різновиди магічних практик, як вольовий вплив на об'єкти та явища (медітація-візуалізація), або гносеологічний акт (ясновидіння, яснослухання тощо) можуть здійснюватись і без оперування символами, шляхом оперування образами (які є результатом реконструкції об'єкту у свідомості людини). 2) Магія – завжди «фізична дія». Проте магічний акт може бути і ментальною дією. 3) Магія - це завжди «обряд, ритуал». Але багато магічних актыв можуть робитися без обрядів, ритуалів як ментальна дія. 4) Магія – це «специфічна здатність людини».Проте у буденній свідомості, в релігійних та в магічних уявленнях здатність до магії приписується не лише і навіть не стільки людині (окремим є питання про те, наскільки маг людина), але і тваринам, рослинам і навіть речам - носіям волі мага т.д.) а також духовним сутностям (ангели, духи, боги, тощо), іншопланетянам. 5) Магія - спосіб впливу на «об'єкти навколишнього світу». Але існує багато магічних практик, в яких маг одночасно виступає в якості суб’єкта і об’єкта своєї дії (тобто маг діє на себе, свій суб’єктивний світ). 6) Магія - це «дія або бездіяльність». На нашу думку, визначення магії через таку характеристику, як «бездіяльність» (під бездіяльністю Марков Г. Є. розуміє різноманітні табу) є неточним і неплідним, бо магія – це саме дія. 7) Магія – це дія, яка передбачає «надприродні здібності». Проте для здійснення магічних дій людина не обов’язково повинна мати «надприродні здібності», бути магом, досить «сакральних» знань, заступництва трансцендентних сил або випадкових збігів [1, с 16]. 8) Магія – це дія, виконана «надприродним чином». Дослідник та практик магії Папюс писав: «…сили, якими користується маг, того ж порядку, як і усі інші сили Природи, і підкоряються тим же законам» [2, с 9]. Це, мабуть, найбільш красномовний вираз магістральної традиційної магічної парадигми всесвіту, в якому усе взаємопов’язане. Те ж саме стосується вислову: магія – це дія, виконана «без посередництва природних сил, тобто без використання об'єктивних каузальних зв'язків»[3, с 9], або вислову «магія – це дія, виконана не звертаючи уваги на природні засоби»[4, с 325]. 9) Стосовно виразу магія – це дія, виконана «через використання не їх [речей] об'єктивних властивостей»[5, с 110] можна зазначити, що при дослідженні іншої культури нав’язувати їй свої уявлення про те що реально, а що ні – неплідно (так, релігійний, магічний та паранауковий світогляди стверджують наявність деяких об'єктивних властивостей всесвіту та його елементів, що не можуть бути доведені офіційною наукою).

Отже, у результаті аналізу множинних визначень феномену магії – у першу чергу наукових, магічних і буденних ми пропонуємо наступну розроблену нами дефініцію: «Магія- це дія (фізична або ментальна), для якої характерно маніпулювання символами або образами обєктів, що включає в себе: інтерпретацію символів (тлумачення сновидінь, прикмет, знамень а також ворожіння); вольовий вплив на об'єкти та явища, об'єктивного і суб'єктивного світу (медитація-візуалізація); або гносеологічний акт (ясновидіння, -слухання тощо) здійснене засобами, не визнаними офіційної наукою». Термін «магія» на нашу думку, означає саме 1) магічну практику та 2) сукупність магічних технологій, які ґрунтуються на комплексах уявлень про магію і магічному досвіді». Зрозуміло, будь-яка практика - плід відповідних уявлень, знань, нерозривно з ними пов'язана. Проте в контексті теорії, маючи на увазі комплекс уявлень, пов'язаних з магією, логічніше було б вживати вирази «уявлення про магію», «теорія магії», «магічні знання», а не «магія», в іншому випадку межі терміна «магія» необгрунтовано розмиваються.

Література:

1. Марков М.А. Магия как бинарная система и её влияние на процесс формирования мировоззрения современного человека: Дис. – Ростов-на-Дону., 2004. – 165с.

2. Папюс. Практическая магия. – М.: Эксмо, 2007. – 816 с.

3. Постмодерн: новая магическая эпоха. Сб. статей / Под ред. Л.Г.Ионина. Харьков, 2002. – 221с.

4. Любкер Ф.Реальный словарь классических древностей. В 3 томах. Том 2. – М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2001. – 512 с.

5. Культурология. учебное пособие. [Составитель и ответственный редактор проф. А. А. Радугин. – М. : 2001. – 303 с.

Козик Юрий

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко