Секція релігієзнавства та філософії релігії

Бербека Олександр

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Догматичні та культові особливості західної та східної церков

В основі догматизму і богослужіння християнства лежить Біблія, або Священне писання. Католицизм і православ'я є основними гілками світової релігії. Процес розподілу в християнстві почався ще в III–IV століттях, коли наростали і поглиблювалися економічні та політичні відмінності між західною і східною частинами Римської імперії, а остаточний розкол відбувся в 1054 р. з цього часу католицизм і православ'я називають відповідно Західною і Східною Церквою.

В даному повідомлені автор охарактеризовує догматичні та культові особливості Західної та Східної церков, які формувалися протягом історичного розвитку церков.

Католицизм та православ'я визнають священними сім Святих Таїнств: Євхаристія, Покаяння, Миропомазання, Соборування, Священство, Хрещення та Вінчання. Однак, таїнства та обряди, загальні для християнства, відправляються по-різному. Наприклад, в католицизмі таїнство хрещення відбувається обливанням водою або зануренням у воду, а у православ'ї – тільки зануренням у воду. Таїнство миропомазання в католицтві, що має назву «конфірмація», здійснюється тоді, коли дитині виповниться 7-12 років (у православ'ї – після народження). Таїнство євхаристії (причастя) здійснюється на прісному хлібі (у православних на квасному). Православні хрестяться зверху вниз і справа наліво трьома перстами на знак вшанування триєдності Бога: Бога Отця, Бога Сина і Бога Святого Духа. Католики хрестяться зверху вниз, зліва направо, також, шануючи триєдність Бога, але п'ятьма пальцями – на знак про п'ять Христових ран, які він отримав, коли був розп'ятий на хресті [1, с.263]. В католицькій церкві священник після висвячення залишається в цьому званні до самої смерті, вихід з духовного звання не допускається, хоч функції священника можна і не виконувати. В православ'ї священник може залишати свій духовний сан і обрати інший, бо священство вважається добровільною згодою з Богом.

Зокрема потрібно відмітити, що католицизм є єдиною конфесією, що має не лише централізовану систему управління, а й свою суверенну державу – Ватикан. Її територія – 44 гектари. Ватикану належать також кілька будівель у Римі та папська резиденція в Кастель Гандольф, що за 25 кілометрів від столиці. Держава має 350 громадян, які є ними тимчасово, лише на час виконання своїх обов'язків. Після 1970 р. військо Ватикану – почесна, палатинська і папська гвардії – було розпущено. Залишилася лише сотня швейцарських гвардійців. Керує цією державою, як і католицькою церквою, папа. Згідно з конституцією Ватикану йому належить найвища законодавча, виконавча і судова влада [3, с.284].

Цікавим моментом, також є і календарні розходження. Православні дотримуються юліанського календаря – всупереч католикам, які, починаючи з 1582 p., використовують григоріанський календар. Різниця в часі між цими календарями нині становить 13 днів, тому, наприклад, православне Різдво відзначається 7 січня, а католицьке – 25 грудня.

У православної догматики приймаються догмати, визначені в оросах тільки перших семи Вселенських Соборів, прийнятих Східної церквою. Це не виключає появи нових догматів надалі, за умови складання їх Вселенським Собором, який в Православній церкві не збирався з 787 р. Так визнання Символу Віри означає віру в єдиного Бога, Творця всього сущого, видимого і невидимого, що виступає завжди в трьох іпостасях: Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий (віра у святу Трійцю). Бог-Отець вважається творцем людини, природи і ангелів. Богом-Сином вважається Ісус Христос. Бог-Дух Святий виходить тільки від Бога-отця – це і є головна відмінність православ'я і католицизму (filioque), де визнається сходження Святого Духа від Бога-Отця і від Бога-Сина [2, с.150].

На відміну від православної церкви, католицька вважає Священним переказом ухвали не тільки семи перших Вселенських соборів, але і всіх подальших соборів, а крім того – папські послання і постанови. Наприклад вчення про чистилище – проміжне місце між раєм та пеклом, у якому душі грішників очищуються, перш ніж отримати вічне щастя в раю; вчення про непорочне зачаття Діви Марії – народження без гріха Матері Божої; догмат про непогрішимість Папи – у справах віри з питань віри й моралі Папа Римський, як Найвищий Пастор Церкви не може помилятися.

Незважаючи на численні відмінності в Західній і в Cхідній церквах важливу роль відіграють діла віруючого. Християнин – це людина, яка сповідує Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. У цьому пункті і католики і православні єдині. Для всіх людей, що входять в ці конфесії, Ісус Христос – Бог, Господь і Спаситель.

Також, потрібно врахувати, що однією з основних характеристик історії християнства ХХ ст. можна впевнено назвати потяг різних церков, а зокрема католицизму і православ'я до зближення у рамках екуменічного руху. Метою цього руху є християнська (церковна) єдність, але попри певні успіхи, її так і не було поки що досягнуто. Певну роль тут відіграла не тільки відмінність у християнській догматиці та баченні духовного життя, але й концептуальне розуміння єдності.

Література:

1. Дулуман С.К. Релігія як соціально-історичний феномен. – К., 2000. – 408 с.

2. Альжев Д.В. История и теория религий. Конспект лекций. – М.: ЭКСМО., 2008. – 388 с.

3. Докаш В. І., Лешан В. Ю. Загальне релігієзнавство. – Ч., 2005. – 410 с.

Вауліна Фаїна

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна