Архітектура як текст: концепція палімпсесту

Сучасний культурний простір репрезентує концепцію палімпсесту, яка отримує все більше розповсюдження та актуальність. На нашу думку, поняття палімпсесту сьогодні найкращим чином репрезентовано в архітектурі. Епоха постмодерну з новітніми технологіями та сприятливими умовами мирного співіснування спрямована на збереження та підтримання культурних цінностей та надбань, зокрема архітектурних. Архітектурні ансамблі з часом перетворюються на палімпсест, в якому ми спостерігаємо поєднання різних часів та стилів. Окрім реставрації архітектурних споруд (трансформації, зміни функціональної спрямованості та ін..), яка кожен раз привносить до будівлі новий вигляд, відбувається постійна забудова міст, де наряду з класичними стилями використовуються зовсім нові архітектурні вирішення.

Щодо етимології поняття, то палімпсестом прийнято називати рукописи на пергаменті чи папірусі, які наносили поверх поскобленого тексту. Сама концепція палімпсесту відбиває сприйняття простору у множинних інтерпретаціях [1, с.64]. При цьому ми можемо сприймати цей простір як існування множинних реальностей у їх сукупності, так і знаходити відмінності в кожному конкретному місці. А. Баґлаєвський розглядає місто-палімпсест Ґданськ та його архітектуру саме з точки зору уявлень про множинні світи у їх сукупності. «…місто палімпсест перемішаних та прихованих цивілізаційно-матеріальних культурних пластів, своєрідний сплав слідів, фрагментів, елементів, що знаходяться у сукупності пластів, які можна читати на різних мовах…ці пласти тільки разом, а ні окремо стають Ґданськом…» [1, с.65].

Архітектурний вигляд будь-якого міста перетворюється на багатовимірну структуру, виступає у ролі тексту який кожен інтерпретує по різному, вбачаючи різні «рукописи», елементи та символіку. Архітектурна пам’ятка сприймається з низки переплетених між собою уявлень, кожне з яких індивідуальне, але має локальне джерело формування. Наприклад, архітектор Ф. Робер вбачає зародження архітектурного палімпсесту в техніці створення креслень та макетів споруд. «Архітектор, що модифікує креслення фасаду на кількох накладених один на одне листів кальки, створює палімпсест» [2]. Тобто на думку Ф. Робера, саме декоративні та конструктивні елементи фасаду, що змінюються протягом століть, перетворюють його на палімпсест.

Ми виділяємо два джерела формування палімпсесту в архітектурі. По-перше – це зміна архітектурного вигляду будівлі протягом певного часу, по-друге – зміна її функціонального призначення. Сприйняття цих змін у сукупності при аналізі архітектурної пам’ятки і складає палімпсест архітектури. Як зазначає Клод Соуси «…щоб уникнути протиріччя між старою оболонкою і сучасними вимогами, народження нового єдиного об'єкту повинне передбачати не просте накладення, а синтез як конструктивних, так і архітектурних елементів» [2]. Палімпсест залишається явищем складним та багатогранним і його прояв в архітектурі залежить від культурного рівня епохи та ступенем відкритості суспільства.

Література:

1. Мітін І.І. Міфогеографія як підхід до вивчення множинних реальностей міста // Гуманітарна географія: науковий і культурний просвітницький альманах / Відп. ред.. Д.Н. Замятін. – М., 2006. – № 3. – С. 64-82 .

2. Робер Ф. Архітектура як палімпсест [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.archnadzor.ru/?p=741

Пиголенко Любов

Національний технічний університет України «КПІ»